22 червня 2016 року м. Київ К/9991/25840/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Загородній А.Ф., Олексієнко М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29.11.2011р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012р. у справі за позовом прокурора Слов'яносербського району Луганської області в інтересах Управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-
У жовтні 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області, в особі якого діє прокурор Слов'яносербського району Луганської області, звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача несплачених сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1181,16 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29.11.2011р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012р., позов задоволено.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилася відповідач, подала касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судами рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до підпункту 4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період чинності законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Згідно абзацу 5 пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період з 01.01.2011р., в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011р. не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Абзацом 6 цього пункту передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011р., в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011р. не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
В ході розгляду справи судами встановлено, що ОСОБА_4 є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку в УПФУ в Слов'яносербському районі Луганської області.
Згідно звіту від 20.01.2011р. про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за 2010 рік відповідачем, яка обрала особливий спосіб оподаткування (єдиний податок) та сплачувала страхові внески відповідно до підпункту 4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1825,80 грн., з яких сплачено 644,64грн.
Згідно розрахунку ціни позову заборгованість відповідача по сплаті страхових внесків складає 1181,16 грн.
УПФУ в Слов'яносербському районі Луганської області була надіслана відповідачу вимога від 11.08.2011р. №Ф276 про сплату боргу в розмірі 1181,16грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач свій обов'язок по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в повному обсязі не виконав.
Крім того, суди виходили з того, що безпідставним є посилання відповідача на те, що вона не отримувала вимогу про сплату боргу від 11.08.2011р. №Ф276, оскільки в матеріалах справи знаходиться копія квитанції від 11.08.2011р. про направлення вказаної вимоги на її адресу рекомендованим листом.
З такими висновками судів колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що у встановлені строки та в повному обсязі відповідачем страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування сплачено не було, а тому суди обгрунтовано прийняли рішення про задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29.11.2011р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012р. у даній справі - без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Судді: О.П. Стародуб
А.Ф. Загородній
М.М. Олексієнко