ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.06.2016Справа №910/7528/16
За позовомКомунального підприємства Київської міської ради "Телекомпанія "Київ"
ДоПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
прозобов'язання вчинити дії
Суддя Трофименко Т.Ю.
В засіданні приймали участь:
Від позивача: Григорова М.С. по дов. № 110 від 14.06.2016р.;
Від відповідача: Мартинюк Є.В. по дов. № 67 від 21.06.2016р.
Від третьої особи: Цуканова С.Г. по дов. №2743968/15 від 09.11.2015р.
Комунальне підприємство Київської міської ради "Телекомпанія "Київ" звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ХРЕЩАТИК" вчинити дії, а саме закінчити технічний цикл операції по платіжним дорученням від 01.04.2016 року №278 на суму 892 грн. 19 коп., №279 на суму 7 532 грн. 00 коп., №281 на суму 4 441 грн. 68 коп., №282 на суму 7 500 грн. 00 коп., №283 на суму 15 000 грн. 00 коп., №284 на суму 1 668 грн. 05 коп., №285 на суму 1 200 грн. 00 коп., №286 на суму 11 997 грн. 72 коп., №287 на суму 3 500 грн. 00 коп., №288 на суму 249 грн. 98 коп., №289 на суму 1 205 грн. 00 коп., №291 на суму 178 грн. 00 коп., №293 на суму 6 000 грн. 00 коп., №294 на суму 1 435 грн. 00 коп., №298 на суму 300 грн. 00 коп.; від 04.04.2016 року по платіжному дорученню №301 на суму 4 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2016р. порушено провадження у справі № 910/7528/16, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 23.05.2016 р. за участю представників сторін.
В даному судовому засіданні представником відповідача подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" заперечує проти позову.
Ухвалою від 23.05.2016р. суд залучив до розгляду справи третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, розгляд справи відклав на 06.06.2016р.
Представники позивача та відповідача в судове засідання 06.06.2016р. не з'явилися. Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Розгляд справи судом було відкладено на 29.06.2016.
24.06.2016 від відповідача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 25.04.2016.
У судовому засіданні 29.06.2016 представник позивача позовні вимоги підтримав.
Представники відповідача та третьої особи у даному судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували.
У судовому засіданні 29.06.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та вивчивши зібрані у справі докази, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані докази та оглянувши їх оригінали в судових засіданнях, господарський суд,-
07.12.2011р. між Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "ХРЕЩАТИК" (банк) та Комунальним підприємством Київської міської ради «Телекомпанія «Київ» (клієнт) укладено Договір про надання інформаційно-розрахункових послуг та послуг електронної пошти в системі «Клієнт-Банк» №26000000199409/Кб/118 (2) (далі за текстом - Договір).
Згідно з п.1.1 Договору клієнт доручає, а банк бере на себе зобов'язання по забезпеченню виконання умов розрахункового обслуговування клієнта у відповідності за договором № 26000000199409 банківського рахунку юридичної особи від 07.12.2011 року з використанням системи електронних платежів програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк».
В системі «Клієнт-Банк» розрахунковим документом, що замінює відповідний паперовий, є електронний розрахунковий документ (далі - ЕПД), який використовується як підстава для проведення фінансових операцій (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п. 1.4. Клієнт надає Банку повноваження виконувати всі розрахункові операції на підставі ЕПД, прийнятих банком від клієнта по телекомунікаційних каналах зв'язку.
За даним договором банк зобов'язався забезпечувати своєчасну доставку та обробку його ЕПД згідно з Інструцією користувача системи «Клієнт-Банк», яка додається до інсталяційного пакету в електронному вигляді; здійснювати операції по рахунку клієнта на підставі ЕПД які прийняті по телекомунікаційним каналам зв'язку в електронному вигляді, в межах залишку коштів на його поточному рахунку (п.п. 2.1.1., 2.1.2.).
