04 липня 2016 року м. Київ К/800/15075/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Західного територіального об'єднання Національної гвардії України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання неправомірними дій, -
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 6 червня 2016 року зазначена касаційна скарга залишена без руху, а скаржникові у строк до 24 червня 2016 року запропоновано усунути зазначені в ній недоліки виконавши вимоги статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснено наслідки невиконання вимог ухвали.
Зокрема, скаржнику необхідно було надати документ про сплату судового збору.
4 квітня 2016 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшла заява скаржника про усунення недоліків касаційної скарги, однак документ про сплату судового збору до заяви не додано.
Натомість, відповідач заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору посилаючись на те, що звільнений від сплати судового збору, а також на відсутність коштів, призначених на цю мету.
Водночас, Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI), в редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" (далі - Закон № 484-VІІІ) не передбачає пільг для органів Пенсійного фонду України, більше того, згідно з пунктом 2 прикінцевих положень Закону № 484-VІІІ Кабінет Міністрів України повинен був забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Окрім цього, за змістом частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Аналогічне правило закріплене і у статті 8 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір", в редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору".
Разом з тим, доводи, зазначені у вищевказаному клопотанні не свідчать про наявність підстав для його задоволення і звільнення скаржника від сплати судового збору.
Враховуючи викладене, у задоволенні клопотання скаржника про звільнення його від сплати судового збору, доданого до заяви про усунення недоліків, необхідно відмовити.
Таким чином, недоліки касаційної скарги не усунуто, зокрема, вимоги частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України щодо надання документу про оплату судового збору скаржником не виконані.
У відповідності до частини 3 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, якою передбачено повернення касаційної скарги.
За таких обставин, згідно приписів частини 3 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, дану касаційну скаргу слід повернути скаржникові.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 108, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, разом з доданими до неї матеріалами, повернути скаржникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого адміністративного
суду України М.І. Мойсюк