29 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 522/18944/15-а
Категорія: 6.2 Головуючий в 1 інстанції: Ільченко Н.А.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого -судді Романішина В.Л.,
суддів Запорожана Д.В., Шляхтицького О.І.,
за участю секретаря Колеснікова-Горобець І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 12 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність,
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з адміністративним позовом до Одеської міської ради, в якому, з урахуванням уточнення та зменшення позовних вимог, просив суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Одеської міської ради №6936-VI від 10.09.2015р. «Про затвердження детального плану території в межах вул. Літературної, пров. Компасного, АДРЕСА_1, пров. Морехідного, вул. Новоберегової у м.Одесі»;
- визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 щодо безоплатної приватизації вільної земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 згідно наданих графічних матеріалів з метою будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки);
- зобов'язати Одеську міську раду надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вільної земельної ділянки, у зв'язку з безоплатною приватизацією, яка розташована по АДРЕСА_1 згідно наданих графічних матеріалів з метою будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки).
Позов обґрунтовував тим, що 17.07.2015р. та 31.08.2015р. він звертався до Одеської міської ради з клопотаннями про безоплатну приватизацію вільної земельної ділянки по АДРЕСА_1 з метою будівництва та обслуговування житлового будинку, однак відповідачем не прийнято жодних рішень про надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи відмову у його наданні. Також, посилається на те, що після ознайомлення з проектом детального плану території в межах вул. Літературної, пров. Компасного, АДРЕСА_1, пров. Морехідного, вул. Новоберегової йому стало відомо, що земельна ділянка, щодо якої він розпочав процес приватизації, зазначена як територія загального користування, замість території індивідуальної житлової забудови, що суперечить генеральному плану м.Одеси та охоронюваним законом інтересам позивача.
Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 12.04.2016р. позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано порушення міською радою ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, якою встановлено обов'язок відповідача здійснити розгляд поданого позивачем клопотання у місячний строк.
Також, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у нього права на оскарження рішення Одеської міської ради №6936-VI від 10.09.2015р. «Про затвердження детального плану території в межах вул. Літературної, пров. Компасного, АДРЕСА_1, пров. Морехідного, вул. Новоберегової у м.Одесі» з підстав відсутності речових прав на земельну ділянку, та зазначає, що такий висновок суперечить ст.ст. 13, 14, 55 Конституції України, ст.ст. 6, 17 КАС України. Вказаним рішенням відповідач фактично змінив цільове призначення земельної ділянки, що перешкоджає реалізації права ОСОБА_1 на здійснення індивідуальної житлової забудови.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 15.07.2015р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Одеської міської ради з клопотанням, в порядку ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, про надання їм у приватну власність, в межах норм безоплатної приватизації, вільної земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,1 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Просили надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
З вказаною заявою, яку отримано Одеською міською радою 17.07.2015р., позивачем надано графічні матеріали з бажаним місцем розташування земельної ділянки та згоду на оброблення та використання персональних даних. (а.с.6)
З матеріалів справи, також, вбачається, що 30.08.2015р. ОСОБА_1 повторно звернувся до Одеської міської ради із аналогічним клопотанням, яке отримано відповідачем 31.08.2015р. (а.с.27)
Відповідь Одеської міської ради на вказані звернення ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутня.
При зверненні з позовом до суду ОСОБА_1 посилався на протиправну бездіяльність Одеської міської ради щодо не розгляду його клопотань щодо безоплатної приватизації вільної земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 згідно наданих графічних матеріалів з метою будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) та, у зв'язку з цим, просив суд зобов'язати Одеську міську раду надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність.
Відмовляючи в задоволенні вказаних позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що не розглядом Одеською міською радою поданих ОСОБА_1 клопотань від 15.07.2015р. та від 30.08.2015р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,1 га у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, не порушено прав позивача, так як ч.7 ст.118 Земельного кодексу України наділяє позивача правом на розроблення проекту землеустрою без отримання відповідного дозволу органу місцевого самоврядування, якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком Приморського районного суду м.Одеси.
