ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.06.2016Справа №910/20565/14
Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.
За участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовомПублічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Шевченка Олександра Володимировича
до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруТовариства з обмеженою відповідальністю «АРБІМАРКЕТ» Мале приватне підприємство «Беркут»
провизнання правочину нікчемним та недійсним
за участю представників сторін:
від позивача Шалашова В.І. (довіреність №342 від 21.12.2015р.)
від відповідача Прокопенко Т.Ю. (довіреність б/н від 01.04.2015р.)
від 3-ї особине з'явився
Публічне акціонерне товариство "Актив - Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Шевченка Олександра Володимировича (надалі - позивач, банк) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбімаркет" (надалі - відповідач, товариство) про визнання нікчемним договору про відступлення права вимоги та заміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р. (надалі - договір) .
Позовні вимоги мотивовано тим, що договір про відступлення права вимоги та заміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р. є нікчемним на підставі пункту 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки вартість переданого права грошової вимоги за спірним договором є заниженою більш як на 20 відсотків у порівнянні з фактичною заборгованістю за кредитними договорами та договорами іпотеки (застави), за якими передавалось право грошової вимоги.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.09.2015р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2016р. у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2016р. судові рішення попередніх судових інстанцій з даної справи скасовано; справу №910/20565/14 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
За результатами повторного автоматичного розподілу справу №910/20565/14 передано судді Князькову В.В. для розгляду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2016р. суддею Князьковим В.В. прийнято справу №910/20565/14 до свого провадження; розгляд справи призначено на 01.06.2016р.
30.05.2016р. через відділ діловодства (канцелярія) господарського суду представником відповідача подано письмові пояснення у справі, в яких зазначено, що договір відступлення не містить жодної підстави нікчемності, в тому числі зі встановлених ч. 3 ст. 38 Закону України "По систему гарантування вкладів фізичних осіб", судовими рішеннями в господарських справах встановлені обставини про відсутність ознак пов'язаності між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбімаркет" та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Актив-Банк», а також ту обставину, що договір зі сторони позивача було підписано уповноваженою особою, що також встановлено судовими рішеннями в господарських справах.
У судовому засіданні 01.06.2016р. представником позивача надано усні пояснення стосовно позовних вимог, а саме: представник позивача підтримав вимоги викладені у заяві про збільшення підстав позовних вимог та просив суд: визнати договір про відступлення права вимоги та заміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р. нікчемним та недійсним.
Представник відповідача у судовому засіданні 01.06.2016р. заперечив проти прийняття судом заяви про збільшення підстав позовних вимог, оскільки, на думку представника відповідача, даною заявою позивач змінив одночасно підстави та предмет позовних вимог.
Ухвалою господарського суду від 01.06.2016р. розгляд справи відкладено на 29.06.2016р.
Представник позивача у судовому засіданні 29.06.2016р. надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з урахуванням заяви про збільшення підстав позовних вимог.
Відповідно до п. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Як зазначено в абзацах 1, 4 та 5 п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 Господарського процесуального кодексу України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.
Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Розглянувши заяву про збільшення підстав позовних вимог та заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом прийнято зазначену заяву до розгляду з огляну на наступне.
Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, яка викладена у пункті 2.5.2 постанови Пленуму „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013р., за змістом частини другої статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку.
З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає, що предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору, який на думку позивача також містить ознаки нікчемності правочину, визначені частиною 3 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і подана заява є доповненням його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, а тому, господарським судом розглядаються вимоги про визнання договору про відступлення права вимоги та заміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р. нікчемним та недійсним
Представник відповідача надав пояснення у справі, проти задоволення позовних вимог заперечив.
Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від сторін до Господарського суду міста Києва не надходило.
Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини щодо розумності строку розгляду справи, об'єктивному оцінюванню доказів, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/20565/14.
Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва
Підставами для скасування рішення місцевого і постанови апеляційного господарських судів зі справи стало те, що суди попередніх інстанцій у вирішенні даного спору не врахували заяву про збільшення підстав позовних вимог від 21.11.2014р., відповідно до якої позивач просив визнати договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р. нікчемним та недійсним, зокрема з підстав його підписання особою, яка не мала на це відповідних повноважень; вчинення правочину з порушенням положень постанови Правління Національного банку України №349/БТ від 12.06.2014р., якою ПАТ "Комерційний банк "Актив-банк" віднесено до категорії проблемних банків та заборонено вчиняти ряд дій, спрямованих на відчуження майнових прав. В описових частинах ухвал суду І інстанції від 24.11.2014р., від 08.12.2014р., від 19.01.2015р., від 06.02.2015р., від 13.02.2015р., від 17.07.2015р., від 28.08.2015р. міститься посилання на цю заяву, однак наслідки розгляду цієї заяви у рішенні господарського суду міста Києва від 14.09.2015р. відсутні, а викладені доводи судом не розглянуті.