Звертаючись з позовом до суду, позивач вказує, що ним 01.04.2016 засобами дистанційного розрахункового обслуговування (через систему "Клієнт-Банк") надіслало ПАТ "КБ "Хрещатик" (відповідачу) розпорядження на перерахування коштів на підставі ЕПД на загальну суму 63 100,12 грн., а 04.04.2016 було здійснено розрахункову операцію на підставі ЕПД на суму 4 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву той факт, що перекази за платіжними дорученнями №№ 278,279,281-289, 291,293,294,298 від 01.04.2016 та №301 від 04.04.2016 не були проведені банком, а самі платіжні доручення було повернуто клієнту без виконання, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Так, відповідно до п. 11.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22 (далі - Інструкція) оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування. Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг" тощо.
Юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою систем дистанційного обслуговування і оброблення банком дистанційних розпоряджень клієнта є договір банківського рахунку (п. 11.3 Інструкції ).
Згідно з п. 2.10 Інструкції, клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку.
Відповідно до ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.
Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
На підставі Постанови Правління Національного банку України від 05.04.16 № 234 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ХРЕЩАТИК" до категорії неплатоспро можних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) 05.04.2016 року прийнято рішення № 463 про запровадження з 05.04.16 тимчасової адміністрації у ПАТ "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ХРЕЩАТИК".
Відповідно до Рішення Правління Національного банку України від 02.06.2016 № 46-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ХРЕЩАТИК" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03.06.2016 № 913 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ХРЕЩАТИК".
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.
Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Так, відповідно до п.1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Згідно ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Згідно ч. 2, 3 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.
Згідно пункту 5-4 статті 2 зазначеного Закону під поняттям "кредитор" розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.
Відтак, виходячи з аналізу вищенаведених положень та положень статті 509 ЦК України, позивач є кредитором банку.
Відповідно до ч. 6 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, крім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду.
Статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено черговість задоволення вимог кредиторів банку, а саме: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов'язаних із консолідованим продажем активів Фондом; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано; 7) вимоги інших вкладників, які не є пов'язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними особами банку; 8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов'язаними особами банку; 10) вимоги за субординованим боргом.
Згідно ч. 4 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі якщо обсяг коштів, одержаних від продажу майна (активів), недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги Фонд не враховує суму грошових вимог цього кредитора.
Виходячи зі змісту статей 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.
Відповідно до ч. 4 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.
Таким чином, після початку процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом, порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону.
Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд України у своїх постановах від 25.03.2015 у справі № 3-24гс15, від 01.04.2015 у справі № 3-25гс15 та від 01.04.2015 року у справі № 3-34гс15.
Крім того, суд також зазначає, що статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що операції з відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів належить до банківських послуг, які дозволяється надавати виключно банку.
Даною нормою також встановлено, що надання банківських послуг має право здійснювати банк на підставі банківської ліцензії.
Статтею 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.
Враховуючи те, що станом на момент розгляду даного спору Національним банком України у банку відкликано банківську ліцензію, виконання спірних операцій з перерахування коштів на підставі спірних платіжних доручень на виконання умов договору банківського рахунку відповідачем стало не можливим.
Зважаючи на наведене, суд не знаходить підстав для задоволення вимог Комунального підприємства Київської міської ради «Телекомпанія «Київ» про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ХРЕЩАТИК" вчинити дії, а саме закінчити технічний цикл операції по платіжним дорученням від 01.04.2016 року №278 на суму 892 грн. 19 коп., №279 на суму 7 532 грн. 00 коп., №281 на суму 4 441 грн. 68 коп., №282 на суму 7 500 грн. 00 коп., №283 на суму 15 000 грн. 00 коп., №284 на суму 1 668 грн. 05 коп., №285 на суму 1 200 грн. 00 коп., №286 на суму 11 997 грн. 72 коп., №287 на суму 3 500 грн. 00 коп., №288 на суму 249 грн. 98 коп., №289 на суму 1 205 грн. 00 коп., №291 на суму 178 грн. 00 коп., №293 на суму 6 000 грн. 00 коп., №294 на суму 1 435 грн. 00 коп., №298 на суму 300 грн. 00 коп.; від 04.04.2016 року по платіжному дорученню №301 на суму 4 000,00 грн.
Доказів звернення з пред'явленими вимогами до уповноваженої особи фонду та відмови в їх розгляді суду не надано.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 04.07.2016р.
Суддя Т.Ю. Трофименко