"04" липня 2016 р.Справа № 916/1164/16
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Штрубе Україна ГМБХ”
до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма Чорноморська”
про стягнення 517239,17грн.
Суддя: Малярчук І.А.
В судових засіданнях приймали участь представники:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №01/10/14 від 01.10.2014р.
від відповідача: не з'явився
В засіданні 04.07.2016р. приймали участь представники:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №01/10/14 від 01.10.2014р.
від відповідача: не з'явився
Суть спору: про стягнення з СТОВ „Агрофірма Чорноморська” на користь ТОВ „Штрубе Україна ГМБХ” 323764грн. заборгованості, 71163,33грн. індексу вартості товару, 107808,98грн. пені за період з 11.07.2015р. по 22.03.2016р., 7770,34грн. індексу інфляції за період з липня 2015р. по лютий 2016р., 6732,52грн. три проценти річних за період з 11.07.2015р. по 22.03.2016р.
Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, подав письмові пояснення від 23.06.2016р. за вх.№15695/16, в їх обґрунтування зазначає, що 29.04.2015р. між позивачем та відповідачем укладено договір №СО/2015/АТ/76, відповідно до якого позивач поставив відповідачу товар на суму 323764грн. У зв'язку з неоплатою відповідачем вартості товару, позивачем нараховано до стягнення з відповідача суму індексації вартості товару, пеню, індекс інфляції, три проценти річних.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.
Клопотання сторін від 07.06.2016р. за вх.№14094/16 про долучення документів до матеріалів справи, про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи від 22.06.2016р. за вх.№15624/16 були судом задоволені.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення позивача та його правову позицію, суд встановив наступне:
29.04.2015р. між ТОВ „Штрубе Україна ГМБХ” (постачальник) та СТОВ „Агрофірма Чорноморська” було укладено договір поставки №СО/2015/АТ/76, згідно умов якого за цим договором постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 25.12.2015р., а щодо невиконаних зобов'язань - до повного їх виконання (п.п.1.1., 2.1. договору).
Сторони домовились, що ціна товару вказується в специфікації. Ціна товару розрахована по середньому значенні курсу продажу відповідної іноземної валюти, визначеної в специфікації, на Міжбанківському ОСОБА_2 України (МВРУ) до української гривні на дату, що передує даті підписання цього договору. Індексація вартості товару (його неоплаченої частини) здійснюється покупцем самостійно у випадку, якщо середнє значення курсу продажу відповідної іноземної валюти, визначеної в специфікації, на МВРУ на дату, що передує даті здійснення оплати за товар, буде вищою середнього значення курсу продажу відповідної іноземної валюти, визначеної в специфікації, на МВРУ на дату, що передує даті укладення цього договору. Таким чином, сума, належна до сплати з врахуванням індексації, згідно умов договору розраховуватиметься за наступною формулою: А+В1/В2*С, де А - сума, належна до сплати з врахуванням індексації, згідно умов договору, В1 - середнє значення курсу продажу відповідної іноземної валюти, визначеної в специфікації на МВРУ на дату, що передує даті здійснення оплати за товар, В2 - середнє значення курсу продажу відповідної іноземної валюти, визначеної в специфікації, на МВРУ на дату, що передує даті підписання цього договору, С - сума, належна до сплати без врахування індексації, згідно умов договору. У разі звернення до судових органів з метою примусового стягнення заборгованості з покупця, індексація вартості товару (його неоплаченої частини) здійснюється за курсом продажу відповідної іноземної валюти, визначеної в специфікації, на МВРУ на дату, що передує даті звернення до суду з відповідним позовом. Строк оплати зазначається в специфікації (п.п.4.1., 4.3., 4.6. договору поставки №СО/2015/АТ/76 від 29.04.2015р.).
Відповідно до п.8.3.1. договору поставки №СО/2015/АТ/76 від 29.04.2015р. покупець за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару та заборгованості по індексації, сплачує на користь постачальника пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.
За умовами п.8.6. договору поставки №СО/2015/АТ/76 від 29.04.2015р. сторони дійшли взаємної згоди на підставі ст.259 ЦК України при нарахуванні штрафних санкцій відповідно до умов цього договору, не застосовувати п.6 ст.232 ГК України, а здійснювати нарахування штрафних санкцій за весь період неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором, а також збільшити позовну давність про стягнення неустойки за цим договором до 3-х років.
У специфікації №1 від 29.04.2015р. сторони визначили, що загальна сума поставки складає 323764грн., оплата якої здійснюється у гривні у строк до 10.07.2015р. Оплата здійснюється на підставі виставленого до оплати рахунку та/або договору на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у договорі, в сумах, визначених даною специфікацією та видатковою накладною з урахуванням індексації вартості товару згідно п.4.1. договору.
