05 липня 2016 року Справа № 921/1150/15-г/3
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Прокопанич Г.К.
розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ,
на рішення господарського суду Тернопільської області від 17.02.2016 та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2016
зі справи № 921/1150/15-г/3
за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - Позивач)
до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", м. Тернопіль (далі - Відповідач),
про стягнення 7 518 778,80 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
Позивача - Руденко Є.О.,
Відповідача - не з'яв.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
Позов було подано (з урахуванням подальшої зміни розміру позовних вимог) про стягнення коштів у сумі 7 518 778,80 грн., з яких: 5 123 986,22 грн. основного боргу; 1 599 589,11 грн. пені; 557 858,08 грн. штрафу; 88 412,29 грн. - 3 % річних; 148 933,10 грн. "інфляційних втрат".
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 17.02.2016 (суддя Боровець Я.Я.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2016 (колегія суддів у складі: Юрченко Я.О.- головуючий, Зварич О.В., Хабіб М.І.): позов задоволено частково; з Відповідача стягнуто на користь Позивача: 5 123 986,22 грн. основного боргу; 799 794,55 грн. пені; 88 412,29 грн. - 3 % річних; 148 933,10 грн. "інфляційних втрат" та 104 414,11 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Позивач просить рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи скасувати в частині зменшення розміру пені до 799 794,55 грн. та відмови у стягненні 557 858,08 грн. штрафу і прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Відповідача на користь Позивача відповідні суми, а в іншій частині зазначені рішення і постанову залишити без змін, відшкодувавши Позивачу за рахунок Відповідача судові витрати. Скаргу мотивовано прийняттям судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права, в тому числі статей 231, 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 42, 43, 32, 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.
27.09.2011 дочірньою компанією "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" правонаступником якої є Позивач та Відповідачем укладено договір № 1109011071/Н38 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами (далі - Договір).
17.01.2013 тими ж сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору (далі - Додаткова угода).
Відповідно до пункту 1.1 Договору та пункту 1.1 Додаткової угоди Позивач зобов'язується надати Відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Відповідача від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій, а Відповідач зобов'язується сплатити за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у розмірі, строки та в порядку, передбаченому умовами цього договору.
Річний плановий обсяг транспортування природного газу Відповідача складає 125 187 тис.куб.м (пункт 1.2 Договору).
За пунктом 1.2 Додаткової угоди сторони домовилися про збільшення річного планового обсягу транспортування природного газу Відповідача, який складає 133 241 тис.куб.м.
Згідно з пунктом 2.11 Договору та пунктом 3.1 Додаткової угоди послуги по транспортуванню природного газу оформлюються Позивачем і Відповідачем актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
Пунктами 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5 Договору та пунктами 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 5.5 Додаткової угоди визначено, що розрахунки за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ). Позивач зобов'язується розміщувати інформацію про діючі тарифи на своєму офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації. Тарифи, визначені в пункті 4.1 Договору, є обов'язковими для сторін з моменту введення їх в дію. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватися сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами Договору. Розрахунковий період за Договором становить один місяць, з 09:00 години першого дня місяця до 09:00 години першого дня наступного місяця включно. Місячна вартість послуг з транспортування природного газу визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого природного газу, визначеного на умовах розділу 3 Договору та податку на додану вартість. Вартість фактично наданих Позивачем Відповідачу послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг. Оплата послуг за транспортування природного газу здійснюється Відповідачем (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача на умовах 100% попередньої оплати за 10 днів до початку місяця у якому буде здійснюватися транспортування газу. Відповідач самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводяться Відповідачем до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих послуг.
Відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за послуги згідно з умовами Договору (пункт 5.3 Договору).
Згідно з пунктом 10.1 Договору останній набирає чинності з дня його підписання сторонами. Договір діє в частині транспортування газу до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків за надані Позивачем послуги до повного виконання Відповідачем своїх зобов'язань за цим Договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
На виконання умов Договору та додаткових угод до нього Позивач протягом січня - червня 2015 року поставив Відповідачу природний газ в обсязі 58 964,962 тис.куб.м на загальну суму 17 660 698,62 грн., Відповідач отримав газ, що підтверджується актами надання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу виконав не в повному обсязі, тому вимога про стягнення основного боргу в сумі 5 123 986,22 грн. є обґрунтованою.
