30 червня 2016 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Бреславського О. Г.
суддів : Перепелюк І.Б., Савчук М.В.
секретарі Окармус О.М.
за участю: представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального закладу «Путильська центральна районна лікарня» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якої за довіреністю діє ОСОБА_3, на рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 24 травня 2016 року,
У лютому 2015 року комунальний заклад «Путильська центральна районна лікарня» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником. Посилався на те, що ОСОБА_2 знаходилась в трудових відносинах з комунальним закладом «Путильська ЦРЛ» з 04 жовтня 2002 року по 01 листопада 2013 року, 14 лютого 2003 року була переведена на посаду заступника головного лікаря з економічних питань.
Сектором інспектування в Путильському районі Вижницької міжрайонної фінансової інспекції проведено ревізію фінансово-господарської діяльності КЗ «Путильська ЦРЛ» за період з 01 жовтня 2011 року по 28 лютого 2015 року, де виявлено, що заступник головного лікаря з економічних питань ОСОБА_2 на підставі наказу по установі 21 травня 2007 року №29-кз працювала на 0,5 ставки за сумісництвом на посаді інженера з цивільної оборони, чим порушено вимоги п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 №245 « Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій», згідно з якою не мають права працювати за сумісництвом керівники державних та комунальних підприємств, установ, організацій та їхні заступники. Вказаний наказ відмінено наказом по установі від 15.10.2013 № 72-кз параграф 3.
№ 22-ц/794/933/16 р. Головуючий у 1-й інстанції Проскурняк С.П.
Категорія 53/56 Доповідач: Бреславський О.Г.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.08.2015 зобов'язано КЗ «Путильська ЦРЛ» виконати вимоги Вижницької міжрайонної державної фінансової інспекції від 09.04.2015 в частині забезпечення відшкодування коштів в сумі 16581,09 грн. в дохід позивача шляхом проведення претензійно-позовної роботи за рахунок винних осіб. Зазначав, що з метою досудового врегулювання спору ОСОБА_2 двічі 16.04.2015 та 16.09.2015 було надіслано претензії, які отримані нею, про відшкодування коштів в сумі 16581,09 грн. в добровільному порядку. Проте, ОСОБА_2 претензії не взяла до уваги та не надала письмових заперечень.
Просив стягнути із ОСОБА_2 на користь медзакладу кошти в сумі 16698,29 грн. та суму оплаченого судового збору .
Рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 24 травня 2016 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунального закладу «Путильська центральна районна лікарня» матеріальну шкоду заподіяну працівником у розмірі середнього місячного заробітку, що становить 4595грн. (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять гривень) 33коп.
У іншій частині позовних вимог було відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2В просить рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 24 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог КЗ «Путильська ЦРЛ» за безпідставністю.
Вважає, що, ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції дав неправильну оцінку зібраним доказам, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову частково, суд першої інстанції, посилаючись на ст. 133 КЗпП України, виходив із того, що відповідачка заподіяла шкоду зайвими грошовими виплатами, внаслідок чого було заподіяно КЗ «Путильська ЦРЛ» матеріальну шкоду на суму 16581,09 грн., що необхідно стягнути з ОСОБА_2 завдану шкоду, але не більше середнього місячного заробітку в розмірі 4595,33 грн.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівником для покриття їх заборгованості підприємству, установі, організації, де вони працюють можуть проводитися за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу для повернення сум зайво виплачених внаслідок лічильних помилок.
У розумінні ст. 127 КЗпП України за наявності у власника права здійснювати відрахування із заробітної плати з метою повернення сум, зайво виплачених внаслідок арифметичних помилок він може видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми. Для відрахування таких сум згода працівника не потрібна. Його заперечення також не можуть перешкоджати відрахуванню.
Граматичне тлумачення п.1 ч.2 ст. 127 КЗпП України дає підстави для висновку, що слова «Якщо працівник не заперечує підстав і розміру відрахування не відносяться до тексту « для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок», а стосуються попереднього тексту «для погашення невитраченого своєчасно неповерненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості, на господарські потреби».
Відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебувала в трудових відносинах з комунальним закладом «Путильська ЦРЛ», а 14 лютого 2003 року була переведена на посаду заступника головного лікаря з економічних питань /а.с.21/
Згідно посадової інструкції заступника головного лікаря з економічних питань Путильської ЦРЛ, на останню покладалися обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням штатної дисципліни, використанням фонду заробітної плати та інших видатків, правильністю встановлення посадових окладів та місячних тарифних ставок, доплат і надбавок (а.с.41-45).
Сектором інспектування в Путильському районі Вижницької міжрайонної фінансової інспекції проведено ревізію фінансово-господарської діяльності КЗ «Путильська ЦРЛ» за період з 01 жовтня 2011 року по 28 лютого 2015 року, де було виявлено ряд порушень, в тому числі, встановлено, що заступник головного лікаря з економічних питань ОСОБА_2 на підставі наказу по установі 21 травня 2007 року № 29-кз працювала на 0,5 ставки за сумісництвом на посаді інженера з цивільної оборони, чим порушено вимоги п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій», згідно з якою не мають права працювати за сумісництвом керівники державних та комунальних підприємств, установ, організацій та їхні заступники. Вказаний наказ відмінено наказом по установі від 15.10.2013 №72-кз параграф 3 (а.с.6,7).