Так, відповідно до ч.1, ч.3 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган місцевого самоврядування. При цьому, до письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
З вказаних норм слідує, що ОСОБА_1 у місячний строк з дня закінчення місячного строку з дня реєстрації клопотань від 15.07.2015р. та від 30.08.2015р. (до 17.09.2015р. та до 31.10.2015р.) мав право, на підставі ч.7 ст.118 ЗК України, замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність без надання такого дозволу Одеською міською радою, про що письмово повідомити відповідача.
Оскільки бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи, а в даному випадку бездіяльність Одеської міської ради щодо розгляду клопотань позивача не впливає на реалізацію ним права на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, так як таке право ОСОБА_1 захищено безпосередньо ч.7 ст.118 КАС України, тому апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльності міської ради щодо не розгляду поданих ним клопотань та зобов'язання Одеську міську раду надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вільної земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки).
Щодо вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасувати рішення Одеської міської ради №6936-VI від 10.09.2015р. «Про затвердження детального плану території в межах вул. Літературної, пров. Компасного, АДРЕСА_1, пров. Морехідного, вул. Новоберегової у м.Одесі», обґрунтованих невідповідністю детального плану території генеральному плану, то в оскаржуваній постанові Приморський районний суд м.Одеси не надавав правову оцінку вказаному рішенню відповідача, зазначивши, що між сторонами не виникли правовідносини за якими у ОСОБА_1 виникли права на земельну ділянку по АДРЕСА_1 в м. Одесі, що виключає порушення прав та/чи інтересів позивача у зв'язку з прийняттям відповідачем оскаржуваного рішення.
Під час розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 посилався на те, що вказане рішення міської ради порушує його права, оскільки земельну ділянку, яку він має намір отримати у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) рішенням Одеської міської ради №6936-VI від 10.09.2015р. віднесено до територій загального користування, що, на думку позивача, стане підставою для відмови у наданні йому вказаної земельної ділянки. Апелянт зазначив, що вказаним рішенням відповідач фактично змінив цільове призначення земельної ділянки, що перешкоджає реалізації права ОСОБА_1 на здійснення індивідуальної житлової забудови.
Таким чином, з вказаного слідує, що позивач оскаржує рішення Одеської міської ради №6936-VI від 10.09.2015р. «Про затвердження детального плану території в межах вул. Літературної, пров. Компасного, АДРЕСА_1, пров. Морехідного, вул. Новоберегової у м.Одесі» як правовий акт індивідуальної дії, який порушує його законні права, свободи чи інтереси.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За приписами частини 1 статті 6 КАС України право на судовий захист має особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною 2 статті 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу.
Тобто, позивач самостійно визначає порядок захисту своїх прав, про що зазначає в позовній заяві.
Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що рішення Одеської міської ради №6936-VI від 10.09.2015р. «Про затвердження детального плану території в межах вул. Літературної, пров. Компасного, АДРЕСА_1, пров. Морехідного, вул. Новоберегової у м.Одесі» не являється індивідуальним правовим актом, який стосується прав позивача, оскільки між Одеською міською радою, як відповідним органом місцевого самоврядування, та ОСОБА_1 не розпочався приватизаційний процес щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 в м. Одесі і у позивача немає речових прав на земельні ділянки, що розташовані на території, на яку розповсюджується вищевказаний детальний план.
У зв'язку з цим, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, апеляційний суд не може надавати правову оцінку оскаржуваному рішенню Одеської міської ради №6936-VI від 10.09.2015р., як такому, що не порушує індивідуальні права, свободи чи інтереси позивача.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає правильним висновок Приморського районного суду м.Одеси, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Поряд з цим, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про оскарження вказаного рішення міської ради в порядку ст.171 КАС України, як офіційного нормативно-правового акту органу місцевого самоврядування, який встановлює загальні правила регулювання відносин на території м.Одеси та розрахований на тривале застосування. Під час розгляду справи в порядку ст.171 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині (ч.8 ст.171 КАС України).
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 ч.5 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м.Одеси від 12 квітня 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Повний текст ухвали виготовлено 04.07.2016р.
Головуючий суддя Романішин В.Л.
Судді Запорожан Д.В.
ОСОБА_3