07.07.16р. Справа № 904/3903/16
За позовом Публічного акціонерного товариства "КРИВОРІЖГАЗ", м.Кривий Ріг
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг
про стягнення 18 183,66 грн.
Суддя Петренко Н.Е.
Секретар судового засідання Коваленко О.Ю.
Представники:
від позивача: Громовий Р.В., представник за довіреністю № 32-Д від 01.02.16р.
від відповідача: не з'явився
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.16р. порушено провадження у справі № 904/3903/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "КРИВОРІЖГАЗ" (далі - позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 18 183,66 грн., розгляд справи призначено на 07.07.16р.
07.07.16р. повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи витребувані судом документи.
В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходиться конверт з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.16р., який направлявся на адресу відповідача та був повернутий поштою з відміткою "за закінченням строку зберігання" (а.с. 34-35).
Господарським судом було зроблено Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого адреса відповідача співпадає з адресою зазначеною у позовній заяві, і на яку судом направлялась поштова кореспонденція з повідомленням про день, час та місце розгляду справи.
Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч. 1 ст.64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 07.07.16р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -
21.12.12р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 2013/ТП-ПР-1118 на постачання природного газу за регульованим тарифом (далі-Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, позивач протягом 2013 року здійснює відповідачу постачання природного газу (далі - газ) в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.
В п. 2.1. Договору зазначено про те, що договірні обсяги постачання газу відповідачу наводяться в додатку 2 до Договору.
Згідно з п. 2.6. Договору, послуги з постачання газу документально оформлюються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється згідно з даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.
У випадку не повернення відповідачем підписаного акту приймання-передачі газу або ненадання письмової обґрунтованої відмови від підписання протягом двох робочих днів з дати одержання, такий акт вважається підписаним відповідачем, а обсяг та вартість послуг з постачання газу встановлюються відповідно до даних позивача (п. 2.8.2. Договору).
Пунктом 2.9. Договору передбачено, що акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків відповідача з позивачем.
За приписами п. 3.2. Договору облік обсягів газу, що постачається на умовах договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 № 618, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.01.2006 за № 67/11941, а також згідно з Технічною угодою, що є додатком 4 до Договору, та іншими діючими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок обліку природного газу під час його розподілу.
Відповідно до п. 3.3. Договору кількість реалізованого газу відповідачу визначається на межі балансової належності об'єктів відповідача за допомогою вузлів обліку газу, визначених у додатку 1 до договору.
Розрахунки за реалізований відповідачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики (п. 4.1. Договору).
Пунктом 4.5. Договору визначено, що розрахунковий період за Договором становить один місяць - 9:00 першого дня місяця до 09:00 першого дня наступного місяця. Інформацію про зміну контрактної години газорозподільне підприємством розмішує на своєму офіційному веб-сайті.
Загальна сума вартості Договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу відповідачу (п. 4.5.2. Договору).
Як зазначено у п. 4.6. Договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється відповідачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатку 2 до Договору.
Авансові платежі сплачуються відповідачем позивачу на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100 відсотків від вартості запланованого або погодженого позивачем обсягу газу на розрахунковий період за п'ять (5) календарних днів до початку місяця поставки газу (п.4.6.1. Договору).
У п. 4.6.3. Договору зазначено про те, що у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період відповідач проводить остаточний розрахунок не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно з п. 4.6.4. Договору сторони домовились, що під поняттям "недоплата вартості послуг з постачання газу" вони розуміють недоплату відповідачем вартості фактично спожитого понад запланований або узгоджений на розрахунковий період з позивачем обсяг газу.
Пунктом 4.7. Договору передбачено, що оплата вартості послуг з постачання газу за Договором здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання позивача.
Позивач має право отримувати від відповідача плату за поставлений газ за цінами, визначеними в розділі 4 Договору (п. 5.2.1. Договору), а відповідач зобов'язаний оплачувати позивачу вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених Договором (п. 5.3.3. Договору).
