Справа № 643/7346/16-к Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/790/986/16 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: В порядку КПК України
30 червня 2016 року м. Харків
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
з участю прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляцією ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Московського районного суду м.Харкова від 16.06.2016 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Московського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12016220470003726 від 07.05.2016 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_7 .
Застосовано відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, до 15.08.2016 року.
Визначено суму застави в розмірі 29 000 грн.
Як зазначено в ухвалі, 08.06.2016 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Задовольняючи клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та вважав встановленим існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилався слідчий в своєму клопотанні.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Московського районного суду м.Харкова від 16.06.2016 року та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді є необгрунтованою та винесена з порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Автор апеляційної скарги вважає недоведеним існування ризиків, вказаних у клопотанні слідчого. Зазначає дані, що характеризують особу підозрюваного, який проживає разом цивільною дружиною, утримує двох неповнолітніх дітей, працює неофіційно, визнав вину у повному обсязі та щиро розкаявся в скоєному, має намір відшкодувати завдані збитки потерпілому, не переховувався від правоохоронних органів, сприяв розкриттю кримінального провадження та за першою вимогою з'являвся до слідчого та прокурора.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у скоєнні злочину, та наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України і з цим погоджується колегія суддів.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07р.- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
В обґрунтування клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України; наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які на переконання слідчого, у сукупності із даними про особу підозрюваного свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_7 більш м*яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою ( а.с. 2, 3).
Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Так, слідчий суддя встановив, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про :
1.наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України ;
2.наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
3.недостатність застосування до ОСОБА_7 більш м*яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст.196 КПК України (а.с. 58-61). З висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою погоджується і апеляційний суд.
За викладених обставин у сукупності колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обов*язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Застосування більш м*яких запобіжних заходів до ОСОБА_7 є недостатнім.
У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об*єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(c), поліція не зобов*язана мати докази, достатні для пред*явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов*язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред*явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року). Матеріали кримінального провадження, на які послався слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення обгрунтованою. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Виклавши мотиви свого рішення в ухвалі, слідчий суддя врахував особу підозрюваного, який раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, і в період невідбутого покарання підозрюється у вчиненні корисних злочинів, офіційно непрацевлаштований, не має законних джерел отримання доходів та положення ст.ст. 176, 178, 183 КПК України і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування у відношенні підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Керуючись положеннями КПК України, при постановленні ухвали про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя обґрунтовано визначив розмір застави у даному кримінальному провадженні як альтернативний запобіжний захід.
Між тим, судова колегія зазначає, що слідчим суддею при визначенні розміру застави, який обчислювався з розміру мінімальної заробітної плати, що діяла на час винесення ухвали не враховано вимоги п.16 ст.3 КПК України.
За наведених обставин, судова колегія вважає можливим апеляційну скаргу підозрюваного задовольнити частково, а ухвалу слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 16 червня 2016 року, щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, скасувати в частині визначення розміру застави.
На виконання вимог ч. 3 ст. 407 КПК України винести нову ухвалу в цій частині та визначити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі двадцяти мінімальних заробітних плат (1378 Х 20), що становить 27 560 (двадцять сім п'ятсот шістдесят) гривень. В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 16 червня 2016 року щодо обрання у відношенні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави скасувати в частині розміру застави.
Визначити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 20 мінімальних заробітних плат, що становить 27 560 (двадцять сім тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
В решті ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді