30.06.2016 Справа № 907/261/16
за позовом публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго", с. Оноківці Ужгородського району
до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Тячів про стягнення 23 085,12 грн.
Суддя Бобрик Г.Й.
За участю представників:
від позивача - Чекан В. В., представник по довіреності № 168 від 29.12.2015 року
відповідача - ОСОБА_2, представник за Угодою про надання правової допомоги № 16-02-2016 від 16.02.2016 року
Суть спору: публічне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго", с. Оноківці Ужгородського району подало до господарського суду позовну заяву про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Тячів 23 085,12 грн., з яких: 15 203,82 грн. - борг за спожиту активну електроенергію, 7 594,15 грн. - за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, 33,08 грн. - 3% річних, 52,48 грн. - інфляційні витрати та 201,59 грн. - пеня за прострочення платежу.
Представник позивача заявами від 08.06.2016 року та від 30.06.2016 року поданими, в порядку ст. 22 ГПК України, зменшила розмір позовних вимог на суму 15 203,82 грн. (борг за спожиту активну електроенергію), у зв'язку із сплатою відповідачем даної суми, після порушення провадження у справі.
У зв'язку з наведеним, та, поданою представником позивача у судовому засідання 30.06.2016 року заявою про зменшення розміру позовних вимог, предметом спору є стягнення з відповідача: 7 594,15 грн. - за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, 33,08 грн. - 3% річних, 52,48 грн. - інфляційні витрати та 201,59 грн. - пеня за прострочення платежу.
Відповідач, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, письмових пояснень по суті спору з підтверджуючими матеріалами, суду не подала.
Присутній у судовому засіданні 30.06.2016 року представник відповідача повідомив суд про те, що ФОП ОСОБА_1 ухвали суду від 18.05.2016 року та від 08.06.2016 року не отримувала та не проживає за адресою, вказаною в позовній заяві.
Водночас, в судовому засіданні представник відповідача подав суду копію витягу з ЄДРЮОФОП, виданого станом на 12.05.2016 року, в якому зазначено місце проживання ОСОБА_1: АДРЕСА_1. Дана адреса зазначена в позовній заяві та за якою суд надсилав процесуальні документи. Відтак, вищенаведене спростовує заперечення відповідача щодо неправильної адреси останнього, зазначеного в позовній заяві та надсилання кореспонденції. Поряд з тим, відповідач відмовлялася від отримання поштової кореспонденції, про що свідчить напис на конвертах працівника поштового відділення зв'язку (поштові конверти містяться в матеріалах справи).
По суті спору представник відповідача повідомив, що відповідач частково погасила заборгованість позивачу в сумі 15 203,82 грн., а тому борг станом на день розгляду справи складає 7 594,15 грн. - за перевищення договірної величини споживання електроенергії. Вважає, що відповідач не прострочила платежі за споживання електричної енергії, а тому заявлені вимоги, в частині стягнення 3 % річних, інфляційних витрат та пені за прострочення платежу, не підлягають до задоволення. Судові витрати просить суд віднести на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку із зменшенням заборгованості по даному спору, про що сам позивач, відповідно до ст. 22 ГПК України, подав письмові заяви.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Між Тячівським РЕМ ПАТ "Закарпаттяобленерго" та ФОП ОСОБА_1 укладено Договір про постачання електричної енергії № Р06/12-1208 від 29.01.2009 року, за умовами якого позивач зобов'язався продати відповідачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю 85 кВт, а відповідач сплачувати позивачу її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до нього, які є невід'ємною частиною Договору.
Згідно п. 1.3. ПКЕЕ постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.
Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін (п. 5.1. ПКЕЕ).
Згідно з п. 2.3.3. Договору споживач, повинен здійснювати оплату Постачальнику вартості електричної енергії згідно з умовами додатку 7 "Порядок розрахунків та Додатку 8 "Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії", які долучені до матеріалів справи.
Згідно абз. 1-2 п. 6.11. ПКЕЕ остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунку відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.
Позивач, на виконання умов Договору про постачання електричної енергії № Р06/12-1208 від 29.01.2009 року продав відповідачеві на об'єкти відповідача, зазначені у Додатку до Договору (ресторан - готель "ІНФОРМАЦІЯ_1" та офіс - кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1") електричну енергію, вартість якої відповідач належним чином та в повному обсязі не оплатив. За розрахунками позивача, борг за спожиту відповідачем активну електроенергію за спірний період з січня місяця по квітень місяць 2016 року склав 15 203,82 грн.
Відповідно до п. 7 Додатку № 7 до Договору, оплата рахунків здійснюється не пізніше 5-ти операційних банківських днів, рахуючи дату отримання рахунків Споживачем.
З матеріалів справи вбачається, що позивач для оплати вартості спожитої відповідачем активної електричної енергії за спірний період виписав відповідачеві рахунки, у яких зазначено розрахунковий період, вартість та строк оплати рахунків, зокрема: № 12-1208/1/1 від 10.01.2016 року на суму 17 262,79 грн., № 12-1206/2/1 від 10.02.2016 року на суму 11 889,98 грн., № 12-1208/3/1 від 10.03.2016 року на суму 9 570,73 грн., № 12-1208/4/1 від 10.04.2016 року на суму 11 430,32 грн. Копії рахунків долучені до позовної заяви.
Позаяк, відповідач не сплатив позивачу борг в сумі 15 203,82 грн. за спожиту активну електроенергію, позивач звернувся до суду про стягнення боргу в примусовому порядку.
