73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
07 червня 2016 р. Справа № 923/299/16
Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. при секретарі Степановій Н.Д., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Євросервіс", м. Херсон
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті", м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Ганна Володимирівна, м. Київ
про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню
за участю представників сторін:
від позивача - Федак Л.Р., уповн. представник, довіреність № 8 від 10.01.2016р.;
від відповідача - не прибув;
від 3-ї особи - не прибув.
Обставини справи: справу порушено за позовом ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Євросервіс" (позивач) до ТОВ "Порше Мобіліті" (відповідач) про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Ганни Володимирівни, який вчинений 16.12.2015р. та зареєстрований в реєстрі за № 1926, про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором № 50012918 від 25.06.2015р. за рахунок коштів від реалізації предмета застави - автомобіля марки Volkswagen, модель Touareg, тип транспортного засобу - загальний легковий універсал В, номер шасі (кузова, рами) WVGZZZ7PZED 034118, рік випуску 2014, колір - білий лак "Pure Wite", реєстраційний номер ВТ 7757 АВ. Позов обґрунтовано нормами ст.ст.7, 131, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", ст.ст.24, 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014р. "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", положеннями п.3.1. п.3.2. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012р., та твердженнями про вчинення вказаного виконавчого напису нотаріуса:
- з порушенням законодавства про нотаріальну діяльність: 1) напис вчинено щодо рухомого майна - предмета застави, яке зареєстроване та фактично знаходиться в м.Херсоні, тобто, поза територіальними межами нотаріального округу (м. Київ), в якому нотаріус здійснює нотаріальну діяльність; 2) напис вчинено на підставі неналежних документів - поданого нотаріусу кредитного договору, який не засвідчений нотаріально;
- з порушенням припису ст. 61 Конституції України (ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення), оскільки згідно напису стягненню за несплату чергових платежів за кредитним договором підлягають 1811,51 грн. штрафних санкцій та, додатково, 210806,41 штрафу;
- з порушенням приписів ст. 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" - без попередніх (до вчинення цього напису) надсилання відповідачем позивачеві повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання та реєстрації відповідних відомостей в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження,
а також, щодо суми заборгованості, яка є спірною: 1) нарахування 1811,51 грн. штрафних санкцій є необґрунтованим: ці штрафні санкції нараховані у неналежному розмірі та при відсутності доказів надсилання відповідачем позивачеві письмових повідомлень-листів, факт надсилання яких за умовами договору є підставою для застосування штрафних санкцій; 2) штраф у розмірі 210 806,41 грн. неправильно розрахований (є більшим за розміром ніж 20 % від суми кредиту, яку позивач не повернув відповідачеві; 3) у направленій позивачеві письмовій вимозі про погашення заборгованості відсутня вимога відповідача про сплату 210 806,41 грн. штрафу; 4) згідно графіку погашення кредиту погашення кредиту має здійснюватися з 15.08.2015р., а відповідач нарахував штрафні санкції з 25.06.2015р.
Ухвалою від 28.03.2016р. приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенову Ганну Володимирівну залучено судом до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, за яким проти позову заперечує, стверджуючи про вчинення нотаріусом оспорюваного позивачем напису з додержанням усіх вимог законодавства про нотаріальну діяльність, про безспірний характер заборгованості, яка стягується за цим написом, та про відповідність виконаних відповідачем розрахунків цієї заборгованості вимогам законодавства та фактичним обставинам взаємовідносин сторін у справі за укладеним між ними кредитним договором.
Третя особа не проявила свого відношення до предмету спору: витребуваних судом від цієї особи пояснень по суті спору не надала, участь свого представника в судових засіданнях по розгляду справи не забезпечила.
Ухвалою від 24.05.2016р., за заявою представника позивача, судом продовжено строк розгляду справи, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, по 09.06.2016р., та відкладено розгляд справи на 07.06.2016р.
Учасники судового процесу належним чином повідомлені про місце, дату, час розгляду справи, проте, представник відповідача, третя особа та/або її представник, в судове засідання не прибули. До суду не надходили заяви або клопотання відповідача та третьої особи щодо судового засідання 07.06.2016р.
