ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
05 липня 2016 р. Справа № 909/433/16
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З. , при секретарі судового засідання Ломей Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76018
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК-22", вул. Є.Коновальця, 227-А/12, м. Івано-Франківськ, 76018
про стягнення заборгованості в сумі 219239,05 грн.
за участю:
від позивача: не з"явилися;
від відповідача: ОСОБА_1 - представник, довіреність № 1/6 від 13.06.16р.
Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК-22", м.Івано-Франківськ про стягнення заборгованості в сумі 219239,05 грн., в тому числі 196000 грн. основного боргу (авансового платежу), 8069,05 грн. - інфляційних, 1450 грн. - 3% річних та 12720 грн. штрафу.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 25.05.16 порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 14.06.16. Ухвалою суду від 14.06.16 відкладено розгляду справи на 05.07.16.
14.06.16р. представник позивача в судове засідання з"явився, позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві та просив суд позов задоволити. Вимоги ухвали суду від 25.05.16р. не виконав.
Представник позивача в засідання суду не з"явився, направив суду клопотання про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю з підстав та просив суд його задоволити.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву за вх.№9400/16 від 05.07.16, в якому зазначив, що невиконання зобов'язань Підрядником по Договору № 92 відбулося з вини Замовника, а тому відповідач не може нести відповідальності за несвоєчасне повернення отриманого авансу щодо нарахованих індексу інфляції, 3 % річних та 7 % штрафу від вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання робіт в зв'язку з тим , що Підрядником не виконувались роботи з вини Замовника, а саме в порушення умов п.22 Договору не забезпечено проектною документацією.
Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.
28.09.15 між сторонами по справі укладено договір підряду №92 на виконання робіт по об"єкту "Капітальний ремонт вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах області: вул.Грушевського у м.Тлумач".
На виконання п.57 договору позивач перерахував відповідачу аванс в сумі 196000 грн. на підставі платіжного доручення №857 від 29.09.15 (а.с.14).
Пунктом 57 договору передбачено, що у разі невикористання наданих Підряднику Замовником авансових платежів протягом трьох місяців, аванс підлягає поверненню незалежно від того чи чи подав Замовник вимогу про його повернення. А в разі подачі вимоги про повернення авансу до спливу трьохмісячного терміну, аванс підлягає поверненню в десятиденний термін з дня подачі такої вимоги Замовником.
Позивач звертався до відповідача з претензією №28/01-04 від 12.01.15 повернути авансовий платіж в сумі 196000 грн., однак останній залишив її без відповіді і задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу приписів ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 196000 грн. авансового платежу обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за невиконану роботу.
За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.
На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав (аналогічна позиція викладена у постанові пленуму Вищого Господарського Суду України №14 від 17.12.13 - п.5.2).
З врахуванням наведеного, в стягненні 8069,05 грн. - інфляційних та 1450 грн. - 3% річних слід відмовити (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду від 16.09.2014 у справі №921/266/13-г/7).
Щодо стягнення 12720 грн. штрафу в розмірі 7% вартості робіт, суд зазначає наступне.
Пунктом 64 договору передбачено, що за прострочення виконання зобов"язання понад 30 днів стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Згідно п.4 договору початок та закінчення робіт визначається календарним графіком фінансування робіт та квартальним завданням, які є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 22 Договору передбачено, що забезпечення проектною документацією покладається на Замовника, тобто, позивача.
Так як до матеріалів справи не долучено календарного графіку фінансування робіт та квартального завдання, проектної документації, що свідчило б про те, що роботи не виконані з вини відповідача, тому у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача 7% штрафу, а тому в його стягненні належить відмовити.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 2940 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК-22" про стягнення 219239,05 грн. заборгованості - задоволити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК-22" (вул. Є.Коновальця, 227-А/12, м. Івано-Франківськ, 76018, код 34623964) на користь Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76018, код 38163425) - 196000 (сто дев"яносто шість тисяч) грн. 00 коп. основного боргу та 2940 (дві тисячі дев"ятсот сорок) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити .
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
повне рішення складено 06.07.16
Суддя Г.З. Цюх