23 червня 2016 року м. Київ К/800/4629/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Горбатюка С.А. Зайця В.С.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4
на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року
у справі №808/5163/15
за позовом ОСОБА_4
до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій
області
про скасування постанови та припису, -
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року у справі № 808/5163/15 залишено без руху.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області направив до Вищого адміністративного суду України письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року у справі № 808/5163/15 залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України і надано строк для усунення недоліків шляхом надіслання документу про сплату судового збору у сумі 2090,08 грн.
Так, суд апеляційної інстанції звертав увагу, що відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року (із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року №484-VIII, який введено в дію 01.09.2015 року), за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно пункту 1 частини третьої статті 6 Закону України № 3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Апеляційний суд зазначив, що позов ОСОБА_4 містить дві позовні вимоги, одна з яких є майнового характеру, оскільки містить вимогу щодо скасування постанови у сумі 5950 грн.
У зв'язку з викладеним суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність сплати позивачем судового збору за звернення з апеляційною скаргою в сумі 2090,08 грн.
За приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам закону з наступних підстав.
Питання справляння судового збору, крім Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08 липня 2011 року (Закон №3674-VI), регулюється іншим законодавством. Зокрема, відповідно до частини четвертої статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Статтею 87 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до судових витрат належать судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно із Законом України «Про судовий збір», який набрав чинності 1 листопада 2011 року, такі особи не віднесені до кола суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання адміністративного позову, а позови з таким предметом не належать до об'єктів, за подання яких судовий збір не справляється.
Разом із цим вказані норми частини четвертої статті 288 КУпАП не вступають в колізію з положеннями статті 5 Закону № 3674-VI, якою визначено пільги щодо сплати судового збору, оскільки коло вимог і осіб, які мають такі пільги за цим Законом, не є вичерпним. Цей Закон не містить застережень про те, що закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Законом діють у частині, що не суперечать йому, а лише доручає Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України з прийняттям цього Закону (п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону № 3674-VI).
Крім того, у цьому випадку необхідно виходити з того, що норми частини четвертої статті 288 КУпАП є спеціальними нормами порівняно з нормами Закону України «Про судовий збір».
Отже, за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується у порядку та розмірах, установлених Законом про судовий збір.
Таким чином, на час звернення позивача до суду судовий збір підлягав сплаті лише за вимоги немайнового характеру.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції, яка була чинна на момент звернення позивача до суду), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставку судового збору визначено на рівні 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2015 року встановлено у розмірі 1218 грн.
Отже, на час звернення позивача до суду з позовом ставка судового збору за подання позовної заяви становила 73,08 грн. (1218 * 0,06).
Після змін у правовому регулюванні згідно із Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набрав чинності 01 вересня 2015 року, підпунктом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674, визначено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, встановлюється на рівні 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
За викладених обставин, у випадку, що розглядається, ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у справі, позовні вимоги в якій мають немайновий характер, становить 80,39 грн. (110 відсотків від 73,08 грн.).
На підставі викладеного колегія суддів не заперечує проти формальної невідповідності апеляційної скарги позивача вимогам статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України та наявності підстав для залишення апеляційної скарги позивача без руху, проте судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції невірно визначив розмір ставки судового збору, яка підлягає сплаті за звернення з апеляційною скаргою, неправильно застосувавши норми процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За таких обставин ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року у справі №808/5163/15 підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання прийняття апеляційної скарги.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року у справі №808/5163/15 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання прийняття апеляційної скарги.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді