Справа № 2 -208/2009 рік
29 травня 2009 року м. Дніпродзержинськ
Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: судді Алькової С.М., при секретарі Золотих Л.Н., за участю представника позивача Малого приватного підприємства «Авангард» ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом Малого приватного підприємства «Авангард» до Дочірнього підприємства «Адідас-Україна», ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки,
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 21 грудня 2006 року між ОСОБА_4 та Дочірнім підприємством «Адідас-Україна» був укладено договір поруки в якості забезпечення виконання зобов'язань МПП «Авангард», взятих за контрактом № НОМЕР_1 який було укладено 15 червня 2006 року між ДП «Адідас - Україна» та МПП «Авангард». У своїй позовній заяві позивач зазначив, що вважає укладений договір поруки не відповідає вимогам закону, так як додатковою угодою до контракту № НОМЕР_1 від 15 червня 2006 року, яку було укладено 21 грудня 2006 року між ДП «Адідас-Україна» та МПП «Авангард», доповнено розділ 3 вказаного вище контракту пунктом 3.13, у якому зазначено, що з метою забезпечення виконання покупцем (МПП «Авангард») своїх зобов'язань за цим контрактом підлягають укладенню наступні договори: договір застави нерухомого майна, що належить МПП «Авангард» на праві приватної власності, договір поруки з ОСОБА_5 договір поруки з засновником підприємства покупця. Тобто контрактом та додатковою угодою до нього не було передбачено забезпечення виконання зобов'язань МПП «Авангард» шляхом укладення договору поруки з ОСОБА_4 Тому вважають, що договір поруки, який укладено 21 грудня 2006 року між ДП «Адідас-Україна» та ОСОБА_4 суперечить вимогам ст. 548 ЦК України, відповідно до положень якої виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Крім цього, договором поруки, який укладений 21 грудня 2006 року між відповідачами у справі, не визначені та не погоджені дії сторін, зокрема правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою. Тому позивач просить визнати недійсним договір поруки, який було укладено 21 грудня 2006 року між ОСОБА_4 та дочірнім підприємством «Адідас-Україна», стягнувши з відповідачів сплачені позивачем при зверненні до суду судові витрати, які складаються із судового збору в сумі 8,50 грн., та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 7,50 грн.
У судовому засіданні представник позивач ОСОБА_1, який діє за довіреністю ( а.с. 87), підтримав позовні вимоги МПП «Авангард» та пояснив суду, що додатковою угодою від 21 грудня 2006 року до контракту № НОМЕР_1 від 15 червня 2006 року МПП «Авангард» та ДП «Адідас-Україна» домовилися, що з метою забезпечення Покупцем (МПП «Авангард») своїх зобов'язань за наведеним контрактом підлягають укладенню наступні договори: договір застави нерухомого майна, що належить МПП «Аванград» на праві приватної власності, договір поруки з ОСОБА_5 договір поруки із засновником підприємства Покупця. На виконання п. 3 зазначеної додаткової угоди МПП «Авангард» 21 грудня 2006 року ДП «Адідас-Україна» та Ніколаєвим Сергієм Вітольдовичем, який згідно статутних документів підприємства є засновником МПП «Авангард», було укладено договір поруки, а 22 грудня 2006 року між ДП «Адідас-Україна» та МПП «Авангард» було укладено іпотечний договір, який забезпечував можливі вимоги іпотеко держателя (ДП «Адідас-Україна»), що випливають із основного контракту. Тобто, МПП «Авангард» повністю виконало вимоги щодо забезпечення своїх зобов'язань перед ДП «Адідас-Україна». Таким чином, оскільки, укладення договору поруки між ДП «Адідас-Україна» та ОСОБА_4 не було передбачено ні контрактом, на додатковою угодою до контракту, то укладення вищевказаного договору поруки від 21 грудня 2006 року між відповідачами суперечить контракту та додатковій угоді, тобто укладеному Основному договору, та чинному законодавству, і тому повинно бути визнано недійсним. Просить позов задовольнити у повному обсязі та стягнути солідарно з відповідачів судові витрати, сплачені при зверненні до суду з позовом.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 який діє на підставі довіреності ( а.с. 31), позовні вимоги МПП «Авангард» по суті та за обставинами визнав у повному обсязі, пояснив суду, що він не заперечує проти визнання договору поруки, укладеному між ним та ДП « Адідас-Україна» недійсним, вважає, що цей договір дійсно був укладений з порушенням чинного законодавства та суперечить контракту та додатковій угоді, що були укладені у між позивачем та МП «Адідас -Україна».
