ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
01.07.2016Справа №910/8649/16
За позовомПриватного підприємства "Проектно-конструкторське бюро"
до1. Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОТП Капітал"
провизнання договору недійсним
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна
Суддя Підченко Ю.О.
за участю представників сторін:
від позивача:не з'явився;
від першого відповідача:Куцький Д.В. - представник за довіреністю;
від другого відповідача:Куцький Д.В. - представник за довіреністю;
від третьої особи:не з'явився.
Приватне підприємство "Проектно-конструкторське бюро" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОТП Капітал" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення № 61 (в літ. А), загальною площею 223, 7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 13.02.2015 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір купівлі-продажу безумовно порушує право власності позивача, так як правовим наслідком цього договору є державна реєстрація права власності за іншою особою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2016 р. порушено провадження у справі № 910/8649/16, розгляд справи призначено на 10.06.2016 р.
11 травня 2016 р. разом із позовною заявою до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про забезпечення позову, а саме: заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОТП Капітал" здійснювати дії щодо відчуження нежилого приміщення № 61 ( в літ.А), загальною площою 223, 7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке зареєстровано на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОТП Капітал."
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 36, 66 ГПК України, суд встановив, що клопотання про забезпечення позову буде розглянуто під час судового процесу.
Позивач та другий відповідач в судове засідання 10.06.2016 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Другий відповідач проти позову заперечував, усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання відзиву на позовну заяву.
Вимоги ухвали суду від 13.05.2016 р. сторони не виконали, що перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 27, 33, 34, 43 ГПК України, суд задовольнив клопотання позивача, що зазначені в позовній заяві, а саме:
- залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповську Олену Володимирівну.
З метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, враховуючи неявку в судове засідання позивача та другого відповідача, що перешкоджає розгляду спору по суті, розгляд справи відкладено на 01.07.2016 року.
У судове засідання 01.07.2016 року представник позивача не з'явився, проте через відділ діловодства суду від Приватного підприємства "Проектно-конструкторське бюро" надійшло клопотання про перенесення розгляду справи через неможливість направити у судове засідання повноважного представника.
Представником першого та другого відповідачів було подано усні заперечення проти позовних вимог, а також письмовий відзив, відповідно до якого:
- строк позовної давності сплив ще в 2011 році, позивач занадто пізно звернувся до суду за захистом своїх ймовірно порушених прав;
- у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у судове засідання 01.07.2016 року не з'явилась. Через відділ діловодства суду від представника третьої особи надійшло клопотання про припинення провадження у справі, яке обґрунтовано тим, що у 2015 році позивач звертався до Господасрького суду міста Києва з аналогічним позовом, в задоволенні якого було відмовлено та винесено відповідне рішення від 16.11.2015 року у справі № 910/26078/15, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року.
Крім того, у вказаному клопотанні міститься прохання про його розгляд без участі приватного нотаріуса КМНО Верповської О.В. та її представника.
У судовому засіданні 01.07.2016 року було розглянуто клопотання позивача про забезпечення позову та встановлено наступне.
Відповідно до вимог ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора, або з власної ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову у вигляді накладання арешту на майно, що належить відповідачу.
Згідно з абз. 3 п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Абзацом 3 п. 3 даної постанови пленуму адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.
Позивачем не достатньо обґрунтовано те, що невжиття заходів до забезпечення позову, може вплинути на виконання рішення Господарського суду м. Києва у разі задоволення позовних вимог. Саме лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є підставою для задоволення відповідної заяви.
За таких обставин у задоволенні заяви щодо забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОТП Капітал" здійснювати дії щодо відчуження що нежилого приміщення № 61 (в літ. А), загальною площею 223, 7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, слід відмовити.
За результатами розгляду клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору про припинення провадження у справі, суд дійшов висновку про залишення її без задоволення.
Крім того, першому та другому відповідачам відмовлено у задоволенні клопотання про застосування позовної давності, оскільки, як встановлено судом строк позовної давності при зверненні Приватним підприємством "Проектно-конструкторське бюро" до Господарського суду міста Києва з позовом, пропущено не було.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, Господарський суд міста Києва, -
13 лютого 2015 між Публічним акціонерним товариством "ОТП "Банк" (Далі - ПАТ "ОТП "Банк", продавець, перший відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОТП Капітал" (Далі - ТОВ "КУА "ОТП Капітал", другий відповідач) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, що укладається на підставі застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься у іпотечному договорі, відповідно до п. 1.1 якого продавець продає, а покупець купує у власність нежиле приміщення № 61 (в літ. А), загальною площею 223,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і сплачує за нього ціну визначену цим договором (далі - Договір купівлі- продажу).
Відповідно до п. 1.2 Договору купівлі-продажу відчужуване нежиле приміщення належить Приватному підприємству "Проектно-конструкторське бюро" (ПП "Проектно-конструкторське бюро", позивач, іпотекодавець) на праві власності, що підтверджується Договором купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу, посвідченого 06 березня 2003 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. за реєстровим номером № 671, зареєстроване в реєстрі прав власності на нерухоме майно Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрі прав власності на об'єкти нерухомого майна 19.03.2003 за реєстраційним № 5594-п в книзі 69-п-271.
Згідно п. 1.3. Договору купівлі-продажу, право продажу нежилого приміщення виникло у продавця у зв'язку із порушенням умов Кредитних договорів № CM-SME003/138/2006 від 28.12.2006 та № CM-SME 003/223/2007 від 09.08.2007 зі всіма змінами та додатками до них, укладених між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та гр. ОСОБА_4 (боржник за договором), на підставі положень ст. 38 Закону України "Про іпотеку", а також застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у ст. 6 Договору іпотеки.
Пунктом 2.1 Договору купівлі-продажу передбачено, що ціна продажу нежилого приміщення 4 704 187, 00 грн. в тому числі ПДВ 20 % - 784 031, 17 грн.
На момент укладення Договору на виконання вимог ст. 38 Закону України "Про іпотеку" продавець повідомив боржника та іпотекодавця про продаж предмету іпотеки, що підтверджується Повідомленнями від 28.10.2014 року вих.№ 12-66-12-4-10/12227 та № 12-66-12-4-10/12228 відповідно (п.1.3.2 Договору купівлі-продажу).
Розділами 3-9 Договору купівлі-продажу передбачено права та обов'язки сторін, перехід права власності на нежиле приміщення та ризик його випадкової загибелі, передача нежилого приміщення та перевірка покупцем його стану, запевнення та гарантії сторін, вирішення спорів тощо.
Вказаний Договір купівлі-продажу підписаний представниками сторін, засвідчений печатками покупця та продавця та зареєстрований Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною.
Приватне підприємство "Проектно-конструкторське бюро" звернулось із позовом про визнання вказаного вище договору недійсним, з огляду на наступне:
- Рішенням Голосіївського районного суду від 19.03.2012 року по справі № 2-138/12 було встановлено, що ОСОБА_4 своїх обов"язків за кредитним договором № CM-SME 003/223/2007 від 09.09.2007 року не виконала та було стягнуто з неї на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" заборгованість за кредитом у розмірі - 229 763, 99 доларів США. ПП "Проектно-конструкторське бюро" до участі у справі не залучалося. За кредитним договором № CM-SME003/138/2006 від 28.12.2006 р., який був забезпечений договором іпотеки № РМ- SME 03/125/2007 від 10.04.2007 року (підставою укладення спірного договору купівлі-продажу від 13.02.2015 р.), банком стягнення не проводилося.
- Пунктом 9.1 договорів іпотеки № РМ- SME 003/125/2007 від 10.04.2007 року та № РМ- SME 003/223/2007 від 09.08.2007 року встановлено, що іпотека діє до виконання зобов'язань за кредитним договором. Термін виконання кредитних зобов'язань визначається датою остаточного повернення кредиту, яка передбачена ст. 1.6. кредитних договорів, тому ці дати слід розглядати як строк для іпотеки. Вимогами від 23.07.2008 року цей строк банком в односторонньому порядку було скорочено, тому строк виконання зобов'язання за договором кредиту, а відтак і строк дії іпотечних договорів, сплинув 22.08.2008 року. За межами цього строку кредитор не має права на задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.
