21 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 2-а/1519/4278/11
Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Плавич І.В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Милосердного М.М.,
суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 05 березня 2014 року (про зміну способу і порядку виконання рішення суду) у справі за адміністративним ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання відмови безпідставною та зобов'язання вчинити певні дії,
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 22 липня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Суд визнав неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси (далі - управління ПФУ) щодо нарахування та виплати щомісячної державної допомоги та зобов'язав відповідача здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1, за період з 20 січня 2011 року по 20 липня 2011 року, включно, з урахуванням підвищення у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року апеляційна скарга управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси залишена без задоволення, а зазначене судове рішення залишено без змін.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 05 березня 2014 року задоволено подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Одеській області про зміну способу і порядку виконання постанови Малиновського районного суду міста Одеси від 22 липня 2011 року. Суд змінив спосіб і порядок виконання судового рішення шляхом стягнення з Пенсійного органу на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 1001,62 грн.
В апеляційній скарзі УПФУ ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції у зв'язку з тим, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Тобто, для відстрочення або розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення необхідно встановити конкретні обставини, які ускладнюють виконання судового рішення.
У даному випадку, як встановлено судом першої інстанції, такими обставинами є відсутність коштів на рахунку боржника через відсутність відповідного бюджетного фінансування.
За наявності такої обставини як відсутність коштів на рахунку боржника за правилами частини першої статті 263 КАС України суд може застосувати наступні заходи: відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Застосування кожного із зазначених заходів повинно бути судом у постановленому судовому рішенні відповідно мотивовано, тобто суд повинен обґрунтувати, чому у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку боржника підлягає застосуванню саме цей конкретний захід.
Проте, вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції жодних обґрунтувань чи мотивів необхідності застосування такого заходу як зміна способу виконання судового рішення не навів.
Відповідно до положень частини першої статті 2 Закону України від 5.06.2012 року № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (набрав чинності з 1 січня 2013 року) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган, тобто зазначеною нормою Закону передбачено виконання судових рішень і зобов'язального характеру.
У зазначеному Законі немає заборони виконання судових рішень, боржником за якими є державний орган, у резолютивній частині яких замість слів "стягнути" записано "зобов'язати виплатити". При наявності такої заборони законодавець в обов'язковому порядку у прикінцевих та перехідних положеннях Закону мав би передбачити рекомендацію судам привести свої рішення у відповідність з цим Законом шляхом зміни способу виконання судових рішень.
Проте, цього зроблено не було, а тому висновок суду про те, що зміни у правовому регулюванні порядку виконання судових рішень, боржником за якими є державний орган, якими не передбачено виконання рішень зобов'язального характеру, унеможливлюють їх виконання, не можна визнати обґрунтованим.
Підстави для зміни способу виконання судового рішення, відповідно до положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" могли б виникнути лише у випадку, коли після звернення стягувача за правилами частини другої статті 3 цього Закону до Державної казначейської служби України із заявою про виконання рішення суду йому було відмовлено з мотивів неможливості виконання судового рішення за нормами зазначеного Закону у зв'язку з невідповідністю формулювань резолютивної частини судового рішення вимогам цього Закону.
Однак, судом першої інстанції зазначених обставин також не встановлено. Тому, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що законних підстав для зміни способу виконання судового рішення у даній справі немає.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції, змінюючи спосіб виконання постанови суду, фактично змінив її суть, що належить до повноважень суду апеляційної або касаційної інстанції.
Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до незаконного судового рішення, тому ухвала суду від 05 березня 2014 року підлягає скасуванню та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 199, 202, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси - задовольнити.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 05 березня 2014 року - скасувати та прийняти нову ухвалу, якою у задоволенні заяви державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Одеській області про зміну способу і порядку виконання постанови Малиновського районного суду міста Одеси від 22 липня 2011 року - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: М.М. Милосердний
Судді: А.І. Бітов
ОСОБА_2