У судове засідання відповідач ДП «Адідас-Україна» надало суду заперечення проти позову, просить розглянути справу у відсутність їх представника (а.с. 92 -94). У своїх письмових запереченнях МП «Адідас-Україна» зазначило, що позивач неправильно та на свою користь тлумачить чинне законодавство, так як відповідно до Додаткової угоди до Контракту від 15 червня 2006 року, яку було укладено 21 грудня 2006 року між ДП «Адідас-Україна» та МПП «Авангард», розділ 3 вищевказаного контракту був доповнений пунктом 3.13, відповідно до якого з метою забезпечення виконання покупцем (МПП «Авангард») своїх зобов'язань за цим контрактом підлягають укладенні наступні договори: договір застави нерухомого майна що належить покупцеві на праві приватної власності, договір поруки з ОСОБА_5 договір поруки із засновником підприємства покупця. 21 грудня 2006 року, керуючись вимогами Додаткової угоди, були укладені договір поруки з ОСОБА_5 договір застави нерухомого майна, що належить «Авангард» на праві приватної власності, укладено окремий договір поруки між ОСОБА_2 та МП «Адідас-Україна» на виконання зобов'язань МПП «Авангард» перед ДП «Адідас-Україна». Вважають, що при укладенні договору поруки з ОСОБА_4 не були допущені буді-які порушення чинного законодавства та вимоги ст. 548 ЦК України, і у зазначеному договорі поруки чітко передбачені наслідки порушення зобов'язання. Також вважають, що позивач взагалі не має права на звернення до суду з цим позовом, адже позивач наполягає на визнанні недійсним договору поруки, який укладений між двома незалежними сторонами, при цьому права позивача ніяким чином не порушуються. А тому просять позивачу у позові відмовити.
Судом були досліджені такі докази, надані позивачем на підтвердження позову: свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи МПП «Авангард», статут МПП «Авангард», довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України МПП «Авангард», контракт № НОМЕР_1 від 15 червня 2006 року, додаткова угода до Контракту від 21 грудня 2006 року, договір поруки від 21 грудня 2006 року, укладений між ОСОБА_4 та ДП «Адідас-Україна», рішення власника МПП «Авангард», довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, договір поруки від 21 грудня 2006 року, укладений між Ніколаєвим С.В. та ДП «Адідас-Україна», іпотечний договір.
Вислухав сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, письмові заперечення ДП «Адідас-Укпраїна», суд вважає, зо позов МПП «Авангард» підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що дійсно 15 червня 2006 року між Малим приватним підприємством «Авангард» та Дочірнім підприємством «Адідас-Україна» був укладений контракт № НОМЕР_1 на поставку товару торгової марки «Аdidas» колекції 20062, відповідно до якого Продавець (ДП «Адідас-Україна») зобов'язався передати у власність покупцеві (МПП «Авангард») вищевказаний товар, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити його (а.с. 12-15).
21 грудня 2006 року між ДП «Адідас-Україна» та МПП «Авангард» була укладена Додаткова угода до контракту від 15 червня 2006 року № НОМЕР_1 якою був доповнений розділ 3 вищезазначеного Контракту від 15 червня 2006 року пунктом 3.13 наступного змісту: «З метою забезпечення виконання Покупцем (МПП «Авангард») своїх зобов'язань за Контрактом № НОМЕР_1 підлягають укладенню наступні договори: договір застави нерухомого майна, що належить МПП «Авангард» на праві приватної власності, договір поруки з ОСОБА_5 договір поруки із засновником підприємства (а.с. - 16 - Додаткова угода).
У виконання умов Додаткової угоди до Контракту № НОМЕР_1 та забезпечення виконання зобов'язань 21 грудня 2006 року, між ОСОБА_5 який відповідно до статутних документів є засновником МПП «Авангард», що підтверджується Статутом МПП «Авангард» (а.с. 7), та ДП «Адідас-Україна» був укладений договір поруки, відповідно до якого Ніколаєв С.В. (Поручитель) поручився перед Кредитором (ДП «Адідас-Україна) за Боржника (МПП «Аванград») за виконання Боржником своїх зобов'язань перед Кредитором, які виникатимуть в подальшому з Контракту № НОМЕР_1 ( а.с. 104 - договір поруки).
Крім цього, у виконання умов Додаткової угоди до Контракту № НОМЕР_1 та забезпечення виконання зобов'язань, 22 грудня 2006 року між ДП «Адідас-Україна» та МПП «Авангард» був укладений іпотечний договір, який забезпечив можливі вимоги іпотеко держателя (ДП «Адідас-Україна», що випливають із контракту від 15 червня 2006 року ( а.с. 105-109). Предметом іпотечного договору, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рижковою С.С., було належне МПП «Авангард» нерухоме майно: комплекс нежитлових будівель, розташований в смт. АДРЕСА_1
Тобто, судом встановлено, що позивачем у справі МПП «Аванград» у повному обсязі були виконані умови Додаткової угоди щодо забезпечення своїх зобов'язань перед ДП «Адідас-Україна» за Контрактом від 15.06.2006 року.
