30 червня 2016 року Справа № 915/2031/14
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання Долгової А.О.,
представника позивача (стягувача): Мяр'янко Н.І. - дор. №2 від 25.03.2016,
представника відповідача (боржника): ОСОБА_2- дов. №31/01-04 від 12.01.2016,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Управління житлово-комунального господарства Миколаївської обласної державної адміністрації №285/01-04 від 14.06.2016 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2015 по справі №915/2031/14
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлорембуд-Ніка”
(юр. адреса: 54001, АДРЕСА_1
пошт. адреса: 54000, м.Миколаїв, пр.Миру, 54-В),
до відповідача: Управління житлово-комунального господарства Миколаївської обласної державної адміністрації (54030, м.Миколаїв, вул.Шевченка, 40),
про: стягнення 167314,44 грн., з яких: 121920,68 грн. заборгованості за договором №10/10-11 від 14.10.2011, 19967,46 грн. збитків від інфляції, 3236,74 грн. - 3% річних та 22189,56 грн. пені.
Згідно заяви про зменшення позовних вимог №45 від 02.02.2015: стягнення 151285,17 грн., з яких: 121920,68 грн. заборгованості за договором №10/10-11 від 14.10.2011, 25847,18 грн. збитків від інфляції та 3517,32 грн. - 3% річних, -
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2015 з відповідача на користь позивача стягнуто 121920,68 грн. основного боргу, 25847,18 грн. збитків від інфляції, 3517,32 грн. - 3% річних та 3025,70 грн. судового збору (т.1 а.с.72-76).
17.02.2015 на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2015 видано відповідний наказ (т.1 а.с.79).
Вперше, 05.05.2015 від Управління житлово-комунального господарства Миколаївської обласної державної адміністрації до суду надійшла заява №245/01-04 від 05.05.2015 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2015 до 01.03.2016.
Ухвалою суду від 30.06.2015 по справі №915/2031/14 виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2015 було відстрочено до 01.10.2015.
15.06.2016 від відповідача вдруге надійшла до суду заява №285/01-04 від 14.06.2016 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2015 до 01.01.2017.
В обґрунтування своєї заяви боржник посилається на наступне:
- у затвердженому відповідач на 2016 рік кошторисі за КТКВК 7841010 “Здійснення виконавчої влади у Миколаївській області” передбачені лише видатки на утримання Управління і не передбачено видатки на погашення кредиторської заборгованості за іншими бюджетними програмами;
- загальна сума кредиторської заборгованості по Управлінню житлово-комунального господарства облдержадміністрації станом на 01.06.2016 становила 9763337,41 грн., в тому числі за бюджетними програмами, по яким головним розпорядником бюджетних коштів виступав Мінрегіон України - 2050077,93 грн. Питання її погашення залишається не вирішеним;
- Управління житлово-комунального господарства Миколаївської обласної державної адміністрації знаходиться в дуже скрутному становищі, оскільки на період виконання наказу Господарського суду Миколаївської області у справі №915/2031/14, Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області здійснює проведення платежів за дорученням лише за захищеними видатками, визначеними Бюджетним кодексом України. Фактично робота управління, як органу державної виконавчої влади, паралізована через неможливість розрахуватися за послуги зв'язку, ремонту і обслуговування комп'ютерної техніки, придбати паливно-мастильні матеріали, папір, оплачувати відрядження працівників, виконувати податкові зобов'язання. Також у Управління наявна прострочена кредиторська заборгованість спеціального фонду за послуги теплопостачання, відповідно не виконуються вимоги п.3 ст.51 Бюджетного кодексу України щодо забезпечення у повному обсязі розрахунків за теплову енергію. Відповідно до п.4 статті Бюджетного кодексу України відповідач не має права у межах бюджетних асигнувань за загальним фондом брати бюджетні зобов'язання та здійснювати платежі за іншими заходами, пов'язаними з функціонуванням бюджетної установи (крім захищених випадків бюджету, визначених ст.55 цього Кодексу), до погашення такої заборгованості. Таким чином склалася ситуація, в якій не виконується судове рішення з одного боку, і дестабілізована робота обласного управління, як органу державної виконавчої влади, з іншого боку;
- оскільки Законом України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” не передбачено відповідної програми та бюджетних видатків на погашення кредиторської заборгованості за бюджетною програмою “Реалізація пілотних проектів у сфері житлово-комунального господарства” та не забезпечено вимоги ст.ст.23, 48, 49 Бюджетного кодексу України, це унеможливлює виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2015 №915/2031/14, тому погашення кредиторської заборгованості може бути вирішено тільки після визначення Міністерством фінансів України та Мінрегіоном України відповідних джерел фінансування та відкриття бюджетної програми, спрямованої на погашення кредиторської заборгованості минулих років.
Стягувач проти заяви боржника заперечує в повному обсязі, посилаючись на наступне:
- у своїй заяві Управління не зазначає в чому полягає винятковість даної ситуації, з урахуванням якої суд може задовольнити заяву;
- підприємство стягувач на сьогоднішній день знаходиться у скрутному становищі, оскільки має кредиторську заборгованість більше 2 млн. грн.;
- наслідками невиконанні рішення суду є неможливість стягувача розрахуватись з власними кредиторами, що може призвести до застосування з їх боку штрафних санкцій. Крім того, боржником до цього часу не погашено навіть частини боргу. Зазначена обставина негативно впливає на можливість з боку стягувача здійснювати закупівлю будівельних матеріалів та обладнання для виконання робіт;
- боржником не надано жодних належних та допустимих доказів у відповідності до вимог ст.ст.33, 34 ГПК України, які б свідчили про реальну можливість сплатити борг саме до 01.01.2017.
Розглянувши заяву Управління житлово-комунального господарства Миколаївської обласної державної адміністрації, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
Згідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Положеннями п.7.1.1, 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” встановлено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Стаття 121 ГПК України не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Відповідно до п.12 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 (у редакції постанови КМУ №45 від 30.01.2013) у разі наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення про стягнення коштів або унеможливлюють його виконання, орган Казначейства може на підставі відповідного рішення органу, який видав виконавчий документ, здійснити відстрочку та/або розстрочку безспірного списання коштів і їх перерахування стягувачам у встановлений таким рішенням спосіб.
З наведеного вище випливає, що передумовою для відстрочки виконання рішення є наявність конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим на даний час. При цьому, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін.
Згідно звітів про результати фінансової діяльності підприємства загальна сума кредиторської заборгованості по Управлінню станом на 01.06.2016 становила 9763337,41 грн., в тому числі за бюджетними програмами, по яким головним розпорядником бюджетних коштів виступав Мінрегіон України - 2050077,93 грн., що підтверджується наданими боржником копіями звітів (т.2 а.с.27-33). Тобто, фінансовий стан відповідача свідчить про неможливість виконання рішення суду у даний час.
Відповідно до п.п.1, 2 ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Частиною 1 ст.48, п.п.1-3 ч.2 ст.49 Бюджетного кодексу України встановлено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Казначейства України. Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі наявності: відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.
Матеріали справи свідчать, що боржником протягом 2012-2016 років вживались заходи щодо включення асигнувань на погашення кредиторської заборгованості минулих років, шляхом неодноразового звернення до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, як головного розпорядника бюджетних коштів (та подальших звернень до Міністерства фінансів України), з вимогою вирішення питання погашення кредиторської заборгованості, про що свідчать листи Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (т.2 а.с.15-16) та листи Міністерства фінансів України (т.2 а.с.17, 18).
Листом від 06.05.2016 Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, повідомляє, що Закону України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” Мінрегіону не передбачено видатків на погашення кредиторської заборгованості минулих років за зазначеними бюджетними програмами, внаслідок чого Міністерство, як головний розпорядник бюджетних коштів позбавлено можливості здійснити погашення кредиторської заборгованості (т.2 а.с.15-16).
Листом від 04.01.2016 Виконавчим комітетом Снігурівської міської ради повідомлено про відмову у виділенні коштів депутатам Снігурівської міської ради при затверджені бюджету міської ради на 2016, у зв'язку з відсутністю у міському бюджеті необхідних коштів, необхідних для погашення кредиторської заборгованості перед підрядними підприємствами на об'єктах комунальної власності м.Снігурівка (т.2 а.с.14).
Таким чином, борг, який виник у боржника ще в 2011 році, станом на 2016 рік залишається не погашеним. При цьому, боржник 05.05.2015 вже звертався до суду із заявою про відстрочення виконання судового рішення по даній справі. Ухвалою суду від 30.06.2015 судом було частково задоволено вищевказану заяву та відстрочено виконання рішення суду до 01.10.2015. У зазначений термін рішення суду виконано не було.
Одночасно, стягувачем надано суду оборотно-сальдову відомість по рахунку від 29.06.2016, з якої вбачається наявність значної кредиторської заборгованості стягувача, що свідчить про складний фінансовий стан підприємства (т.2 а.с.44) та має бути враховано при прийнятті судом рішення.
Оцінивши викладені обставини у їх сукупності та проаналізувавши документи, надані сторонами в обґрунтування своїх позицій, суд дійшов висновку, що обставини, викладені в заяві Управління житлово-комунального господарства Миколаївської обласної державної адміністрації не є достатніми для надання розстрочки виконання рішення, оскільки ним не подано суду доказів, які свідчили б про реальну можливість погашення заборгованості перед позивачем у термін до 01.01.2017.
За таких обставин, заява Управління житлово-комунального господарства Миколаївської обласної державної адміністрації №285/01-04 від 14.06.2016 про відстрочення виконання рішення суду від 04.02.2015 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 86, 121 ГПК України, суд -
У задоволенні заяви Управління житлово-комунального господарства Миколаївської обласної державної адміністрації №285/01-04 від 14.06.2016 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.ст.91, 93 ГПК України.
Суддя М.В. Мавродієва