Суд не визнавав обов'язковою явку представників учасників судового процесу в судове засідання 07.06.2016р. Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка представника сторони у судове засідання є підставою для відкладення розгляду справи у разі, якщо за його відсутності неможливо розглянути певну справу. Неявка представника відповідача не унеможливлює розгляд справи № 923/299/16. Розгляд справи за відсутності представника відповідача, при тому, що відповідача було належним чином повідомлено судом про місце, дату, час розгляду справи, не є порушенням процесуальних прав відповідача. За цих самих обставин та підстав розгляд справи в судовому засіданні не унеможливлює неявка в судове засідання 07.06.2016р. належно повідомленої про місце, дату, час розгляду справи третьої особи або її представника.
Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні 07.06.2016р., відповідно до ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Євросервіс" (надалі - позивач, позичальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (надалі - відповідач, компанія) уклали 25.06.2015р. між собою кредитний договір № 50012918, з додатками до цього договору - "Графік погашення кредиту" та "Загальні умови кредитування" (надалі - Умови), за якими відповідач зобов'язався надати позивачеві кредит в сумі 1 054 032,07 грн. та додатковий кредит в сумі 376 440,05 грн., строком на 60 (шістдесят) місяців, з сплатою 24,90 % за користування кредитними коштами, цільовим призначенням, відповідно, "на придбання Автомобіля марки VW, модель Тouareg, кузов №WVGZZZ7PZED034118, об'єм двигуна 2967 куб.см., рік випуску 2014" та "оплата страхових платежів згідно з договором страхування, укладеним на виконання умов кредитного договору", а позивач, в свою чергу, зобов'язався прийняти, належним чином (за цільовим призначенням) використати та повернути в повному обсязі кредитні кошти, згідно Графіку погашення кредиту", а також, сплатити передбачену даним договором плату за користування цими коштами.
Згідно з п. 3.2. та п. 3.2.1. Умов відповідач має право визнати термін повернення кредиту та додаткового кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання кредитного договору, у випадку порушення позивачем терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту та/або сплати плати за користування кредитом на строк щонайменше один календарний місяць.
Згідно з п. 3.3. Умов позивач зобов'язаний повернути відповідачеві у повному обсязі суму кредиту та суму додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення позивачем розраховується відповідачем та вказується в повідомленні) протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу.
Згідно з п. 5.1. Умов позивач зобов'язався забезпечити повернення кредиту та додаткового кредиту та сплату плати за користування кредитом та додатковим кредитом в повному обсязі на умовах кредитного договору.
Згідно з п. 8.1. Умов у разі порушення позивачем терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та /або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, позивач сплачує відповідачеві пеню у розмірі 10 % річних від суми заборгованості за кожний день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно. Сплата пені не звільняє позивача від сплати процентів за фактичний строк користування кредитом та/або додатковим кредитом.
Згідно з п. 8.2. Умов у разі порушення позивачем терміну повернення кредиту та/або додаткового кредиту, що визначений у п.3.3. Умов, за винятком порушення позивачем терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту, відповідно до Графіка погашення кредиту, позивач сплачує штраф у розмірі 20 % від суми кредиту.
Згідно з п. 8.3. Умов відповідач направляє позивачеві перший лист щодо сплати штрафу у розмірі 250,00 грн. за кожний випадок порушення позивачем зобов'язань за п.5.1.-5.4. Умов. Якщо позивач у розумний строк після направлення першого листа продовжує порушувати вказані положення, відповідач направляє позивачеві другий лист. У такому випадку штраф за порушення позивачем умов п.5.1.-5.4. складатиме 300,00 грн. Якщо позивач у розумний строк після направлення другого листа продовжує порушувати вказані положення, відповідач має право направити третій лист. У такому випадку штраф за порушення позивачем умов п.5.1.-5.4. складатиме 350,00 грн.
Згідно з п. 9.4. Умов повідомлення та вимоги, які передбачено цими Умовами, повинні надсилатися у письмовій формі рекомендованим поштовим відправленням на адрес у сторони, що вказана у кредитному договорі (або іншу адресу, про яку сторона повідомить у письмовій формі); відправлене таким чином повідомлення вважатиметься отриманим стороною на 3-й (третій) робочий день з дня відправлення.
В забезпечення зобов'язань позивача за вказаним кредитним договором, позивач та відповідач 20.07.2015р. уклали між собою договір № 50012918 застави транспортного засобу, а саме, автомобілю Volkswagen Тouareg, кузов №WVGZZZ7PZED034118, об'єм двигуна 2967 куб.см., рік випуску 2014, колір - білий, державний номер ВТ 7757 АВ, за умовами якого позивач відповідає перед відповідачем заставленим майном за належне виконання позивачем зобов'язань, що випливають з кредитного договору. Цього ж дня, 20.07.2015р., вказаний договір застави посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Шулік А.О., про що в реєстрі вчинений запис за № 909.