На виконання умов вищезазначеного договору поставки за видатковою накладною №126 від 29.04.2015р. позивач постав відповідачу товар на загальну суму 323764грн. за довіреністю №1 від 30.04.2015р.
Позивач надіслав відповідачу претензію №26/11 від 05.11.2015р. про сплату наявної заборгованості, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 06.11.2016р., фіскальним чеком №9614 від 06.11.2015р.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену ним правову позицію, суд вважає заявлені ТОВ „Штрубе Україна ГМБХ” позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 323764грн. основного боргу та суму індексації вартості товару в розмірі 71163,33грн. правомірними, такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст.656 Цивільного Кодексу України).
Відповідно до ст.663, пп.1), 2) ч.1 п.1 ст.664 Цивільного Кодексу України Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Пунктом 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (п.п.1, 2, 3 ст.692 Цивільного Кодексу України).
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Таким чином, на думку суду, з огляду на наявні в матеріалах справи первинні документи, щодо поставленого позивачем товару за договором поставки №СО/2015/АТ/76 від 29.04.2015р., а саме, специфікацію №1 від 29.04.2015р., видаткову накладну №126 від 29.04.2015р., за відсутності доказів його оплати відповідачем, є правомірними та обґрунтованими заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь ТОВ „Штрубе Україна ГМБХ” 323764грн. основного боргу та 71163,33грн. індексації вартості товару, розрахованої згідно п.4.3. договору поставки.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 107808,98грн. пені за період з 11.07.2015р. по 22.03.2016р.
За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зі змісту п.п.1, 2 ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснивши розрахунок суми пені, суд встановив, що при обрахунку позивачем допущено помилку при визначенні кількості днів у періодах нарахування, які загалом з 11.07.2015р. по 22.03.2016р. складають 256 днів, у зв'язку з чим сума пені складає 109210,47грн., однак, враховуючи те, що позивачем заявлено до стягнення пеню у меншому розмірі, суд задовольняє повністю позовну вимогу позивача про стягнення пені в сумі 107808,98грн.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7770,34грн. індексу інфляції за період з липня 2015р. по лютий 2016р., 6732,52грн. три проценти річних за період з 11.07.2015р. по 22.03.2016р.
У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права” передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.
Суд, перевіривши зроблений позивачем розрахунок трьох процентів річних та індексу інфляції встановив, що його було зроблено невірно. За розрахунком суду сума трьох відсотків річних складає 6806,39грн. (323764грн.*256дн.*3%/365дн.*100%), але з огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача три проценти річних в сумі 6732,52грн., суд задовольняє дану позовну вимогу відповідно до заявленої суми.
За перерахунком суду сума індексу інфляції складає 7632,83грн. (323764грн.*102,357), отже, розрахунок позивача є помилковим, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення індексу інфляції підлягає судом частковому задоволенню в сумі 7632,83грн. за період з липня 2015р. по лютий 2016р.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, та те, що позовні вимоги ТОВ „Штрубе Україна ГМБХ” є частково доведеними та обґрунтованими, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 323764грн. заборгованості, 71163,33грн. індексу вартості товару, 107808,98грн. пені за період з 11.07.2015р. по 22.03.2016р., 7632,83грн. індексу інфляції за період з липня 2015р. по лютий 2016р., 6732,52грн. три проценти річних за період з 11.07.2015р. по 22.03.2016р. В решті частині позовних вимог у задоволенні позову слід відмовити.
Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за розгляд позовної заяви пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 7756,53грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -
1. Задовольнити позов позивача частково.
2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма Чорноморська” (67624, Одеська область, Біляївський район, с. Дачне, вул. Колхозна,1А, код 05528898) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Штрубе Україна ГМБХ” (02098, м.Київ, вул. Ю. Шумського, 1, оф.115, код 36300896) 323764 (триста двадцять три тисячі сімсот шістдесят чотири) грн. заборгованості, 71163 (сімдесят одна тисяча сто шістдесят три) грн. 33 коп. індексації вартості товару, 107808 (сто сім тисяч вісімсот вісім) грн. 98 коп. пені, 7632 (сім тисяч шістсот тридцять дві) грн. 83коп. індексу інфляції, 6732 (шість тисяч сімсот тридцять дві) грн. 52коп. три проценти річних, 7756 (сім тисяч сімсот п'ятдесят шість) грн. 53коп. судового збору.
3. Відмовити позивачу у задоволенні решти частини заявлених позовних вимог.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Наказ видати у відповідності до ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 05 липня 2016 р.
Суддя І.А. Малярчук