61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
10.05.2016 Справа № 905/420/16
Господарський суд Донецької області у складі
головуючого судді Кучерявої О.О.,
при секретарі судового засідання Соколовій С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Маріуполь
до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк,
про стягнення 14508,50 грн.,
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» звернулось до суду з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення 14508,50 грн.
Правовою підставою стягнення представник позивача під час розгляду справи вважає норми статей 909, 920, 924 Цивільного кодексу України, статей 224, 307, 314 Господарського Кодексу України, статей 110, 114, 130 Статуту залізниць України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається те, що 18 квітня 2014 року між ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» укладений договір №370/14сб/1121. Згідно залізничної накладної №48017560 від 01 вересня 2015 року на адресу позивача у вагонах №№61253365,55850069,54778329 надійшов вантаж - дрібняк коксовий, вантажовідправник ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод».
06 вересня 2015 року відповідач видав вантаж з вагону №54778329 на станції призначення Маріуполь-Сорт. Донецької залізниці з комерційним актом БН 724141/985, який свідчить про недостачу вантажу в вагоні №54778329 в кількості 1900 кг., про що в накладній № 48017560 зроблено відповідну відмітку. Загальна сума недостачі складає 14508,50 грн.
На підставі вказаного просив задовольнити позовні вимоги.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями призначено головуючого суддю Овсяннікову О.В.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 02 лютого 2016 року порушено провадження у справі.
Ухвалою суду від 18 лютого 2016 року задоволено заяву про самовідвід.
Згідно із розпорядженням від 25 лютого 2016 року призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями призначено головуючого суддю Кучеряву О.О.
Ухвалою суду від 25 лютого 2016 року справу №905/420/16 прийнято до свого провадження.
Ухвалою суду від 25 квітня 2016 року за клопотанням представника позивача процесуальний строк розгляду справи продовжений на 15 днів.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення. Заяв про розгляд справи у його відсутність не надходило.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, причини неявки невідомі. Заперечень на позов та заяв про розгляд справи у його відсутність не надходило.
Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням того, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а норми статті 129 Конституції України одним з принципів судочинства визначають свободу у наданні сторонами суду доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,
18 квітня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Авдіівський коксохімічний завод» (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (Покупець)укладений договір №370/14Сб/1121 за умовами якого Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити продукцію (товар) на умовах, передбачених договором.
Згідно із пунктом 3.1 договору поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах FCA станція Авдіївка Донецької з.д (згідно правил Інкотермс-2010) згідно Специфікації до договору та підтверджується залізничними накладними.
Поставка здійснювалась відповідно до Специфікації №22 до договору, найменування продукції - дрібняк коксовий 0-10мм, марки МК-2, ТУ У23.1-00190443-011:2011.
06 вересня 2015 року на станції призначення Маріуполь-Сорт. Донецької залізниці відповідачем видано вантаж з вагонів №54778329 з комерційним актом БН 724141/985; № 55850069 з комерційним актом БН 724142/986; №61253365 з комерційним актом БН 724143/987, які свідчать про недостачу вантажу, про що в накладній №48017560 зроблено відповідну відмітку.
Комерційним актом БН 724141/985 встановлено, що згідно акту загальної форми ст. Маріуполь-Сотр. Донецької залізниці №1-196 від 06 вересня 2015 року проводилось комісійне переважування вагону №54778329 за відправкою, вказаною на лицьовій стороні акту. Згідно документу поставлявся товар - дрібняк коксовий (у вологому стані). Вага визначена відправником на електронних вагах: брутто - не вказано, тара - 23600 кг, нетто - 51400 кг. При переважуванні вага вказана: брутто - 73100 кг, тара з брусу - 23600 кг, нетто - 59500 кг, що менше ніж вказано в документі на 1900 кг. Вантаження в вагоні нижче рівня бортів на 200 мм, «шапкоподібне». Поверхня вантажу маркована вапном однією продольною полосою вздовж вагону. Над 1-2 люками мається поглиблення розміром 1000 мм х 800мм х 500 мм вглиб вагону. Маркування порушено. На станції Маріуполь-Сорт. Течі вантажу немає. Вагон прибув у технічному відношенні справний. При повторному переважуванні вагону недостача підтвердилась.