Відповідачем не виконані умови Договору щодо вчасної оплати отриманого природного газу, тому позивачем обґрунтовано нараховано та заявлено до стягнення 148 933,10 грн. інфляційних та 88 412,29 грн. - 3% річних.
Відповідно до пункту 6.3 Договору та пункту 7.3 Додаткової угоди у разі порушення Відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору та розділом 5 Додаткової угоди, з Відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені та штрафу на 90%.
Задовольняючи дане клопотання частково та зменшуючи розмір пені, суди попередніх інстанцій виходили з того, що: отриманий природний газ був використаний для реалізації населенню, яке не в повному обсязі розрахувалося з Відповідачем та проводили розрахунки з порушенням строків, передбачених відповідними договорами; єдиним видом доходу Відповідача є транспортування природного газу; Відповідач здійснив часткове погашення основної заборгованості; примусове стягнення штрафних санкцій (пені) спричинить вилучення з господарського обороту Відповідача грошових коштів, що позбавить можливості здійснення робіт по підтримці газорозподільної мережі у працездатному стані; Позивач застосував до Відповідача таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами Договору, однак передбачено нормами чинного законодавства.
З урахуванням викладеного суди вважали за можливе зменшити розмір пені на 50 % та стягнути з Відповідача пеню в сумі 799 794,55 грн.
Відмовляючи в позові в частині стягнення 7% штрафу, який заявлено на підставі абзацу третього частини другої статті 231 ГК України, суди попередніх інстанцій виходили з того, що: сторони у Договорі не передбачили правових наслідків у разі порушення договірних зобов'язань у вигляді 7 % штрафу; правовідношення, в якому Відповідач зобов'язаний оплатити надану послугу грошима, а Позивач має право вимагати від Відповідача відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням; положення абзацу третього частини другої статті 231 ГК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки ця норма застосовується до негрошових зобов'язань.
Договір відповідає умовам Типового договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, затвердженого постановою НКРЕ від 22.09.2011 № 1579, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.10.2011 за № 1154/19892. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються. Відповідач помилково визначив як підставу закінчення терміну дії Договору направлення листа Позивачу.
Причиною подання касаційної скарги стало питання про наявність або відсутність підстав для зменшення господарським судом заявленої до стягнення суми пені та відмови в стягненні штрафу. В іншій частині судові рішення попередніх судових інстанцій, прийняті по суті даної справи, не оскаржуються жодною із сторін.
Відповідно до частини другої статті 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Пунктом 3 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Попередні судові інстанції з огляду на приписи даних норм права та з урахуванням встановлених ними фактичних обставин справи дійшли не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку про як обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних, так і про можливість і допустимість зменшення заявленої до стягнення суми пені на 50%, що не суперечить нормам матеріального і процесуального права та є правом господарського суду при прийнятті рішення.
Щодо вимог про стягнення з Відповідача в порядку статті 231 ГК України штрафу Вищий господарський суд України зазначає, що застосування даної норми можливе лише за сукупності таких умов: якщо розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки; якщо допущено прострочення негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконання робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
Оскільки невиконане Відповідачем договірне зобов'язання має саме грошовий характер, правомірним є висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення заявленого позивачем штрафу.
Відповідний висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 04.02.2014 зі справи № 903/610/13 і має враховуватися усіма судами загальної юрисдикції при застосуванні даної норми права, як це передбачено частиною першою статті 11128 ГПК України.
Доводи касаційної скарги даних висновків не спростовують.
Водночас оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Визначених процесуальним законом підстав для скасування судових рішень в їх оскаржуваній частині не вбачається.
Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Тернопільської області від 17.02.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2016 зі справи № 921/1150/15-г/3 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" - без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Васищак
Суддя Г. Прокопанич