ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.07.2016Справа №910/7888/16
За позовомКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва
доГромадської організації «Асоціація розвитку підприємництва та права»
простягнення 2 627,08 грн.
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача:Боката А.В.
від відповідача:не з'явився
Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації «Асоціація розвитку підприємництва та права» (надалі - «Громадська організація») про стягнення 2 627,08 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору №152 від 01.09.2009 р. позивач надав комунальні послуги, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 1 534,20 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 955,15 грн. та 3% річних у розмірі 137,73 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.05.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 25.05.2016 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.05.2016 р. розгляд справи відкладено на 04.07.2016 р. у зв'язку із неявкою представника відповідач та неподанням витребуваних доказів.
Представник позивача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.
Місцезнаходження відповідача за адресою: 04119, м. Київ, вул. Якіра, 12/42, літера А, к. 20-А, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, матеріалами справи та вказано в позові.
Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
01.09.2009 р. між Підприємством (виконавець) та Громадською організацією (споживач) був укладений договір про надання послуг з забезпечення електричною енергією №152 (надалі - «Договір»), за змістом п. 1.1 якого виконавець на підставі укладеного договору з АТ «Київенерго» зобов'язується транспортувати по внутрішньо-будинковим мережам нежитлового приміщення електричну енергію.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що споживач, який займає нежиле приміщення за адресою: вул. Стальського, 14-а, загальною площею 32,00 кв.м, зобов'язується у відповідності до даного договору прийняти послугу та своєчасно сплатити її.
Згідно з п. 2.2.2 Договору виконавець зобов'язаний своєчасно нараховувати плату за електропостачання та надавати споживачу відповідні рахунки а сплату електроенергії попереднього місяця до 25 числа поточного місця.
Відповідно до п. 2.4.1 Договору споживач обов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати виконавцю кошти за використану електроенергію на протязі 3 банківських днів з моменту отримання платіжної вимоги-доручення, виставленої виконавцем.
За змістом п. 6.1 Договору термін дії договору встановлений з 01.09.2009 р. по 31.08.2012 р.
У період з 01.10.2012 р. по 31.10.2013 р. позивачем було виставлено відповідачу для оплати наданих послуг платіжні вимоги-доручення на загальну суму 1 534,20 грн.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 1 534,20 грн.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Матеріалами справи (платіжними вимогами-дорученнями за період з 01.10.2012 р. по 31.10.2013 р.) підтверджується, що позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 1 534,20 грн.
В той же час, як вбачається із матеріалів справи, пунктом 6.1 Договору сторонами був встановлений термін дії з 01.09.2009 р. по 31.08.2012 р.
Пунктом 6.2 Договору сторони погодили, що дія договору припиняється при закінченні терміну, на який він був укладений.
Оскільки приписами Договору сторони не передбачили автоматичної пролонгації дії Договору, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази продовження його дії за погодженням сторін, суд вважає, що Договір припинився у зв'язку з закінченням терміну, на який його було укладено, 31.08.2012 р.
Таким чином, надання позивачем відповідачу послуг у період з 01.10.2012 р. по 31.10.2013 р. відбувалося не на виконання умов Договору у зв'язку з припиненням дії останнього раніше.
В той же час, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги » передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.
За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити послуги з утримання будинків та прибудинкової території та центрального опалення виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 р. у справі №3-184гс14.
Із матеріалів справи вбачається, що у період з 01.10.2012 р. по 31.10.2013 р. позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 1 534,20 грн.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторонами не було визначено строків виконання відповідачем грошового зобов'язання за отримані комунальні послуги.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріали справи не містять, а позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту звернення до відповідача із вимогою про сплату заборгованості за надані у період з 01.10.2012 р. по 31.10.2013 р. послуги.
За таких обставин, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих послуг на суму 1 534,20 грн. як на момент звернення позивача до суду, так і на момент винесення рішення у даній справі, не настав.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Тобто, зазначена стаття передбачає, що порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.
В той же час судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду строк виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати вартості наданих послуг у розмірі
1 534,20 грн. не настав, а відтак порушеного права позивача по сплаті відповідачем заборгованості у розмірі 1 534,20 грн. як на момент подання заяви, так і на момент розгляду даної справи по суті, не існувало.
За таких обставин, в задоволенні позовних вимог Підприємства про стягнення з Громадської організації заборгованості у розмірі 1 534,20 грн. необхідно відмовити.
Оскільки судом відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення основної суми боргу, підстави для задоволення позову в частині стягнення інфляційних у розмірі 955,15 грн. та 3% річних у розмірі 137,73 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у суду відсутні.
За таких обставин, в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позовних вимог Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 06.07.2016 р.
Суддя В.П. Босий