У зв'язку з неналежним виконанням позивачем умов кредитного договору відповідач звернувся до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису на вказаному договорі застави транспортного засобу.
16.12.2015р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Ганною Володимирівною вчинений виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 1926, за яким запропоновано звернути стягнення на рухоме майно належне позивачеві, яке передане в заставу на підставі договору застави транспортного засобу № 50012918 20.07.2015р., і за рахунок коштів отриманим від реалізації майна, запропоновано задовольнити наявні станом на 16.10.2015р. вимоги відповідача у розмірі 1335911,67 грн., з яких 96838,98 грн. несплачених чергових платежів, 1811,51 грн. штрафних санкцій, 1026454,77 грн. сума кредиту до повернення, 210806,41 грн. штрафу (в розмірі 20 % від суми кредиту) (надалі - виконавчий напис).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання крім передбачених законом випадків.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно з ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються норми Цивільного кодексу України щодо позики, якщо інше не встановлено нормами цього ж Кодексу щодо кредиту, не випливає з суті кредитного договору.
За ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України, яку суд застосовує до спірних відносин згідно з ч. 2 ст. 1054 цього ж Кодексу, позичальник, який своєчасно не повернув суму кредиту, зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
За ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. З аналогічних правових підстав, суд застосовує й норму ч. 2 ст.1050 Цивільного кодексу України, згідно з якою, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини кредиту банк має право вимагати дострокового повернення кредиту в цілому та сплати відсотків за користування кредитом.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 та ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором або законом.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачено, зокрема, ст.ст. 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України. При цьому, згідно з ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, є припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, а також, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є, зокрема, грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Згідно з ч. 1 ст. 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання незалежно або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 343 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.
Відповідно до ч. 1 ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Згідно з частиною 2 цієї ж статті за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з частиною 2 цієї ж статті заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування
збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України" Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Згідно з частиною 6 цієї ж статті звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.
Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги, у відносинах між підприємствами (установами, організаціями) минуло не більше одного року.
Відповідно до ст. 89 Закону України "Про нотаріат" у виконавчому написі про стягнення заборгованості повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості в провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172, із змінами, до таких документів належать нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також, право звернення на заставлене майно. При цьому, для одержання виконавчого напису на підставі таких договорів подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до п. 3.2. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами, затвердженого наказом від 22.02.2012р. № 296/5 Міністерства юстиції України, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості в провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172. Відповідно до п. 3.5. Глави 16 цього ж Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку.
Таким чином, відповідно до договору застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами; за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання; нотаріуси вчиняють виконавчі написи за заявою стягувача на документах, що встановлюють заборгованість; при цьому заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченого забезпечувального договору та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ГПК України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, які (пояснення) на вимогу суду, мають бути викладені письмово.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розглядові в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно Графіку погашення кредиту до укладеного між сторонами у справі кредитного договору, в період з дати укладання цього договору по 16.10.2015р., включно (дата, за станом на яку відповідачем розрахована заборгованість щодо стягнення якої нотаріусом вчинений виконавчий напис), позивач був зобов'язаний сплатити чотири чергові платежі в розмірі 37279,66 грн. кожен на повернення кредиту (основного та додаткового) та сплату відсотків за користування кредитними коштами; строки платежів 15.07.2015р., 15.08.2015р., 15.09.2015р., 15.10.2015р.
Фактично ж, в межах вказаного часового періоду позивач сплатив на повернення кредиту та сплату відсотків за користування кредитними коштами лише 5000 грн. (18.09.2015р.). Вказаний факт не заперечується обома сторонами, факт здійснення такого платежу відображений (врахований) у виконаному відповідачем розрахунку заборгованості за станом на 16.10.2015р. (а.с.90), й тому, приймається судом, в порядку ч. 1 ст. 35 ГПК України, без доведення відповідними доказами.
