01.07.2016 Єдиний унікальний номер 205/5025/16-ц
Справа № 2н/205/331/16
01 липня 2016 року м. Дніпропетровськ
Суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Шавула В.С., розглянувши заяву Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, -
Заявник 29 червня 2016 року звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу за вимогою про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості, станом на 01.06.2016 року, в загальній сумі 7 974,06 грн. та судового збору в сумі 689,00 грн.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано у разі, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Враховуючи те, що у наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог, тобто таких, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин, суд виходить із наступного.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» №14 від 23.12.2011 року, наявність спору про право (пункт 2 частини третьої статті 100 ЦПК), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Враховуючи, що згідно наданої довідки по особовому рахунку відкритого на ОСОБА_2, заявником у червні 2016 року заявлено вимоги про стягнення заборгованості за період починаючи з 2000 року, суд приходить висновку про пропуск встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності, а відтак і про наявність спору про право між сторонами, який підлягає розгляду в позовному провадженні.
Згідно із п.2 ч.3 ст. 100 ЦПК України суд відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.
Відповідно до ч.2 ст. 101 ЦПК України відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами в порядку позовного провадження.
Керуючись ст.ст. 100, 101 ЦПК України, -
У прийнятті заяви Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, - відмовити.
Роз'яснити заявнику, що відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя В.С. Шавула