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.08.2015 зобов'язано КЗ «Путильська ЦРЛ» виконати вимоги Вижницької міжрайонної державної фінансової інспекції від 09.04.2015 в частині забезпечення відшкодування коштів в загальній сумі 31874,09 грн. за рахунок винних осіб, або осіб, які отримали кошти заробітної плати за фактично невідпрацьований час, за наявності їх письмової згоди (а.с. 4,5).
Як вбачається з матеріалів справи, виплата заробітної плати була проведена КЗ «Путильська ЦРЛ» заступнику головного лікаря ОСОБА_4 добровільно за відсутності недобросовісності набувача, що узгоджується з встановленими у справі обставинами та не заперечувалося сторонами, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи представником позивача.
Тому оцінці підлягає наявність такої ознаки, як рахункова помилка.
Слід зазначити, що рахункова помилка може виникати як хибність розрахунку при виконанні математичних операцій - (складення, відрахування, множення, поділ та інші). Тобто суто арифметична помилка.
Помилка, допущена внаслідок невірного розрахунку через неправильне застосування законодавства, невірного тлумачення юридичних норм, що містяться в будь-якому нормативно-правовому документі (Закон, Постанова, Указ, Наказ, Іструкція, додатки до нормативних актів) не може вважатися арифметичною, оскільки хоча розрахунок внаслідок неправильного застосування закону також буде невірний, як і у випадку помилки при виконанні математичних операцій, але природа виникнення таких помилок є по суті відмінною одна від іншої.
Інше тлумачення даної правової норми зводить нанівець взагалі можливість застосування ч.1 ст. 1215 ЦК України, оскільки помилка внаслідок неправильного застосування (порушення) законодавства в кінцевому вигляді теж є лічильною (неправильне застосування чи визначення ставки, коефіцієнту, індексу).
Але законодавець, передбачаючи можливість повернення зайво нарахованих і виплачених працівнику заробітної плати, виходив саме із наявності лічильної помилки, яка виникає внаслідок неправильності розрахунку при виконанні математичних операцій, виключаючи повернення безпідставно набутих заробітної плати і платежів у разі її відсутності.
Пунктом 4 вищенаведеної Постанови КМУ № 245 від 03.04.1993 установлено, що окрім працівників, яким законодавчими актами заборонено працювати за сумісництвом, не мають права працювати за сумісництвом також керівники державних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).
Виявлені ревізією порушення у прийнятті заступника головного лікаря ОСОБА_2 на 0,5 ставки за сумісництвом на посаду інженера з цивільної оборони на підставі відповідного наказу головного лікаря району від 21.05.2007 № 29-кз, внаслідок невірного застосування нормативно-правового акту - Постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій» № 245 від 03.04.1993 призвели до незаконного нарахування та виплати ОСОБА_2 за період з 01.10.2011 по 14.10.2013 заробітної плати в сумі 16581,09 грн.
При таких обставинах суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення частково заявлених вимог до ОСОБА_2 про стягнення з неї зайво виплаченої державним закладом заробітної плати через порушення нормативно-правового акту, який регулює прийняття на роботу за сумісництвом.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 за весь період роботи за сумісництвом в КЗ «Путильська ЦРЛ» працювала на посаді заступника головного лікаря з економічних питань, тобто вона не була ні власником, ні уповноваженим органом, на який покладено обов'язок відшкодовувати шкоду заподіяну зайвими грошовими виплатами.
Отже, ні рішенням суду, яке набрало законної сили, ні будь-якими іншими допустимими та належними доказами позивачем не доведено, що ОСОБА_2 здійснювала будь-яке нарахування заробітних плат або вчиняла інші дії, які б охоплювались поняттям «недобросовісності».
У абз.1 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємства, установам, організаціям їх працівниками» № 14 від 29.12.1992 роз'яснено судам, що на підставі п.2 ст.133 КЗпП України за шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей, матеріальну відповідальність в межах прямої дійсної шкоди, але не більше середнього місячного заробітку, несуть винні в цьому директори, начальники і інші керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники; керівники та їх заступники будь-яких структурних підрозділів, передбачених статутом підприємства, установи, організації чи іншим відповідним положенням.
За таких обставин та норм матеріального права, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про задоволення позову в даній справі, оскільки наявні у справі належні і допустимі докази не встановлюють вину ОСОБА_2 в заподіянні підприємству шкоди зайвими грошовими виплатами, позивачем не доведено факт недобросовісного набуття відповідачем отриманих коштів у розмірі 16581,09 гривень, які є заробітною платою, як не встановлено й наявності рахункової помилки, у зв'язку з чим відповідно до статті 1215 ЦК України поверненню зазначена сума не підлягає.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.307,309, 313 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 24 травня 2016 року - скасувати.
У задоволенні позову Комунального закладу «Путильська центральна районна лікарня» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, відмовити.
Стягнути з Комунального закладу «Путильська центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі 606,32грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді :