04 липня 2016 року м. Київ К/800/15509/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Ланченко Л.В.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві
на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.03.2016
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016
у справі №826/20664/15
за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві
до ФОП ОСОБА_1
про стягнення заборгованості, -
Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві подано касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016, яка мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваних рішень.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.06.2016 касаційну скаргу відповідача було залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам ч.5 ст.213 Кодексу адміністративного судочинства України та встановлено строк для усунення недоліків до 08.07.2016. Вказані недоліки усунуті у встановлений судом строк.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.03.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016, у задоволенні позову Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві про стягнення заборгованості відмовлено.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, обгрунтували свої висновки тим, що 27.01.2014 відповідачем самостійно було подано до податкового органу податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік, в якій ним було визначено річну суму земельного податку, яка підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 67710, 91 грн. (5642,58 грн. щомісяця).
У зв'язку з несплатою самостійно узгодженого податкового зобов'язання позивачем була прийнята та направлена відповідачу податкова вимога форми «Ф» від 31.03.2015 № 696-23, якою сума податкового боргу відповідача зі сплати податку на землю була визначена на рівні 51400,30 грн.
Разом з тим, судами встановлено що, 02.03.2016 відповідачем до податкового органу була подана уточнююча податкова декларація з плати за землю за 2014 рік, якою було повністю зменшено суму грошового зобов'язання зі сплати вказаного податку, визначеного поданою 27.01.2014 податковою декларацією з плати за землю за 2014 рік.
Відповідно до п. 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначенихстаттею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у т. ч. за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Так, згідно з п. 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Також, відповідно до п. 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Отже, беручи до уваги подання відповідачем зазначеної уточнюючої декларації, суди попереднії інстанцій дійшли висновку про відсутність у ФОП ОСОБА_1 обов'язку сплати сум грошових зобов'язань, визначених в податковій декларації з плати за землю за 2014 рік, поданій 27.01.2014.
Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Обставини, які зазначені скаржником у касаційній скарзі, досліджувалися та перевірялися судами попередніх інстанцій з наданням їм належної правової оцінки, правильність зроблених судами висновків не викликає сумнівів.
Доводи касаційної скарги фактично спрямовані на переоцінку установлених судами обставин, що перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.
З огляду на викладене та керуючись п.5 ч.5 ст.214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016.
Ухвала вступає в законну силу з моменту постановлення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.
Суддя Л.В. Ланченко