При новому розгляду господарським судом міста Києва встановлено таке.
01.09.2014р. між банком (первісний кредитор) та товариством (новий кредитор), було укладено договір про відступлення права вимоги та зміни сторони зобов'язання (надалі -договір), за умовами п. 1.1 якого, первісний кредитор, в порядку та на умовах, визначених договором та чинним в Україні законодавством, за плату, передбачену договором, відступає, а новий кредитор набуває права грошових вимог первісного кредитора в розмірі та в обсязі визначеному договором за наступним Кредитним договором (надалі - кредитний договір), договорами, що забезпечують зобов'язання боржника за кредитним договором, рішенням господарського суду м. Києва, а саме:
- 1.1.1. кредитним договором №0513/01 від 13.05.2009р., з усіма наступними змінами та доповненнями, що укладеним між первісним кредитором та Малим приватним підприємством "Беркут" (вул. С. Кибальчича, б. 19, кв. 107, м. Київ, іден. Номер 19031196) (надалі боржник).
- 1.1.2. договором застави основних засобів від 29.01.2010р., укладеним між первісним кредитором та боржником, відповідно до якого передано в заставу основні засоби боржника, які знаходяться за адресами: м. Київ, вул. Автозаводська, б. 2 та Київська область, Васильківський район, смт. Гребінки, вул. Жовтнева, 75.
- 1.1.3. договором застави основних засобів від 29.01.2010р., укладений між первісним кредитором та боржником, відповідно до якого передано в заставу товари в обороті (вибори художньої ковки), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, б. 2.
- 1.1.4. договором застави основних засобів від 29.01.2010р., укладеним між первісним кредитором та боржником, відповідно до якого передано в заставу товари в обороті (одяг), які знаходяться за адресами: м. Київ, вул. Автозаводська, б. 2 та бульвар Лепсе, б. 53.
- 1.1.3. рішенням господарського суду м. Києва №33/476 від 07.02.2011р. про стягнення з боржника на користь первісного кредитора суму основної заборгованості за кредитом в розмірі 35005000,00 грн., заборгованості за процентами за період користування кредитом з 01.11.2010р. по 18.11.2010р. в розмірі 25890,41 грн., прострочену заборгованість за процентами за період користування кредитом з 01.08.2010р. по 31.10.2010р. в розмірі 136918,03 грн., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами в розмірі 2262,03 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00 грн. та 236,00 грн. витрат на ІТЗ.
На виконання рішення від 07.02.2011р. у справі №33/476 господарським судом міста Києва 08.04.2011р. було видано наказ № 33/476, на підставі якого підрозділом примусового виконання рішень відділу держаної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві 10.06.2011р. було відкрито виконавче провадження за № 27174020.
За умовами п. 2.1 договору відступлення первісний кредитор та новий кредитор домовились, що вартість відступленого права вимоги за кредитним договором складає 1200000,00 грн. та повинна бути сплачена новим кредитором відповідно до п. 2.2 цього договору.
У п. 2.2 договору відступлення передбачено, що новий кредитор повинен виконати своє зобов'язання щодо сплати вартості відступленого права, шляхом перерахування суми, зазначеної в п. 2.1 цього договору у гривнях на рахунок первісного кредитора: отримувач - ПАТ "КБ "АКТИВ-БАНК", код ЄДРПОУ отримувача - 26253000, рахунок у ПАТ ПАТ "КБ "АКТИВ-БАНК", МФО 300852 наступним чином:
- 1200000,00 грн. новий кредитор перераховує первісному кредитору у день укладання цього договору.
02.09.22014р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладу фізичних осіб прийнято рішення за № 79 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "АКТИВ-БАНК", відповідно до якого з 03.09.2014р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "АКТИВ-БАНК". Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "КБ "АКТИВ-БАНК" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Шевченка Олександра Володимировича. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "КБ "Актив-банк" запроваджено строком на 3 місяці з 03.09.2014р. по 03.12.2014р.
Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку банку, підстав для визнання договору відступлення нікчемним та недійсним.