За станом на 16.12.2015р. (дату вчинення нотаріусом виконавчого напису) позивач сплатив ще 10 000 грн. на повернення кредиту та сплату відсотків за користування кредитними коштами, що підтверджується поданими позивачем доказами (платіжним дорученням від 19.10.2015р. № 25 на суму 2000 грн. та квитанцією банку від 19.10.2015р. №188L46932) (а.с.119-120), не заперечується відповідачем та відображено (враховано) у виконаному відповідачем розрахунку заборгованості за станом на 16.12.2015р. (а.с.91).
Позивач не надав суду доказів вчинення за станом на 16.12.2015р. будь-яких інших, крім вказаних, на загальну суму 15 000 грн., чергових платежів за кредитом.
Разом з тим, представником позивача, в усному порядку в судових засіданнях стверджується про здійснення позивачем за станом на 16.12.2015р. сплати чергових платежів за кредитом у сумі більшій, ніж 15 000 грн., та про об'єктивні обставини, які перешкоджають позивачеві у наданні суду доказів здійснення таких платежів.
За обліком відповідача такі (сплачені позивачем понад вказані 15 000 грн.) платежі відсутні.
Вказані твердження представника позивача не приймаються судом до уваги, оскільки представником позивача, в порядку ст.ст.32-34 ГПК України, не доведено поданими суду доказами наявності обставин, які перешкоджають позивачеві у наданні суду доказів здійснення позивачем за станом на 16.12.2015р. сплати чергових платежів за кредитом у сумі більшій, ніж 15 000 грн.
При цьому, суд зазначає про наступне.
1. Суд не приймає до уваги доводи позивача про наявність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, які обґрунтовано твердженнями про порушення нотаріусом при вчинені цього напису законодавства про нотаріальну діяльність, а також, без повідомлення позивача про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання та без реєстрації відповідних відомостей в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
При цьому, суд констатує про те, що:
- причиною виникнення спору між сторонами є невідповідність вчиненого нотаріусом виконавчого напису вимогам діючого законодавства, у зв'язку з тим, що між сторонами існує спір щодо кредитної заборгованості, яку на підставі оспорюваного виконавчого напису стягнуто у безспірному порядку. У зв'язку з цим, наведені доводи позивача про наявність підстав для задоволення позову, самі по собі (безвідносно щодо встановлення судом фактів відсутності або ж спірності кредитної заборгованості) не можуть бути підставою для задоволення господарським судом позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню;
- матеріалами справи підтверджений факт вчинення виконавчого напису на нотаріально посвідченому договорі (застави транспортного засобу);
- матеріалами справи підтверджений факт надсилання відповідачем позивачеві 30.10.2015р. (тобто, до вчинення виконавчого напису) письмової вимоги про дострокове повернення кредиту та сплату заборгованості за кредитним договором, з застереженням про можливість стягнення відповідних сум заборгованості за рахунок предмета застави, а також, факт отримання 04.11.2015р. такої вимоги позивачем (а.с.101-104).
2. Суд не приймає до уваги доводи позивача про наявність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, які обґрунтовані твердженнями про спірний характер заборгованості, щодо стягнення вчинений цей напис.
При цьому, суд зазначає, що "спірність" заборгованості визначає не ставлення позивача (боржника) до пред'явленої вимоги про стягнення заборгованості (суб'єктивна ознака), а фактичний характер правовідносин сторін у зобов'язанні (об'єктивна ознака). Отримавши 04.11.2015р. вимогу відповідача про погашення заборгованості за кредитним договором, позивач станом на 16.12.2015р. не надав відповідачу контррозрахунків вказаних у вимозі відповідача сум заборгованості, не надіслав відповідачу претензій за кредитним договором та не ініціював судовий процес, спрямований на оспарювання вказаних у вимозі відповідача сум заборгованості. При цьому, виконавчий напис вчинений з урахуванням сум усіх здійснених позивачем за станом на 16.12.2015р. (дата вчинення виконавчого напису) платежів на повернення кредиту та сплату відсотків за користування кредитними коштами.
3. Суд відхиляє доводи позивача про наявність підстав для визнання оспорюваного напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, які обґрунтовані твердженнями про вчинення цього напису в порушення ст. 61 Конституції України (ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення), оскільки згідно напису стягненню за несплату чергових платежів за кредитом підлягають 1811,51 грн. штрафних санкцій та, додатково, 210 806,41 штрафу.
Чинне законодавство України не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій. Тобто, пеня та штраф не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір штрафних санкцій.