- Укладаючи договір купівлі-продажу предмету іпотеки на підставі договору іпотеки, строк якого закінчився, відповідачі діяли без достатнього обсягу цивільної дієздатності, що є підставою недійсності правочину на підставі ст. 215 ЦК України.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3 статті 203 Цивільного кодексу України). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 Цивільного кодексу України).
Згідно нормами статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Дослідивши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Проектно-конструкторське бюро" слід відмовити з огляду на наступне.
Укладений між першим та другим відповідачами спірний договір купівлі-продажу від 13.02.2015 року за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм § 1 глави 54 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Згідно п. 4.1 Договору купівлі-продажу право власності на нежиле приміщення виникає у покупця після нотаріального посвідчення цього договору та з моменту державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Згідно наявної в матеріалах справи копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, підставою виникнення права власності на спірне приміщення є договір купівлі-продажу, нежитлового приміщення, що укладений на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у іпотечному договорі, зареєстрований за №1056, виданий 13.02.2015 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., про що вчинено запис про право власності № 8715940.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ст. 33 Закону).
У відповідності до ч. 3 ст. 36 вказаного Закону договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:
- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;
- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Положеннями ч. 1 ст. 38 Закону передбачено, що у випадку, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.
23.07.2008 року Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" було надіслано на адресу позивача досудові вимоги про погашення заборгованості за кредитними договорами № CM-SME003/138/2006 від 28.12.2006 та № CM-SME 003/223/2007 від 09.08.2007, у яких просив погасити зазначені у вимогах суми протягом 30 днів з моменту отримання вимог.
Згідно з ч. 5 ст. 38 зазначеного Закону дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.
Відповідно до ч. 10 ст. 38 цього ж Закону договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.
На викладені у Законі України "Про іпотеку" положення посилаються й відповідачі по справі заперечуючи проти позовних вимог, а саме, у своєму письмовому відзиві перший та другий відповідачі відзначають, що спірний договір купівлі-продажу було укладено з урахуванням вимог чинного законодавства.
Крім того, ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "КУА "ОТП Капітал" вважають, що позивачем пропущено строк позовної давності, у межах якого ПП "Проектно-конструкторське бюро" мало право на звернення із позовом до суду.
Відповідно до ст. 257 вказаного Кодексу України встановлений загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність), у три роки.
За приписами ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Суд дійшов висновку, що строк позовної давності пропущено не було, оскільки позивачем заявлено позовну вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення № 61 (в літ. А), загальною площею 223, 7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 13.02.2015 року.
Також, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Приватним нотаріусом КМНО Верповською О.В. було подано клопотання від 29.06.2016 року про припинення провадження у справі, яке обґрунтовано зокрема тим, що вже є рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господасрький спір між тими ж сторонами, про той же предмет, із тих же підстав (рішення Господасрького суду міста Києва від 16.11.2015 року у справі № 910/26078/15).
Розглянувши клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору про припинення провадження у справі № 910/8649/16 відповідно до положень п. 2 ст. 80 ГПК України, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні вказаного клопотання з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет спору і з тих же підстав.
Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Однак, судом у справі № 910/8649/16 було залучено до участі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповську О.В., тому суб'єктний склад у справах № 910/8649/16 та № 910/26078/15 є різним, а отже клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Згідно п. 2.6. Постанови № 18 не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2015 року у справі № 910/26078/15, яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року встановлено, що позивач не довів наявність підстав, з якими закон пов'язує недійсність Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення (№ 61 (в літ. А), загальною площею 223,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1), що укладається на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.
З огляду на на вищевказане, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Проектно-конструкторське бюро" про про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення № 61 (в літ. А), загальною площею 223, 7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 13.02.2015 року, задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду з позовом, поважні причини пропуску строку позовної давності відсутні та не доведено переривання перебігу позовної давності.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання позовної заяви покладаються на позивача - Приватне підприємство "Проектно-конструкторське бюро".
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського кодексу України, суд -
1. У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Проектно-конструкторське бюро" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення № 61 (в літ. А), загальною площею 223, 7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 13.02.2015 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 06.07.2016 р.
Суддя Ю.О. Підченко