У зв'язку із чим, позивач просить суд встановити нікчемність правочину відступлення права вимоги від 01.09.2014р., що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбімаркет" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-Банк" та визнати його недійсним.
Головною підставою позивач вважає, що виконання вказаного банком правочину спричинило погіршення фінансового стану банку та мало на меті штучне виведення активів банку, а відтак, у відповідності до ч.3 ст.38 Закону України "По систему гарантування вкладів фізичних осіб" договір є нікчемним. Також підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним позивач також зазначає, що договір зі сторони позивача було підписано неуповноваженою особою, оскільки такі повноваження Т. в. о. голови правління ПАТ "Комерційний банк "Актив-Банк" ОСОБА_5 не було погоджено Національним банком України.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 5 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент запровадження тимчасової адміністрації Банку) визначено, що під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини 2 ст. 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
У відповідності до ч. 3 ст.38 вказаного вище Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Уповноважена особа Фонду:
1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;
2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;
3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Уповноважена особа Фонду вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.
Протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана провести інвентаризацію банківських активів і зобов'язань. Під час інвентаризації перевіряється наявність і відповідність балансової вартості фактичній вартості таких активів та зобов'язань неплатоспроможного банку:
1) готівки у касі та матеріальних цінностей у сховищі банку;
2) заборгованості за кредитами перед банком, у тому числі наявності забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами;
3) заборгованості за цінними паперами перед банком;
4) заборгованості за зобов'язаннями банку перед кредиторами;
5) вимог банку до клієнта за списаною безнадійною заборгованістю (у тому числі наявності забезпечення виконання зобов'язань за такою заборгованістю) (п.п. 4-7 Закону).
Отже, з огляду на вищенаведене, нікчемність правочинів ставиться в залежність від звичайної вартості майна та порівнюється з відповідною вартістю, яка визначена сторонами в договорі, та має бути вищою або нижчою на 20 %.
Пунктом 2.5.2 пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" за №11 від 29.05.2013р. визначено, що за змістом частини другої статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.
Спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.
Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого попередній кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права та сплачує вартість відступленого права, та може бути визнаний нікчемним, у порядку, встановленому законом.
Виходячи з системного аналізу ст.ст. 207, 215 Цивільного кодексу України, господарський суд зазначає, що нікчемний правочин є таким, якщо його недійсність встановлена законом, і останній є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.
Відповідно до п.п. 1, 2, 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
За змістом ч. 1 п. 4 постанови пленуму Верховного Суду України № 11 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України необхідно розмежувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220, ч. 1 ст. 224 ЦК тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інші заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 223, ч. 1 ст. 225 ЦК тощо).
Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Як вбачається із матеріалів справи, у п. 2.1 договору відступлення Первісний кредитор та Новий кредитор домовились, що вартість відступленого права вимоги за Договором про іпотечний кредит складає 1200000,00 грн. та повинна бути сплачена Новим кредитором відповідно до п. 2.2 цього договору.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. У цьому Законі майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
За змістом ч. 1 ст. 12 вказаного Закону України звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Так з метою з'ясування реальної вартості відступлення права вимоги у зобов'язанні від 01.09.2014р., ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2015р. було призначено у справі №910/20565/14 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Київському бюро судових експертиз та досліджень "Константа". На вирішення експертизи поставлено наступні питання:
1. Яка реальна вартість відступлених прав вимоги за договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р.?
2. Чи відповідає вартість відступлених прав вимоги за договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р. звичайним цінам? Якщо ні, то на скільки вартість відступлених прав вимоги за Договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р. відрізняється від звичайних цін (у відсотковому виразі)?
06.07.2015р. судом отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Київському бюро судових експертиз та досліджень "Константа" матеріали справи з висновком експерта від 29.05.2015р. за №SE/02/1502-05.
Згідно висновку №SE/02/1502-05 судової економічної експертизи у господарській справі № 910/20565/14 від 29.05.2015р. встановлено, що:
1. Станом на дату укладення договору відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язані від 01.09.2014р. документально підтверджується ринкова вартість відступлених прав вимоги за договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р., визначена у Звіті суб'єкта оціночної діяльності ТОВ "Істерн Консалтинг Груп", про незалежну оцінку ринкової вартості права вимоги грошових коштів за Кредитним договором № 0513/01 від 13.05.2009р. до МПП "Беркут", що належать ТОВ "ФК "Арбімаркет" згідно з Договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р., у розмірі 121500,00 грн.