Підписавши додаток "Загальні умови кредитування" до кредитного договору позивач погодився з можливістю застосуванням до себе (позивача) передбаченого договором набору штрафних санкцій за порушення зобов'язань.
Поряд з цим, суд констатує, що, як-то, слідує з матеріалів справи, вказані у виконавчому написі штрафні санкції у сумі 1811,51 грн. є відповідальністю за порушення позивачем договірних умов в частині порушення строків сплати чергових платежів за кредитом (відповідний обов'язок позивача передбачений п.5.1. Умов), а вказані у цьому ж виконавчому написі 210 806,41 штрафу є відповідальністю за порушення позивачем договірних умов в частині невиконання у встановлений договором строк вимоги відповідача про дострокове повернення кредиту (відповідний обов'язок позивача передбачений згідно п.3.3. Умов). Тобто, вказані у виконавчому написі 1 811,51 грн. штрафних санкцій та 210 806,41 штрафу є відповідальністю за порушення різних зобов'язань позивача за кредитним договором.
4. Суд відхиляє доводи позивача про наявність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, які обґрунтовані твердженнями про відсутність вимоги про сплату 210 806,41 грн. штрафу у надісланій позивачеві до вчинення виконавчого напису вимозі відповідача про дострокове повернення кредиту та погашення заборгованості за кредитним договором, а також, неправильність розрахунку цього передбаченого п. 8.3 Умов штрафу, оскільки сума штрафу розрахована не від суми заборгованості позивача з повернення кредиту, а від іншої, більшої, суми.
При цьому, суд зазначає, що за станом на дату складання та надсилання позивачеві вимоги відповідача про погашення заборгованості за кредитним договором підстави для нарахування позивачеві штрафу згідно з п. 8.3 Умов були відсутні, й, відповідно, за цією вимогою позивачеві не пропонувалося сплатити на користь відповідача такий штраф. (Штраф застосований, саме, за невиконання позивачем цієї вимоги відповідача). Проте, вказане не є підставою для віднесення вказаної у виконавчому написі суми штрафу 210806,41 грн. штрафу до спірної заборгованості, оскільки підписавши "Загальні умови кредитування" до кредитного договору позивач погодився з застосуванням до нього такого штрафу за невиконання вимоги відповідача про дострокове повернення кредиту.
Також, суд зазначає, що згідно п. 8.3. Умов розмір штрафу передбачений, саме, як 20% від суми кредиту, а не як 20% від суми неповернутого кредиту. При цьому, вказана у виконавчому написі сума штрафу (210 806,41 грн.) відповідає 20 % від 1 054 032,07 грн. - передбаченої кредитним договором сумі основного кредиту.
( 210 806,41 грн. / 20 % ) х 100 % = 1 054 032,07 грн.
Разом з тим, суд зазначає про наступне.
1. Відповідачем у відзиві стверджується (а.с.65), проте, не підтверджено матеріалами справи, про надання третій особі (нотаріусу) для вчинення виконавчого напису кредитного договору, договору застави транспортного засобу, несплачених позивачем рахунків-фактур та зведених облікових виписок з рахунку клієнта.
Навіть, у випадку підтвердження позивачем належними доказами факту надання нотаріусу для вчинення виконавчого напису вказаного обсягу документації, за висновком суду, слідує вважати, що всупереч приписам п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості в провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172 (для одержання виконавчого напису на підставі нотаріально посвідчених договорів, які передбачають право стягнення на заставлене майно подаються оригінал нотаріально посвідченого договору, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання), позивач не надав нотаріусу повного обсягу документів для вчинення виконавчого напису, оскільки не надав:
- документи щодо встановлення (підтвердження) прострочення виконання позивачем зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту, яке встановлено для позивача п.3.3. Умов): належними доказами прострочення виконання цього зобов'язання є відповідна вимога відповідача до позивача, з доказами щодо дати її надсилання позивачеві, оскільки від такої дати обраховується строк для виконання позивачем цього зобов'язання;
- документи щодо встановлення (підтвердження) наявності фактичних обставин для нарахування позивачеві штрафу за п. 8.3. Умов, для застосування якого до позивача необхідним є підтвердження, власне, щодо факту надсилання відповідачем позивачеві листів-вимог та щодо кількості таких листів (оскільки розмір штрафу залежить від кількості надісланих листів-вимог).
2. У виконавчому написі вказано про те, що 1 811,51 грн. є штрафними санкціями за вимоги щодо сплати (штраф згідно п. 8.3. Умов), проте, це не відповідає дійсності.
За розрахунками (а.с.90-91) та рахунками-фактурами відповідача (а.с.95-98) складовими цих 1811,51 грн. штрафних санкцій є пеня, у сумі 911,51 грн., за прострочення сплати чергових платежів за кредитом. З цього слідує, що нотаріус, при дослідженні поданих відповідачем для вчинення виконавчого напису документів, не визначився щодо дійсного складу та розміру складових штрафних санкцій у загальній сумі 1811,51 грн., про стягнення яких з позивача вчинено виконавчий напис.
3. Іншою складовою вказаних у виконавчому написі штрафних санкцій у загальній сумі 1811,51 грн. є 900,00 грн. штрафу згідно п. 8.3. Умов. З рахунків-фактур позивача слідує, що вказаний штраф є сумою штрафних санкцій у розмірах 250,00 грн., 300,00 грн. та 350,00 грн. Тобто, виходячи з положень п.8.3. Умов - штраф застосований, у зв'язку з надсиланням відповідачем позивачеві трьох листів-вимог за порушення позивачем зобов'язань за п.5.1. Умов (прострочення сплати чергових платежів). Тобто, штраф у розмірі 250,00 грн. за порушення строків сплати чергових платежів, за першою листом -вимогою про сплату штрафу за таке порушення, штраф у розмірі 300,00 грн. за порушення строків сплати цих самих чергових платежів, за другим листом-вимогою про сплату штрафу за таке порушення, та штраф у розмірі 350,00 грн. за порушення строків сплати цих самих чергових платежів, за третім листом-вимогою про сплату штрафу за таке порушення. З вказаного слідує, що вказаний стягнутий за виконавчим написом штраф, застосований відповідачем до позивача, в порушення ст. 61 Конституції України (ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення): три штрафи застосовано до позивача за одне й те саме порушення. Докази іншого, зокрема, копії відповідних листів-вимог відповідача до позивача, у справі відсутні. Відповідач не надав будь-яких доказів надсилання позивачеві листів-вимог, у зв'язку із надсиланням яких до позивача застосовано 900,00 грн. штрафу згідно п. 8.3. Умов, що стягнутий за виконавчим написом.
Таким чином, з наведеного слідує, що:
- частину з стягнутої за виконавчим написом заборгованості стягнуто за цим написом за відсутності доказів встановлення факту прострочення певних зобов'язань: щодо зобов'язання з дострокового повернення 1 026 454,77 грн. суми кредиту;
- частина з стягнутої за виконавчим написом заборгованості має спірний характер, а саме, 1 811,51 грн. стягнутих, як штраф, згідно п.8.3. Умов, оскільки, фактично, такий штраф у вказаному розмірі відповідачем до позивача не застосований, а також, оскільки, застосування до позивача трьох штрафів у загальному розмірі 900,00 грн. (згідно п.8.3. Умов) з вказаних 1811,51 грн. штрафних санкцій здійснено в порушення закону.
За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задовольняється у повному обсязі, тому судовий збір повністю, у сумі 1 378,00 грн., має бути покладений на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, який вчинений 16.12.2015р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Ганною Володимирівною та зареєстрований в реєстрі за № 1926, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Євросервіс" (місцезнаходження: 73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Сенявіна, буд.27; ідентифікаційний код юридичної особи 37125085) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (місцезнаходження: 02152, м. Київ, просп. Тичини, буд.1В; ідентифікаційний код юридичної особи 36422974) 1335 911,67 грн. заборгованості за кредитним договором № 50012918 від 25.06.2015р., з урахуванням штрафних санкцій, за рахунок коштів від реалізації предмета застави - автомобіля марки Volkswagen, модель Touareg, тип транспортного засобу - загальний легковий універсал В, номер шасі (кузова, рами) WVGZZZ7PZED034118, рік випуску - 2014, колір - білий лак "Pure Wite", реєстраційний номер - ВТ 7757 АВ.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (місцезнаходження: 02152, м. Київ, проспект Тичини, буд.1В; ідентифікаційний код юридичної особи 36422974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Євросервіс" (місцезнаходження: 73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Сенявіна, буд.27; ідентифікаційний код юридичної особи 37125085) 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. компенсації по сплаті судового збору.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 04.07.2016р.
Суддя К.В. Соловйов