Комерційним актом БН 724142/986 встановлено, що згідно акту загальної форми ст. Маріуполь-Сотр. Донецької залізниці №1-196 від 06 вересня 2015 року проводилось комісійне переважування вагону №55850069 за відправкою, вказаною на лицьовій стороні акту. Згідно документу поставлявся товар - дрібняк коксовий (у вологому стані). Вага визначена відправником на електронних вагах: брутто - не вказано, тара - 23500 кг, нетто - 50800 кг. При переважуванні вага вказана: брутто - 72300 кг, тара з брусу - 23500 кг, нетто - 48800 кг, що менше ніж вказано в документі на 2000 кг. Вантаження в вагоні нижче рівня бортів на 200 мм, «шапкоподібне». Поверхня вантажу маркована вапном однією продольною полосою вздовж вагону. Над 1-2 люками мається поглиблення розміром 1400 мм х на ширину вагона х 600 мм вглиб вагону. Маркування порушено. На станції Маріуполь-Сорт. Течі вантажу немає. Вагон прибув у технічному відношенні справний. При повторному переважуванні вагону недостача підтвердилась.
Комерційним актом БН 724143/987 встановлено, що згідно акту загальної форми ст. Маріуполь-Сотр. Донецької залізниці №1-196 від 06 вересня 2015 року проводилось комісійне переважування вагону №61253365 за відправкою, вказаною на лицьовій стороні акту. Згідно документу поставлявся товар - дрібняк коксовий (у вологому стані). Вага визначена відправником на електронних вагах: брутто - не вказано, тара - 23500 кг, нетто - 53950 кг. При переважуванні вага вказана: брутто - 72000 кг, тара з брусу - 23500 кг, нетто - 48500 кг, що менше ніж вказано в документі на 5450 кг. Вантаження в вагоні нижче рівня бортів на 200 мм, «шапкоподібне». Поверхня вантажу маркована вапном однією продольною полосою вздовж вагону. Над 1-2 люками мається поглиблення розміром 1600 мм х на ширину вагона х на 600 мм вглиб вагону. Маркування порушено. На станції Маріуполь-Сорт. Течі вантажу немає. Вагон прибув у технічному відношенні справний. При повторному переважуванні вагону недостача підтвердилась.
Згідно із матеріалами справи маса та вартість вантажу визначені позивачем на підставі сертифікатів якості на партії №№ 19448, 17232, рахунку-фактури вантажовідправника №90466637 від 01 вересня 2015 року.
Відповідно до ст. 909 ЦК України та 307 ГК України, за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За приписами ч.5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Наявні в матеріалах справи залізничні накладні свідчить про укладення між ПАТ “Авдіївський коксохімічний завод” (вантажовідправник) і ДП “Донецька залізниця” (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ПАТ “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”.
Відомості, викладені у відповідних залізничних накладних свідчать, що завантаження вантажу у вагони здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст.308 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 ЦК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082.
Згідно із ч.1 ст.918 ЦК України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Залізничними накладними підтверджується факт того, що вантаж розміщувався і закріплювався вантажовідправником відповідно ТУ р.2 п. 4,5,9 Зб. 17 гл. 1 р. 4,7,8., та відправником вжиті заходи щодо маркування вантажу.
Встановлені вище обставини справи свідчать, що при завантаженні вантажу у вагони вантажовідправником вжиті заходи щодо забезпечення транспортабельності та схоронності вантажу в процесі його перевезення і вантаж переданий до перевезення відповідачу. Водночас, жодних зауважень щодо неправильностей завантаження і кріплення вантажу позивачем, а тим більш щодо відсутності його маркування, відповідачем не висловлено і вантаж прийнятий до перевезення.
Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Разом з тим у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.
Згідно зі ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Як встановлено судом, при надходженні вантажу на станцію призначення залізницею складені комерційні акти, в яких встановлені обставини щодо недостачі вантажу у вагонах №№ 54778329, 55850069, 61253365, а також обставини щодо наявності ознак втрати вантажу в процесі його перевезення, а саме наявність заглиблень вантажу у вагонах, порушення маркування вантажу в місцях заглиблення.
Вказані обставини є підставою для покладення відповідальності за недостачу вантажу на перевізника (відповідача), з огляду також на те, що останнім не надано жодних доказів, що підтверджують, що недостача вантажу відбулася не з вини залізниці.
Згідно до п. а ч. 1 ст.114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу вантажу залізниця відповідає у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
У ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України встановлено, що недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
За приписами п.27 Правил видачі вантажів, які затверджені наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані становить 2%.
Перевіривши розрахунок вартості недостачі вантажу, який здійснений позивачем у позовній заяві, господарський суд встановив, що він відповідає наведеним положенням Статуту залізниць та Правил видачі вантажу та є арифметично вірним.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати, пропорційно відношенню розміру задоволених вимог до розміру первісних, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення 14508,50 грн. - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83062, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (код ЄДРПОУ 00191129, 87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка,1, п/р №26002962487612 в ПАТ «ПУМБ», м. Київ, МФО 334851) суму збитків в розмірі 14508,50 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378 грн.
У судовому засіданні 10 травня 2016 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 16 травня 2016 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Суддя О.О. Кучерява