Справа № 822/555/16
Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.
Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.
30 червня 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.
суддів: Сторчака В. Ю. Ватаманюка Р.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,
У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.04.2016 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування скарги зазначає, що легковий автомобіль позивача, згідно з п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України є об'єктом оподаткування транспортним податком, а сам власник автомобіля в такому разі є платником вказаного податку, тому приймаючи податкове повідомлення-рішення, податковий орган діяв на підставі та в межах повноважень визначених Законом.
Сторони в судове засідання не з'явились про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.
Враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу на праві власності належить автомобіль марки "TOYOTA LC 200" 2011 року випуску з об'ємом двигуна 4461 куб.см.
На адресу податкового органу від управління ДАІ Управління МВС України у Хмельницькій області надійшла інформація про фізичних та юридичних осіб, які мають у власності легкові автомобілі, що використовуються до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб см. станом на 01.03.2015 року.
За результатами опрацювання отриманих відомостей, керуючись нормою п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому у відповідності до пп.267.6.2. п.267.6. ст.267 ПК України позивачу винесене податкове повідомлення-рішення від 08.10.2015 №41056-17 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що норма Податкового кодексу України про встановлення транспортного податку була прийнята 28.12.2014 року, тобто після 15.07.2014 року, а транспортний податок установлено в місті Хмельницькому та затверджено відповідне Положення про порядок обчислення та сплати транспортного податку в м. Хмельницькому рішенням сесії Хмельницької міської ради від 21.01.2015 року №2, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень ПК України з урахуванням внесених Законом змін та рішення з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступні обставини.
Так, згідно із приписами ПК України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., а ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.
Згідно з пп. 267.6.3 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України органи внутрішніх справ зобов'язані до 01 квітня 2015 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об'єкта оподаткування відомості, необхідні для розрахунку податку.
Відповідно до пп. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно з пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 01 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень- рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Сума визначеного транспортного податку, відповідно до пп. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 Податкового кодексу України, фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28 грудня 2014 року не змінює вид податку, а запроваджує новий податок, який в свою чергу підлягає сплаті з 01 січня 2015 року.
Відтак, доводи про те, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, судом першої інстанції не правомірно прийняті до уваги, оскільки законодавець не змінює вид податку, а запроваджує новий.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що посилання позивача на рішення сесії Хмельницької міської ради від 21.01.2015 року №2, як підставу того, що відповідний податок повинен нараховуватись з 2016 р. суд не бере до уваги, оскільки рішення органу місцевого самоврядування не може вплинути на підстави нарахування та обов'язок платниками сплачувати податки та збори, оскільки такі прямо закріплені законодавцем нормами ПК України.
Твердження позивача про порушення принципу стабільності в частині внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів не пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки суд оцінює критично, так-як дана норма передбачає внесення змін щодо існуючих податків та зборів не пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, натомість податок на майно є новим видом податку.
Крім цього, дотримання вимог ст. 4 ПК України, зокрема щодо принципу стабільності податкового законодавства та принципу соціальної справедливості, покладається на законодавця. Будь-яких змін до ПК України на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення внесено не було, норми ст.267 ПК України є чинними та не визнавалися неконституційними, а отже підлягають застосуванню.
Стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Цей принцип треба розуміти так, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 9 лютого 1999 року).
Водночас, відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. При цьому обов'язок із сплати транспортного податку покладено на його платників починаючи із 2015 року (рік набрання чинності Законом).
Тому, законодавець визначаючи об'єкт оподаткування транспортним податком, передбачив, що ознаками такого є дата реєстрації автомобіля та об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Отже, обов'язок сплачувати транспортний податок покладено на позивача після набрання чинності Законом № 71-VІІІ від 28.12.2014 р., та не поширено такий на період до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2015 р.
Також суд звертає увагу на те, що саме за державою (в особі органу законодавчої влади) визнається право вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, з метою встановлення правил сплати податків чи інших зборів (в тому числі і підстав для звільнення від їх сплати).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
В силу ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У своєму рішенні від 14.10.2010 р. прийнятому в справі "Щокін проти України" (заяви N 23759/03 та N 37943/06) Європейський Суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, у другому реченні першого пункту йде мова про те, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів" (п. 50).
Тому, введення нового виду податку - "транспортного податку" на підставі Закону № 71-VIII та встановлення чітких правил його сплати, слід вважати "законним втручанням" держави у мирне володіння майном особи та узгоджується із практикою Європейський Суд з прав людини.
З огляду на вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №41056-17 від 08.10.2015 року про сплату податку на транспорт з фізичних осіб у сумі 25 000 грн. є законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування - відсутні.
В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів встановила підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області задовольнити повністю.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення скасувати, прийняти нову постанову.
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.
Судді Сторчак В. Ю. Ватаманюк Р.В.