2. Вартість відступлених прав вимоги за договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р. відповідає звичайній ціні, за якою ПАТ "КБ" Актив-Банк" передав ТОВ "ФК "Арбімаркет" права вимоги грошових коштів за Кредитним договором № 0513/01 від 13.05.2009р. до МПП "Беркут" на умовах Договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р.
Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Отже, враховуючи встановлений висновком експерта факт відповідності ринковій та звичайній ціні, вартості відступлених прав вимоги за договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р., суд приходить до висновку, щодо відсутності підстав для визнання нікчемним спірного договору у порядку частини 3 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Окрім того судом враховується, що рівень ринкової ціни права вимоги, щодо якого укладений спірний договір, підтверджується й іншими матеріалами справи.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. У цьому Законі майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, зокрема, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини). Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.
У ч. 1 ст. 12 Закону України Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 13 вказаного Закону рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
Як вбачається із "Звіту про оцінку права грошової вимоги за кредитним договором", складеним суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТЕРН КОНСАЛТИНГ ГРУП", наявного у матеріалах справи (а.с. 30 - 53 том 1), ринкова вартість права грошової вимоги за Кредитним договором від 13.05.2009р. за № 0513/01 до МПП "БЕРКУТ" станом на 01.09.2014р. складає 121500,00 грн.
Даний звіт, складено суб'єктом оціночної діяльності "ІСТЕРН КОНСАЛТИНГ ГРУП" та рецензовано в порядку, встановленому Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Відповідно до загального висновку рецензії, Звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна. В матеріалах справи містяться документи на підтвердження кваліфікації оцінювача та рецензента.
Тому, при визначенні ринкової вартості права грошової вимоги експертом були прийняті до уваги фактичні обставини, пов'язані із стягненням заборгованості позивачем із боржника МПП "БЕРКУТ" в судовому порядку, виконанням судового рішення, майновим станом боржника, кредитоспроможністю боржника, тобто наявності у боржника передумов для проведення кредитної операції і його спроможність повернути борг у повному обсязі та в обумовлені договором строки.
Судом також враховуються обставини, що заборгованість МПП "БЕРКУТ" за Кредитним договором від 13.05.2009р. № 0513/01 є простроченою з 2010 року. Рішенням господарського суду м. Києва № 33/476 від 07.02.2001р. з МПП "БЕРКУТ" стягнуто заборгованість за Кредитним договором № 0513/01 від 13.05.2009р., в тому числі основної заборгованості за кредитом в розмірі 3500 000,00 грн., заборгованість за процентами за період користування кредитом з 01.11.2010р. по 18.11.2010р. у розмірі 25890,41 грн., прострочена заборгованість за процентами за період користування кредитом з 01.08.2011р. по 31.10.2010р. у розмірі 136918,03 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами в розмірі 2262,03 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання рішення господарського суду м. Києва 08.04.2011р. видано наказ № 33/476, на підставі якого підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві 10.06.2011р. було відкрито виконавче провадження № 27174020. У процесі виконавчого провадження позивачу на погашення частини заборгованості МПП "БЕРКУТ" було передано майно на суму 1657187,00 грн.
Відповідно до Глави 2 Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 25.01.2012р. за № 23, банк з метою формування резерву за активами здійснює оцінку ризиків таких активів, починаючи з дати визнання їх в обліку до дати припинення такого визнання. Банк з метою розрахунку резервів класифікує активи за такими категоріями якості: I (найвища) - немає ризику або ризик є мінімальним; II - помірний ризик; III - значний ризик; IV - високий ризик; V (найнижча) - реалізований ризик. Заборгованість за активами/наданими фінансовими зобов'язаннями, віднесеними до V категорії, є безнадійною.
Відповідно банк самостійно встановлює порядок визначення показника ризику активу в межах діапазонів, визначених для відповідних категорій якості активів, у тому числі з урахуванням кредитної історії боржника, а також іншої інформації, що забезпечує об'єктивну оцінку подій та обставин, які можуть свідчити про наявність ризиків погашення боргу боржником із перевищенням строків, передбачених умовами договору, або невиконанням договірних умов. Банк класифікує не вище V категорії якості актив, за яким більше ніж 50 відсотків боргу прострочено понад 90 днів.
Отже згідно з Положенням про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 25.01.2012р. за № 23, заборгованість МПП "БЕРКУТ" за кредитним договором від 13.05.2009р. № 0513/01 тривалий час класифікувалася банком як проблемна з найнижчим (реалізованим) ризиком та безнадійна.