Беручи до уваги, що, після порушення провадження у справі, відповідач перерахував позивачу суму 15 203,82 грн. в рахунок погашення спірної заборгованості, про що позивач подав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог та не заперечив у судовому засіданні представник відповідача, провадження у справі, в частині стягнення 15 203,82 грн. боргу, суд припиняє на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмета спору.
Позивач, у зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань, в частині здійснення оплати електроенергії, заявив вимоги про стягнення за прострочення платежу 3% річних та інфляційних витрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з наведеним, 3% річних від суми боргу 15 203,82 грн. за період прострочення, наведений у розрахунках позивача, складає 33,08 грн., інфляційні витрати від суми боргу за кожен день прострочення за період вказаний у позовній заяві, складає 52,48 грн.
Сторони умовами п. 4.2.1. Договору передбачили, що за внесення платежів з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, а також 3% річних за користування коштами Постачальника та відсоток встановленого індексу інфляції за весь час прострочення заборгованості.
Відповідно до ст. 230 ГК України, відповідач за неналежне невиконання вищезгаданого Договору зобов'язаний сплатити пеню, яка відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою національного банку України.
На підставі наведеного, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 201,59 грн. від суми основного боргу за період прострочення, зазначений у позовній заяві.
Розрахунки суми пені, інфляційних витрат та 3% річних містяться в матеріалах справи, судом перевірені та визнані обґрунтованими.
Частиною 6 статті 26 Закону України «Про енергетику» встановлено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних закладів та вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електроенергії понад договірну величину за розрахунковий період повинні сплачувати енергопостачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини електричної енергії.
Максимальний обсяг споживання електроенергії = дозволена потужність електроустановок X кількість робочих днів в розрахунковому періоді X кількість годин роботи електроустановок.
Згідно п. 4.2. ПКЕЕ відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом подаються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом у термін, обумовлений договором.
Узгоджені сторонами обсяги очікуваного споживання електричної енергії та заявлені величини споживання оформляються додатком до договору як договірні величини.
Відповідно п. 4.2.2. Договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно з вимогами розділу 5 цього Договору, відповідач сплачує позивачу двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини. При цьому, плата за перевищення договірної (корегованої) величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВа і більше та середньомісячним споживанням 5 0000 кВт/год. і більше.
У вересні 2015 року між сторонами було укладено Додаток № 1.1. до Договору про постачання електричної енергії № Р06/12-1208 від 29.01.2009 року про обсяги постачання електричної енергії на 2016 рік.
З наявних у матеріалах справи Актів про використану електричну енергію вбачається, що відповідач упродовж січня - квітня місяців 2016 року, спожила електроенергії по двох об'єктах у загальній кількості 21 278 кВт/год, хоча розмір очікуваного споживання електричної енергії, згідно Додатку № 1.1. до Договору, встановлено у загальній кількості 5 500 кВт/год.
Позивач за перевищення договірних величин споживання електричної енергії виписав відповідачеві для оплати рахунки на загальну суму 7 594,15 грн. Копії рахунків: № 12-1208/1/2 від 10.01.2016 року на суму 5 643,96 грн., № 12-1208/2/2 від 10.02.2016 року на суму 1 166,62 грн. та № 12-1208/4/2 від 10.04.2016 року на суму 783,57 грн. долучені до позовної заяви.
Суму 7 594,15 грн. боргу визнав представником відповідача усно в судовому засіданні 30.06.2016 року.
Відповідно до ст. 236 ГПК України передбачені види оперативно - господарських санкцій.
Частиною 2 зазначеної статті визначено перелік оперативно - господарських санкцій встановлених у ч. 1 цієї статті, який не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно - господарські санкції. Отже, перевищення договірних величин споживання електричної енергії, яке передбачено п. 4.2.2. Договору є оперативно - господарською санкцією.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 7 594,15 грн. - за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, 201,59 грн. - пені за прострочення платежу, 33,08 грн. - 3% річних та 52,48грн. - інфляційних витрат від суми боргу за весь період прострочення є законними та обґрунтованими матеріалами справи, не спростовані відповідачем, підлягають до задоволення.
Позивач, за подання позовної заяви до суду, сплатив судовий збір у розмірі 1 378,00 грн.
Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" передбачає повернення судового збору, за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду, зокрема, у разі зменшення розміру позовних вимог.
Пленум Вищого господарського суду України у Постанові № 7 від 21.02.2013 року надав роз'яснення стосовно порядку повернення сплачених сум судового збору, з підстав передбачених ст. 7 Закону України.
Позивач подав заяву від 30.06.2016 року про зменшення розміру позовних вимог та часткове повернення у зв'язку з цим розміру судового збору.
На підставі наведеного, та положень ст. 49 ГПК України, суд покладає судові витрати на відповідача в розмірі 907,55 грн.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 44 - 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарсько процесуального кодексу України суд,
1. Позов, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, задоволити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" (89412, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 57; код ЄДРЮОФОП 00131529) суму 7 881,30 (сім тисяч вісімсот вісімдесят одну гривню 30 коп., з яких: 7 594,15 грн. - за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, 201,59 грн. - пені за прострочення платежу, 33,08 грн. - 3% річних, 52,48 грн. - інфляційних витрат) та суму 907,55 грн. (дев'ятсот сім гривень 55 коп.) на відшкодування сплачених судових витрат.
3. В частині стягнення 15 203,82 грн. - боргу за спожиту активну електроенергію провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.
Вступну та резолютивну частину оголошено 30.06.2016 року.
Повне рішення складено 04.07.2016 року.
Суддя Бобрик Г. Й.