Справа № 2а-2155/09
06 серпня 2009 року
Овруцький районний суд Житомирської області в складі :
головуючого - судді Невмержицького С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Овручі позовну заяву ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Овруцької РДА, про стягнення невиплачених коштів передбачених Законом України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”(далі-Закон), суд
Позивач просить стягнути на її користь з управління праці та соціального захисту населення Овруцької РДА передбачену ст.37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", - допомогу в зв»язку з обмеженням споживання продуктів харчування, громадянам які проживають на територіях радіоактивного забруднення і гарантованого добровільного відселення за період з 01.07.2007 року по 31.12..2007 року, в сумі 8635.80 грн. та передбачену ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", заборгованість по доплаті до заробітної плати за період з 02.01.2004 року по 31.12.2007 року, в сумі 29960.50 грн.., мотивуючи тим, що вона працює і проживає в радіоактивно забрудненій зоні. За вищевказаний період роботи їй виплачувалась доплата до заробітної плати та допомога , що встановлені в Законі, не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, а згідно постанови КМ України №836 від 26.07.1996 року, в конкретних розмірах, а зокрема за ст.37 - 4.20 грн, ст.39- в сумі 10.50 грн, що призвело до порушення її прав.
21.07.2009 року позивачка надала уточнюючу позовну заяву в якій просить стягнути на її користь з управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м.Житомира, передбачену ст.37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", - допомогу в зв»язку з обмеженням споживання продуктів харчування, громадянам які проживають на територіях радіоактивного забруднення і гарантованого добровільного відселення за період з 01.07.2007 року по 3112..2007 року, в сумі 4045.60 грн., передбачену ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", заборгованість по доплаті до заробітної плати за період з 02.01.2004 року по 02.12.2008 року, в сумі 42324.50 грн.,
Позивач в судове засідання не з'явився, але просить справу розглянути у його відсутність.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, але надіслав повідомлення в якому просять розглянути справу без їх участі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав .
Встановлено, що позивач працювала в ПП „ОСОБА_5” в магазині „Мелодія” м.Овруч в період з 02.01.2004 року по 23 вересня 2007 року, з 25 жовтня 2007 року по 02 грудня 2008 року працювала на нафтобазі №7 м.Овруч філії №18 „Житомирська” ТОВ „НК Альфа-нафта”, проживає в м.Овруч , перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Овруцької РДА, має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, має неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з нею і має статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідними посвідченнями.
Згідно із ст.ст.37,39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", вона має право на відповідну доплату та допомогу, яку отримувала згідно постанови КМ України №836 від 26.07.1996 року в конкретних розмірах, а зокрема за ст.37 - 4.20 грн., ст.39- в сумі 10.50 грн.
Вказані обставини підтверджуються наданими копіями документів: паспорту, довідками про проведені виплати вказаних доплат.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Згідно Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” на час виникнення правовідносин була передбачена серед інших виплат і доплата по:
- ст. 37 Закону - громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення - 40% від мінімальної заробітної плати;
- ст.39 Закону - громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата у зоні гарантованого добровільного відселення - 2 мінімальні заробітні плати.
Зазначеною вище постановою №836 усупереч Закону №796-ХІІ, який визначив кратність одноразової компенсації в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, яка визначається Законом, встановлено конкретні розміри компенсацій і доплат, зокрема:
- допомога в зв»язку з обмеженням споживання продуктів харчування, громадянам які проживають на територіях радіоактивного у зоні гарантованого добровільного відселення - 210 тис. крб. (2,10 грн. за гр..реф.).
- доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення - 1050 тис.крб.(10,50 грн. за гр.реф.)
Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Частиною 2 ст.9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначено вказані виплати в конкретному розмірі від мінімальної заробітної плати в Україні. Даним Законом (статті 62 та 67) Кабінету Міністрів надано право проводити лише роз”яснення порядку застосування цього Закону, якими є постанови КМ №987 від 20.06.00 та №936 від 20.09.05 та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення їх та встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає Закону.
Виходячи з викладеного суд вважає, що заборони відповідачам щодо нарахування компенсацій і допомог в розмірах, передбачених Законом, не було.
Викладена вище думка суду також грунтується на аналізі рішень Конституційного Суду України від 20.03.02 та 01.12.04, рішень Європейського Суду з прав людини.
Так, Конституційний Суд України зазначає, що відповідно до ст.16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов”язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров”я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров”я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави.
Конституційний Суд вважає, що для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст.48 Конституції України), тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.
Зупинення його дії можливе за умови введення відповідного до пункту 31 ч.1 ст.85, п.19 ч.1 ст.92 Конституції України надзвичайного стану.
Зважаючи на суми компенсацій та допомог, що визначені постановою КМ №836, остання фактично призупинила дію окремих статей Закону, де виплати провадяться виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, що є неприпустимим.
Однак, позов підлягає частковому задоволенню, оскільки дію ст.ст.37,39 зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом №3235-ІУ(3235-15) від 20.12.2005 року.