Окрім того, відповідно до ст.ст. 512-515 ЦК України відступлення права вимоги за договором від 01.09.2014р., укладеним між ПАТ "Комерційним банком "Актив-банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Арбімаркет", здійснено з дотриманням вимог законодавства на умовах, визначених на розсуд сторін, і укладення договору про відступлення права вимоги не може розцінюватися як відмова позивача від власних майнових вимог, а спірний договір спрямований на настання реальних для сторін договору наслідків і був прийнятий сторонами до виконання.
Щодо доводів позивача, що укладення договору відступлення потребувало погодження з Національним банком України та є таким, що здійснено з порушенням обмежень, встановлених Національним банком України, слід зазначити наступне.
Рішенням спостережної ради ПАТ "КБ "Актив-Банк" від 01.09.2014р. в межах повноважень, передбачених п. 10 ч. 2 ст. 52 Закону України "Про акціонерні товариства", був призначений тимчасово виконуючий обов'язки голови правління ПАТ "КБ "Актив-Банк" - ОСОБА_5, і відповідно до вимог глави 3 розділу VII Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.09.2011р. за № 306, погодження Національного банку України кандидатів на посаду виконуючого обов'язки голови правління вимагається виключно, якщо особа виконує обов'язки голови правління більше одного місяця.
Враховуючи те, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 21.08.2014р. було прийнято рішення № 79 про запровадження з 03.09.2014р. у ПАТ "КБ "Актив-Банк" тимчасової адміністрації, і згідно зі ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку і уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення, повноваження тимчасово виконуючого обов'язки голови правління ОСОБА_5 та інших органів управління ПАТ "КБ "Актив-Банк" припинилися з 03.09.2014р., з моменту запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду, а тому господарський суд приходить до висновку, що погодження Національним банком України кандидатури виконуючого обов'язки голови правління ПАТ "КБ "Актив-Банк" на строк менше одного місяця не вимагається законодавством.
При цьому, на підставі ч. 3 ст. 35 ГПК України судом також взято до уваги обставини, встановлені судовими рішенням у господарській справі №910/20567/14, №910/2161/15, щодо правомірності призначення ОСОБА_5 тимчасово виконуючим обов'язки голови правління ПАТ "КБ "Актив-Банк" рішенням спостережної ради ПАТ "КБ "Актив-Банк" від 01.09.2014р.
Щодо тверджень ПАТ "КБ "АКТИВ-БАНК" про укладання останнім правочину з пов'язаною особою банку, а тому такий правочин є нікчемним відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб",
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015р. у справі №910/20567/14, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2015р., за участю тих самих сторін, встановлено відсутність ознак пов'язаності між ПАТ "Комерційним банком "Актив-банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Арбімаркет", визначених у ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Зокрема, встановлено, що не має жодних ознак пов'язаності між ТОВ "ФК "АРБІМАРКЕТ" та ПАТ "КБ "АКТИВ-БАНК", а саме: ТОВ "ФК "АРБІМАРКЕТ" та пов'язані з ним особи не є керівниками або іншими посадовими особами банку, не мають істотну участь у банку та не пов'язані з особами, які мають істотну участь; не є керівниками та контролерами споріднених або афілійованих осіб банку; не афілійованими або спорідненими особами банку; та є асоційованими особами з будь-якою фізичною або юридичною особою, що пов'язана з банком.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить із заявлених вимог, а також наведених позивачем обґрунтувань позову та наданих ним доказів, здійснюючи їх оцінку за правилами ст. 43 ГПК України та предмет їх доказовості та процесуальної належності. Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, здійснивши оцінку наявних у справі доказів, з урахуванням пояснень представників сторін, враховуючи заявлені позивачем вимоги та наведені ним обгрунтування, приймаючи до уваги заперечення відповідача та надані докази, суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку обставин, з якими цивільне законодавство України пов'язує недійсність правочинів.
Внаслідок чого, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р. нікчемним, оскільки відсутні підстави, передбачені частиною третьою ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з якими Закон пов'язує нікчемність правочинів неплатоспроможного банку та відсутність підстав для визнання договору недійсним з тих підстав, що договір зі сторони позивача було підписано не уповноваженою особою.
Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва
У позові Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Шевченка Олександра Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбімаркет" про визнання нікчемним та недійсним договору відступлення права вимоги та заміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р. - відмовити повністю.
У судовому засіданні 29.06.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено - 04.07.2016р.
Суддя В.В. Князьков