Крім того, відповідач зобов'язаний:
- Забезпечувати допуск уповноважених представників позивача за пред'явленням службового посвідчення на власну територію для огляду вузлів обліку, газопроводів, газоспоживного устаткування, у тому числі, але не виключно:
для проведення перевірки, зняття показів, зчитування даних із ЗВТ;
для огляду газових мереж від межі балансової належності до точки встановлення комерційного вузла обліку, огляду газових мереж, газоспоживного обладнання, що знаходиться на території об'єктів відповідача, а також для виконання заходів з відключення/підключення газового обладнання в порядку, визначеному законодавством (п. 5.3.4. Договору).
- Забезпечувати збереження і цілісність вузлів обліку та пломб на них і на газовому обладнанні, у тому числі відключеному від систем газопостачання, що знаходяться на території об'єктів відповідача, відповідність ЗВТ, встановлених на комерційному вузлі обліку газу тим, які зазначені у проектній документації на вузол обліку, вчасне проведення державної повірки ЗВТ встановлених на комерційних вузлах обліку газу, недопущення прострочення терміну повірки ЗВТ на вузлі обліку газу (п. 5.3.5. Договору).
- Негайно повідомляти позивача про недоліки в роботі ЗВТ (вихід з ладу, несправність, пошкодження, у тому числі пломб) (п. 5.3.6. Договору).
- Здійснювати державну повірку ЗВТ, що знаходяться на балансі відповідача, у строки, установлені державними стандартами та іншими нормативними документами (п. 5.3.7. Договору).
- Не протидіяти позивачу у здійсненні заходів із удосконалення обліку газу, який здійснюється при постачанні газу, для точності його виміру, у тому числі щодо встановлення дублюючих вузлів обліку, упровадження автоматизованих систем дистанційного зчитування даних з вузлів обліку, монтажу окремих закладних частин для можливості встановлення дублюючих ЗВТ та/або перевірки метрологічних характеристик ЗВТ на місці їх установлення за допомогою еталонних пересувних вимірювальних комплексів (п. 5.3.7. Договору).
Як зазначено у п. 6.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України.
Відповідно до п. 10.1. Договору, цей Договір набирає чинності з дати підписання та, відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.13р. та діє до 31.12.13р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляду його умов. При цьому сторони мають переоформити додаток 2 щодо договірних обсягів постачання газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений термін (п. 10.1.1. Договору).
11.12.13р. та 28.11.14р. між сторонами були укладені Додаткові угоди до Договору, відповідно до умов яких сторони обумовили обсяги постачання природного газу на 2014, 2015 рік.
Як зазначає позивач, 03.03.15р. при перевірці вузлів обліку газу, на газоспоживаючому об'єкті відповідача, позивачем було встановлено, що державна повірка прострочена та лічильник є некомерційним (Лічильник газу "Gallus 2000-U, заводський № 04054104, який встановлено на об'єкті магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований за адресою: АДРЕСА_2). Цього ж дня був складений акт № 541 в якому зазначено, що відповідачу необхідно зняти зазначений лічильник та направити його на проходження повірки.
Посилаючись на п. 2.11.4 Технічної угоди позивач вказує про те, що відповідач повинен своєчасно повіряти та лагодити ЗВТ комерційного вузла обліку газу. У зв'язку із чим позивачем було здійснено перерахунок об'ємів спожитого газу у березні 2015 року у відповідності до пункту 2.10 та підпунктів 2.10.2., 2.10.2.1. Технічної угоди на здійснення контролю за обліком газу, пункту 5.13 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 року № 618 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.01.2006р. за № 67/11941, підпунктів 3.12.2, 3.12.3 Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 13.09.2012р. № 1181 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 11.10.2012р. за № 1715/22027 та складено Технічний розрахунок, відповідно до якого обсяг спожитого природного газу неопломбованого газового обладнання (котел газовий «Hermann», за період з 01.03.2015р по 31.03.2015р. становить 1,944 кубічних метрів. Таким чином, відповідачем в березні 2015 року спожито 1,944 кубічних метрів природного газу на суму 18 183,66 грн.
Позивач звертає увагу суду на те, що листом за вих. № 32/2410 від 31.03.15р. останній направив на адресу відповідача два примірника акта приймання-передачі природного газу за березень 2015 рік для підписання або надання в письмовій формі мотивованої відмови від підписання актів, рахунок на оплату та повідомлення про відключення.
