"29" червня 2016 р.Справа № 916/1270/16
Господарський суд Одеської області у складі:
Суддя Зайцев Ю.О.
при секретарі судового засідання Себовій О.О.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 31.12.2015р.);
Від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Централ Фармінг Юкрейн” до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “ЛОГІСТІК ГРАНУМ” про стягнення заборгованості за договором поставки, -
Суть спору: 17.05.2016р. ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Централ Фармінг Юкрейн” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “ЛОГІСТІК ГРАНУМ” про стягнення заборгованості в сумі 488 283,42 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.05.2016р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі №916/1270/16 з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відповідач засідання суду призначене на 08.06.2016р. та 29.06.2016р. не з'явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області від 19.05.2016р. та від 08.06.2016р. були направлені за належною адресою, зазначеною в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 18.02.2016р.
Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 “Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача зазначеною в позовній заяві та підтвердженою витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 18.02.2016р., суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
29.06.2016р. в судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
02 березня 2016 року між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Централ Фармінг Юкрейн» (надалі - постачальник) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК ГРАНУМ» (надалі - покупець) було укладено Договір поставки № 01-03/16 (надалі - договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався до 04 березня 2016 року поставити, а Відповідач прийняти та оплатити пшеницю 3-го класу, українського походження, урожаю 2015 року у кількості 220+/-10% тон по ціні 4 485 грн. за одну тону з ПДВ.
Відповідно до п. 2.1. Договору, умови поставки - СРТ, м. Миколаїв, Одеська обл., згідно з правилами «Інкотермс - 2010». У випадку розбіжностей цього договору з правилами «Інкотермс - 2010» приорітет мають умови договору.
Згідно із п. 2.2. Договору, Термін поставки - до 04 березня 2016р. Датою поставки вважається дата приймання товару уповноваженим співробітником вагової, з відповідною відміткою на товарно-транспортній накладній.
За приписами п. 4.2. Договору, за прострочення оплати товару з покупця стягується пеня в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
На виконання умов Договору, ТОВ «Централ Фармінг Юкрейн» 02 та 03 березня 2016 року поставило покупцю ТОВ «ЛОГІСТИК ГРАНУМ» 211 тон 840 кг. пшениці 3-г класу, українського походження, урожаю 2015 року, по ціні 4 485 грн. за одну тону з ПДВ, н загальну суму 950 102 грн. 40 копійок, у тому числі ПДВ 158 350,40 грн.
Однак, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства покупець розрахувався частково за поставлений товар у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 450 102,40 грн.
Позивачем 22 квітня 2016 року було направлено відповідачеві за № 1/04 лист-вимогу про перерахування семиденний термін суму боргу у розмірі 450 102 грн. 40 коп.
26 квітня 2016 року за №75 позивачем було отримано відповідь від відповідача, згідно якої останній посилається на фінансові труднощі і гарантує погашення заборгованості у розмірі 450 102,40грн. найближчим часом.
Однак, як зазначає позивач, відповідач решту суми боргу так і не сплатив.
З наведених підстав ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Централ Фармінг Юкрейн” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “ЛОГІСТІК ГРАНУМ” про стягнення 450 102,40грн. - основного боргу, 17 353,99 грн. - пені, 2 475,90 грн. - 3% річних, 18 351,13грн. - інфляційних втрат.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно ст.ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Судом встановлено, що правовідносини сторін по справі виникли на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 01-03/16 від 02.03.2016р.
За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
На виконання умов продавець поставив, а покупець отримав паливно-мастильні матеріали за видатковою накладною №РН-0000092 від 27.05.2015 року: Паливо дизельне ULSD 10 РРМ (код УКТ ЗЕД НОМЕР_1) у кількості 8100,00 л., а також дизельне паливо у кількості 2090,00 л. всього на загальну суму 177306,00 грн. (з ПДВ).
Факт передачі товару покупцеві підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної № 8 від 02 березня 2016 року, довіреності на отримання товару за № 2 від 02 березня 2016 року на ім'я директора ТОВ «ЛОГІСТИК ГРАНУМ» ОСОБА_3, товарно-транспортними накладними серії 12ААД №№ 140806, 140807. 140808, 140809, 140810 від 01 березня 2016 року та копією податкової накладної № 1 від 02.03.2016 року та квитанцією № 1 про реєстрацію податкової накладної.
Таким чином, свої зобов'язання по поставці товару згідно договору № 01-03/16 від 02.03.2016 року Позивач виконав у повному обсязі. Відповідно до пункту 3.1. Договору Відповідач зобов'язався здійснити оплату за товар впродовж 3-х банківських днів після надання Позивачем документів, зазначених у пункті 2.4. Договору, а саме: Оригіналу договору; Рахунку-фактури; Податкової накладної на відвантажений товар, виписаної датою поставки товару електронному вигляді; Квитанції про реєстрацію податкової накладної; Видаткової накладної, виписаної в день поставки товару; Сертифікату про наявність у зерні залишкової кількості пестицидів, важких металі радіонуклідів та інших елементів (при необхідності); Карантинного сертифікату (при необхідності); Свідоцтва платника ПДВ.
Вказані документи були надані Покупцю 02 березня 2016 року при поставці товару.
На виконання умов договору, відповідач перерахував Позивачеві 14 березня 2016 року 300 000 гривень та 21 березня 2016 року - 200 000 гривень
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, враховуючи вищезазначене перевіривши розрахунок суми основного боргу приведений позивачем в позовній заяві, відповідачем в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору - зобов'язання щодо оплати решти вартості отриманого від позивача товару - не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворилася стійка заборгованість, яка підтверджується матеріалами справи, у зв'язку із чим господарський суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 450 102,40 грн.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 17 353,99 грн. - пені, 2 475,90 грн. - 3% річних та 18 351,13грн. - інфляційних втрат.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
За приписами п. 4.2. Договору, за прострочення оплати товару з покупця стягується пеня в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Із змісту ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки сторони у договорах не передбачили інший розмір відсотків за користування коштами, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
Перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат наданий позивачем, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв'язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.
За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.
Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі - 7 324,25 грн.
Керуючись ст.ст. 32,33,34,38,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Централ Фармінг Юкрейн” до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “ЛОГІСТІК ГРАНУМ” - задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “ЛОГІСТІК ГРАНУМ” (65059, м. Одеса, пр. Адміральський, буд. 34 А; код ЄДРЮО та ФОП 39602891) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Централ Фармінг Юкрейн” (25006, м. Кіровоград, вул. Дворцова, буд. 12; код ЄДРЮО та ФОП 39924727) суму основного боргу у розмірі - 450 102 /чотириста п'ятдесят тисяч сто дві/ грн. 40 коп., 17 353 /сімнадцять тисяч триста п'ятдесят три/ грн. 99 коп. - пені, 2 475 /дві тисячі чотириста сімдесят п'ять/ грн. 90 коп. - 3% річних, 18 351 /вісімнадцять тисяч триста п'ятдесят одну/ грн. 13 коп. - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору у розмірі - 7 324 /сім тисяч триста двадцять чотири/ грн. 25 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст складено та підписано 04 липня 2016 р.
Суддя Ю.О. Зайцев