На 2007 рік дію цих норм зупинено згідно із Законом №489-У (489-16) від 19.12.2006 року і лише з 9 липня 2007 року її дію відновлено рішенням Конституційного Суду №6-рп/2007 (У0а6р710-07) від 09.07.2007.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” також була зупинена дія ст.ст.37, 39 Закону в частині застосування мінімальної заробітної плати, однак Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 року п.28 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Відповідно до ст.73 Закону України „Про Конституційний Суд України” та п.3 резолютивної частини даного Рішення Суду вищевказаний п.30 ст.71 Закону, що стосується неможливості застосування мінімальної заробітної плати, оголошений нечинним і втратив чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про його неконституційність. За таких обставин, коли підзаконний нормативний акт суперечить Закону, обмежуючи права громадян визначені останнім, застосування зазначеної постанови неможливе.
Переліком населенних пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи, затвердженого постановою КМ України №106 від 23.07.91 та розпорядженням КМ України №17 від 12.01.93, м.Овруч відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив:
з 02.09.1996 р. -15 грн., з 01.01.1998 р. - 45 грн., з 01.07.1998 р. -55 грн., з 01.01.1999 р. -74 грн.,
з 01.04.2000 р. -90 грн., з 01.01.2002 р. - 140 грн., з 1.07.2002 р. - 165 грн., з 1.01.2003 р. -185 грн.,
з 01.12.2003 р. - 205 грн., з 1.09.2004 р. - 237 грн., з 1.01.2005 р. - 262 грн., з 1.04.2005 р. - 290 грн.,
з 01.07.2005 р. - 310 грн., з 1.09.2005 р. - 332 грн., з 01.01.2006 р. -350 грн., з 01.07.2006 р.- 375 грн.,
з 01.12.2006 р.-400 грн., з 01.04.2007 р.- 420 грн., з 01.07.2007 р. - 440 грн., з 01.10.2007 р.- 460 грн.,
з 01.01.2008 р.- 515 грн., з 01.04.2008 р.- 525 грн., з 01.10.2008 р.- 545 грн, з 01.12.2008 р.- 605 грн.
В зв'язку з викладеним, розмір недовиплачених коштів за ст.37 Закону становить:
у розмірі 40% від мінімальної заробітної плати щомісяця за період з 01.11.2007 року по 31.12.2007 року, за мінусом одержаних коштів по 4.20 грн.( 2 міс.х 4.20 грн.= 8.40 грн).
Сума по Закону по періодах часу відповідно до росту мінімального розміру заробітної плати повинна складати:
-за 2008 рік листопад-грудень 460х2х40%=368, а всього за мінусом отриманих коштів 368.00 грн х 2 - 8.40 грн =727.60 грн.
В зв'язку з викладеним, розмір недовиплачених коштів за ст.39 Закону становить:
у розмірі 2-х мінімальних заробітних плат щомісяця за період з 25.10.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 30.11.2008 року, за мінусом одержаних коштів по 10.50 грн. в сумі 82.08 грн.
Сума по Закону по періодах часу відповідно до росту мінімального розміру заробітної плати повинна складати: 7968.17 грн - 82.08 грн = 7886.09.
Оскільки, ст.39 Закону „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено доплату громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, зокрема у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 2 мінімальні заробітні плати, тобто передбачено саме доплату до заробітної плати, то відповідно до ст.233 КЗпП України працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належних йому сум заробітної плати без обмежень будь-яким строком.
Пунктом 4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов”язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою КМ України №936 від 20.09.05, визначено, що виплата компенсацій та допомог за ст.ст37,39 Закону провадиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних рад у містах. Розпорядником коштів нижчого рівня визначено районні управління праці та соціального захисту населення. Тобто, виплата зазначених коштів передана останнім і вони провадять вказані виплати.
Оскільки розпорядником цих коштів і в спірний період часу і тепер по ст. 37 Закону - є управління праці та соціального захисту населення Овруцької РДА, суд стягує заборгованість з нього, по ст. 39 Закону - є управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м.Житомир адміністрації, суд стягує заборгованість з нього.
Позивача від сплати судового збору звільнено на підставі п.18 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, а відповідач - на підставі ст. 5 цього Декрету та рішення Овруцької міської ради.
На підставі ст.19 ч.2 Конституції України, ст.ст.37,39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” те керуючись ст.ст. 8-11, 18, 71, 160, 161, 162 КАС України, суд-
Позов задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з управління праці і соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації, передбачену ст.37 Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” допомогу у зв”язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва за період з 01.11.2007 року по 31.12.2007 року, в сумі 727.60 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з управління праці і соціального захисту населення Корольовської районної ради м.Житомира, передбачену ст.39 Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” доплату до заробітної плати, за період з 25.10.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 30.11.2008 року, в сумі 7886.09 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
На постанову суду до Київського апеляційного адміністративного суду через Овруцький районний суд може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а апеляційна скарга у такому ж порядку на протязі 10 днів з дня проголошення постанови або 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, з направленням копії скарги до Київського апеляційного адміністративного суду.
Суддя: