"24" червня 2016 р.Справа № 921/258/16-г/11
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М. розглянув матеріали справи
за позовом: Дочірнього підприємства "Дружба сервіс-житло 2" Приватного підприємства "Дружба сервіс-житло1" вул. Карпенка, 12, м. Тернопіль
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 про стягнення 3 338 грн. 53 коп.
За участю представників сторін:
Позивача: Маньківська О.В. - представник ДП "Дружба сервіс-житло 2".
Відповідача: не з'явився.
Суть справи: Дочірнє підприємство "Дружба сервіс-житло 2" Приватного підприємства "Дружба сервіс-житло1" вул. Карпенка, 12, м. Тернопіль, Тернопільська область звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 про cтягнення заборгованості в сумі 33 38,53 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови Договору на участь у витратах орендарів та власників нежитлових приміщень на утримання будинку та прибудинкової території № 10 від 01 серпня 2008 року, а саме не здійснено оплати витрат на утримання будинку і прибудинкової території в сумі 1860,52грн. , на яку відповідачем нараховано 107 грн. - 3 % річних та 1371 грн. 01 коп. - інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 05 травня 2016 року порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 24 травня 2016 року; зобов'язано сторони подати в засідання: позивача: обгрунтований розрахунок суми боргу із зазначенням періоду, за який вона виникла; обгрунтований розрахунок інфляційних витрат та 3% річних із зазначенням періоду, за який вони нараховані; відповідача: документально обгрунтований відзив на позов. В порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 14.06.2016 року. Повторно зобов'язано позивача подати в засідання обгрунтований розрахунок суми боргу із зазначенням періоду, за який вона виникла; обгрунтований розрахунок інфляційних витрат та 3% річних із зазначенням періоду, за який вони нараховані; відповідача: документально обгрунтований відзив на позов.
14 червня 2016 року на адресу господарського суду Тернопільської області від представника ПП "Дружба сервіс-житло 2" надійшла заява № 121 від 13.06.2016 року про уточнення позовних вимог. Згідно поданої заяви, боржник ОСОБА_1 частково сплатила заборгованість, а саме в травні 2016 року перераховано 1000 грн. 00 коп. (одна тисяча гривень 00 копійок). Відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача основний борг - 860,52 грн., 107,00 грн. що становить 3% річних та 1419,52 грн. інфляційних нарахувань.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. (п. 3.10. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Враховуючи наведене, суд розцінює дану заяву як зменшення розміру позовних вимог, приймає дані заяви в порядку ст. 22 ГПК України та розглядає спір, виходячи з нової ціни позову, яка становить 2387 грн. 04 коп., з яких: 860,52 грн. сума основного боргу, 1419,52 грн. - інфляційні нарахування, 107,00 грн. - 3 % річних,
Представник позивача в судовому засіданні 24 червня 2016 року підтримує позовні вимоги із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. Просив суд позов задоволити.
Відповідач відзив на позов не подав, уповноважений представник в судове засідання 24 червня 2016 року, не з"явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.
Своїм правом на захист відповідач не скористався та не подав суду відзиву на позов, будь-яких заперечень чи спростувань позовних вимог.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши доводи представника позивача, судом встановлено наступне.
В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).
01.08.2008 року між Дочірнім підприємством "Дружба сервіс - житло 2" (надалі-Сторона-1) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (надалі Сторона-2) був укладений договір №10 на участь у витратах орендарів та власників нежитлових приміщень на утримання будинку і прибудинкової території .
Відповідно до п.1.1 Договору предметом договору є розподіл витрат щодо утримання житлового будинку АДРЕСА_2 і прибудинкової території між Стороною -1 та Стороною-2.
Згідно п.п.2.2.1, 2.2.2 Договору "Сторона-2" зобов'язується дотримуватись Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями; до 20 числа наступного місяця оплачувати витрати на утримання будинку і прибудинкової території.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами і у відповідності із ст. 11 цього кодексу - однією з підстав виникнення зобов'язань.
Згідно розрахунку наданого позивачем, станом на час звернення до суду заборгованість відповідача за договором №10 від 01.08.2008 становила 1860,52року (4 квартал 2014р; 1 квартал 2015р. та 2 квартал 2015 р.).
З метою досудового врегулювання спору позивачем надіслано відповідачу претензії № 258 від 16 грудня 2014 року та №240 від 02 лютого 2016 року.
Під час розгляду справи відповідачем було погашено борг в сумі 1000,00 грн. Таким чином, заборгованість по оплаті витрат на утримання будинку і прибудинкової території становить 860,52 грн., яка підтверджена належними доказами та не спростована відповідачем.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приймаючи до уваги наведене та беручи до уваги те, що всупереч умов договору № 10 від 01.08.2008 р. та вимог діючого законодавства, свої зобов'язання по оплаті витрат на утримання будинку і прибудинкової території відповідач не виконав в повному обсязі, а тому суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 860 грн. 52 коп. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Окрім того, позивач у позовній заяві, просить суд стягнути з відповідача, який прострочив виконання грошового зобов"язання 1419 грн. 52 коп. коп. - інфляційні нарахування, 107 грн. 71 коп. - 3 % річних.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора.
Передбачене законом право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 107 грн. 00коп. - 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за кожен день прострочення оплати за період з 01.04.2015 року по 01.03.2016 року (розрахунок 3% знаходиться в матеріалах справи).
Розглянувши представлений розрахунок 3% річних , суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 107 грн. - 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволення.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 1419 грн. 52 коп. - інфляційних втрат за період з 01.04.2015 року по 01.03.2016року .
Перерахувавши суму інфляційних нарахувань, та з врахуванням заборгованості в сумі 1860 грн. 52 коп. за період 01.04.2015 року по 01.03.2016року, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 1387 грн. 95 коп. - інфляційних втрат, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать чинному законодавству та неоспорені відповідачем.
В частині позовних вимог про стягнення 31 грн. 57 коп. інфляційних втрат слід відмовити, як безпідставно заявлених.
Відповідно до ст.ст. 33,43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
На день розгляду справи докази погашення відповідачем заявлених позивачем вимог в матеріалах справи відсутні.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог, а відповідачем в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовано, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає до задоволення в сумі 2355грн. 47 коп., з яких: 860 грн. 52 коп. сума основного боргу, 1387 грн. 95 коп. - інфляційні нарахування та 107 грн. 00 коп. - 3 % річних.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Дочірнього підприємства "Дружба сервіс-житло 2" Приватного підприємства "Дружба сервіс-житло1" вул. Карпенка, 12, м. Тернопіль, Тернопільська область, ідентифікаційний код 35969660 - 860 грн. 52 коп. - суму основного боргу, 1387 грн. 95 коп. - інфляційні нарахування, 107 грн. 00 коп. - 3 % річних та 1378 грн. 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
3.В решті позову відмовити.
4. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання - 05 липня 2016 року) через місцевий господарський суд.
Суддя А.М. Сидорук