Не зважаючи на виконання умов Додаткової угоди, відповідач ДП «Адідас-Україна», по невідомій позивачу причині та без узгодження та внесення змін до Додаткової угоди 21 грудня 2006 року уклало договір поруки з відповідачем ОСОБА_2 який не є засновником Боржника МПП «Авангард», відповідно до якого ОСОБА_4 (Поручитель) поручився перед Кредитором (ДП «Адідас-Україна) за Боржника (МПП «Аванград») за виконання Боржником своїх зобов'язань перед Кредитором, які виникатимуть в подальшому з Контракту № НОМЕР_1 (а.с. 17 - договір поруки). При цьому пунктом 3 цього договору поруки було передбачена компенсація Поручителем Кредитору всіх витрат, понесених останнім в ході відчуження заставленого майна за договором застави, укладеного між МПП «Авангард» та ДП «Адідас-Україна» від 21.12. 2006 року. Хоча іпотечний договір між Кредитором та Боржником був укладений та посвідчений лише 22 грудня 2006 року (а.с. 105-109).
Відповідно до ст. 546 ЦК України зобов'язання дійсно може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, удержанням, завдатком. Договором або законом можуть встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Стаття 548 ЦК України встановлює загальні умови забезпечення виконання зобов'язання, і виконання зобов'язання (основного зобов'язання) відповідно до положень цієї статті, забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Суд дійшов до висновку, що укладення договору поруки між ДП «Адідас-Україна» та ОСОБА_4 не було передбачено ні контрактом № НОМЕР_1 від 15 червня 2006 року, ні Додатковою угодою від 21 грудня 2006 року, що були укладені між Кредитором та Боржником, тобто укладення цього договору поруки суперечить умовам Контракту та Додаткової угоди, а тому слід вважати, що договір поруки між відповідачами суперечить вимогам ст. 548 ЦПК України.
Суд вважає, що позивач правомірно звернувся до суду з цим позовом, так як договір поруки, укладений між відповідачами відноситься до оспорюваних правочинів, і може бути визнаний судом недійсним, хоча його недійсність прямо не випливає з закону, але зацікавлена особа, тобто МПП «Авангард», заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Зазначений правочин породжує права і обов'язки сторін, проте його дійсність знаходиться під загрозою, оскільки закон надає право відповідним особам заперечувати його в судовому порядку.
Відповідно до ст.. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятої та шостою ст.. 203 ЦК України. Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. На думку суду, при укладенні договору поруки між відповідачами, були порушені права та охоронювані законом інтереси МПП «Авангард», так як цей договір поруки укладався у забезпечення виконання зобов'язань МПП «Авангард» перед ДП «Адідас-Україна», про цей договір Боржник не був своєчасно повідомлений, був позбавлений можливості висловити свої заперечення, і з'ясувати необхідність настання правових наслідків за цим договором поруки. Крім цього, слід звернути увагу і на те, що додаткова угода до Контракту, договір поруки між ОСОБА_5 та ДП «Адідас-Україна» були укладені 21 грудня 2006 року, і у цей же день між ДП «Адідас-Україна» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки. Тобто, ДП «Адідас-Україна» мало реальну можливість передбачити Додатковою угодою укладення цього договору поруки у забезпечення зобов'язань, але з невідомих причин приховало укладення цього правочину від Боржника за Контрактом.
Треба зазначити, що недійсним визнається лише вчинений правочин. Однак, визнання правочину недійсним не потребує від сторін його реального виконання, оскільки воно не має значення для визнання правочину недійсним. Це викликано тим, що за загальним правилом правочин вважається недійсним з моменту його вчинення. Що стосується договору поруки, що був укладений між відповідачами, то за ним права та обов'язки передбачалися на майбутнє, а тому при визнанні його недійсним припиняється їх настання у майбутньому ( ст.. 236 ЦК України).
Зважаючи на визнання відповідачем ОСОБА_4 пред'явленого до нього позову, на надані позивачем докази у виконання Додаткової угоди, яка укладалася саме для врегулювання та визначення видів забезпечення виконання зобов'язання за основним Контрактом, приймаючі до уваги відсутність доказів на підтвердження необхідності укладеного договору поруки між відповідачами, порушення прав та інтересів позивача, як зацікавленої особи, яка заперечує дійсність оспорюваного договору поруки, суд вважає, що позовні вимоги МПП «Авангард» підлягають задоволенню у повному обсязі.
Належить солідарно стягнути з відповідачів і судові витрати, які складаються із судового збору в сумі 8,50 грн. та витрат на інформаційне-технічне забезпечення процесу в сумі 7,50 грн. так як відповідно до ст.. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. На підтвердження понесених витрат позивач надав квитанції про сплату відповідних витрат ( а.с. 1, 2).
Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214 -215 ЦПК України, ст. 203, 215, 236, 546,548 Цивільного кодексу України,
Позов Малого приватного підприємства «Авангард» до Дочірнього підприємства «Адідас - Україна», ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки, задовольнити у повному обсязі.
Визнати недійсним договір поруки, укладений між ОСОБА_4 та Дочірнім підприємством «Адідас-Україна» 21 грудня 2006 року в забезпечення виконання зобов'язань Малим приватним підприємством «Авангард» за контрактом № НОМЕР_1 від 15 червня 2006 року.
Стягнути солідарно з ДП «Адідас-Україна» та ОСОБА_4 на користь МПП «Авангард» судові витрати у справі в сумі 16 (шістнадцять)грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: С.М. Алькова