Як зазначає позивач, відповідач за поставлений природний газ у березні 2015 року не розрахувався, у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутися з позовом до суду.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 18 183,66 грн.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарювання відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Частиною1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства (ст. 129 Конституції України).
Положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору, Технічну угоду на здійснення контролю за обліком газу та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки:
- Для визначення об'єму транспортованого, поставленого та реалізованого споживачу газу приймаються дані комерційного вузла обліку газу (п. 5.2 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 року № 618 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.01.2006р. за № 67/11941 (далі - Правила № 618)).
- Відповідно до п. 5.5 Правил № 618 передбачено, що для комерційного обліку газу повинні застосовуватись ЗВТ, типи яких внесено до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки та відповідають вимогам цих Правил.
- За приписами ч. 2 ст. 11 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та у продаж і видавати напрокат лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.
- Згідно з п. 5.7. Правил № 618 ЗВТ мають бути повірені або атестовані в установленому порядку.
- Інформація, щодо міжповірочних інтервалів для засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації і підлягають періодичній повірці відображаються у офіційних виданнях.
- За збереження свідоцтв про повірку або метрологічну атестацію ЗВТ та паспортів до ЗВТ, відповідно до п. 5.7. Правил № 618 відповідає власник комерційного вузла обліку газу.
- Відповідно до п. 3.12.2. Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 13.09.2012р. № 1181 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 11.10.2012р. за № 1715/22027 (далі Правила № 1181), пропущення строків повірки ЗВТ є підставою для здійснення перерахунків обсягу споживання природного газу, адже після закінчення строку дії повірки ЗВТ вважаються непридатними до застосування і перерахунок обсягу спожитого газу проводиться відповідно до вимог нормативних документів, починаючи з дня, наступного після дати закінчення строку повірки (п. 3.12.2. Правил № 1181).
- Згідно з п. 3.12.4. Правил № 1181 якщо власником комерційного вузла обліку газу є споживач, перерахунки обсягу споживання природного газу за період відсутності (несправності) ЗВТ здійснюються газорозподільним підприємством - за проектною номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання (до якого здійснюється газопостачання) з урахуванням кількості годин роботи газового обладнання споживача.
- Обов'язок не допущення прострочення терміну повірки ЗВТ, встановлених на вузлі обліку газу, умовами Договору (п.5.3.7) покладено на відповідача.
Виходячи з вищевикладеного господарський суд вважає, що саме на відповідачеві лежить обов'язок щодо державної повірки ЗВТ та саме відповідач відповідає за державну повірку ЗВТ.
- Згідно з п. 2.6. Договору, послуги з постачання газу документально оформлюються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється згідно з даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.
У випадку не повернення відповідачем підписаного акту приймання-передачі газу або ненадання письмової обґрунтованої відмови від підписання протягом двох робочих днів з дати одержання, такий акт вважається підписаним відповідачем, а обсяг та вартість послуг з постачання газу встановлюються відповідно до даних позивача (п. 2.8.2. Договору).
Пунктом 2.9. Договору передбачено, що акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків відповідача з позивачем.
Оскільки відповідач не надав письмової обґрунтованої відмови від підписання Акту приймання-передачі природного газу за березень 2015 рік, то такий акт вважається підписаним відповідачем, а обсяг та вартість послуг з постачання газу встановлюються відповідно до даних позивача.
- Перерахунок об'ємів спожитого газу здійснено позивачем відповідності до пункту 2.10 та підпунктів 2.10.2., 2.10.2.1. Технічної угоди на здійснення контролю за обліком газу, пункту 5.13 Правил № 618, підпунктів 3.12.2, 3.12.3 Правил № 1181.
- Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст.36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем господарському суду надано не було.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.04.15р. у справі № 904/5816/14.
Викладене є підставою для задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
За приписами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (50049, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" (50051, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр.Металургів, буд. 1, код ЄДРПОУ 03341397) 18 183,66 грн. (вісімнадцять тисяч сто вісімдесят три грн. 66 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 07.07.16р.
Суддя Н.Е. Петренко