Єдиний унікальний номер 725/66/16-ц
Номер провадження 2/725/16/16
04.07.2016 року Першотравневий районний суд м.Чернівців
в складі:
головуючого судді Піхало Н. В.
при секретарі Томко І.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок торгівлі «Рязань» про визнання правочинів недійсними, -
У січні 2016 року, із подальшим уточненням позовних вимог, публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок торгівлі «Рязань» (далі - ТОВ «Будинок торгівлі «Рязань») про визнання правочинів недійсними, в обґрунтування якого вказувало на те, що ухвалою господарського суду Чернівецької області від 19 квітня 2012 року введено процедуру санації боржника. В подальшому, ухвалою господарського суду від 17 січня 2013 року затверджено план санації ТОВ «Будинок торгівлі «Рязань», який розроблено за участю інвестора - товариства з обмеженою відповідальністю «Рязань-Інвест», що містить процедуру та порядок взаємодії інвестора з боржником, відповідно до інвестиційного договору часток в завершеному будівництвом об'єкті у відповідній пропорції, з подальшим або одночасним спрямуванням коштів від продажу частини частки, що відноситься до ТОВ «Будинок торгівлі «Рязань» на погашення вимог кредиторів. В даному плані санації обрано шлях, що міг надати можливість погасити борги, відновити комерційну структуру боржника та впровадити господарську діяльність. Таким чином, метою санації було відновлення платоспроможності підприємства шляхом: залучення інвестора для закінчення реконструкції та уведення в експлуатацію незавершеного будівництвом об'єкта по вул. Червоноармійській, 56 в м. Чернівці; продажу майнових прав на частину торгівельних і офісних площ, що належатимуть боржнику після реконструкції об'єкта; продажу частини майна боржника з площ, що залишатимуться у власності боржника після уведення об'єкта в експлуатацію; можливе залучення додаткового інвестора, який здійснюватиме погашення суми заборгованості ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань» перед кредиторами в обмін на набуття права на відповідну частину площі боржника в приміщеннях будинку торгівлі; списання заборгованості зі сплати штрафних санкцій в межах мирової угоди, що укладатиметься під час санації після або протягом погашення основної суми боргу. Джерелами фінансування виконання плану санації мали бути власні або залучені інвестором кошти, що мали спрямовуватися інвестором на закінчення реконструкції об'єкта та уведення його в експлуатацію. Водночас кошти, що повинні бути надійти ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань» від продажу майнових прав на збудовану в майбутньому площу, а також частини уведеного в експлуатацію майна в умовах санації мали направлятися на: погашення кредиторської заборгованості у порядку передбаченому планом санації; погашення поточної заборгованості; витрати пов'язані з провадженням у справі про банкрутство.
Разом з тим, 02 грудня 2014 року арбітражний керуючий ОСОБА_4, на зборах кредиторів ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань» доповів про заборгованість боржника з виплати заробітної плати працівникам та пропозицію інвестора надати безвідсоткову звороту фінансову допомогу для погашення цієї заборгованості та необхідність у зв'язку із цим укласти відповідний договір. За наслідками даних зборів кредиторів, присутніми на зборах кредиторів прийнято рішення надати керуючому санацією дозвіл на укладення договору безвідсоткової зворотної фінансової вимоги для погашення заборгованості із заробітної плати, що підтверджено протоколом зборів кредиторів ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань» від 02 грудня 2014 року.
При цьому, відповідно до Графіку погашення зобов'язань ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань» визначено, що заборгованість по заробітній платі перед працівниками підприємства, що згідно реєстру включено в першу чергу, становить 15 430,92 грн. та відповідно до другої черги реєстру становить 237 642,42 грн., повинна бути погашена протягом 90 днів з дня затвердження плану санації господарським судом.
Тому вважає, що на вищезазначених зборах кредиторів боржника було прийняте відповідне рішення, на виконання якого керуючий санацією повинен був укласти договір безвідсоткової зворотної фінансової допомоги саме з інвестором - ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань» для погашення виключно заборгованості із заробітної плати перед працівниками підприємства в сумі 253 073,34 грн.
Зокрема, з відомості про заборгованість по виплаті заробітної плати вбачається, що 12 працівникам ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань» не виплачено заробітну плату на загальну суму 253073,34 грн., з них: за період, що передував 3 місяцям до порушення провадження у справі про банкрутство - 237 642, 42 грн., за період з 01 серпня 2011 року по 30 червня 2012 року - 15 430,92 грн.
Водночас на вищезазначених зборах кредиторів не було обговорено питання щодо можливості залучення додаткового інвестора, з метою погашення суми заборгованості ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань». Більше того, планом санації передбачено, що залучення додаткового інвестора, який здійснюватиме погашення заборгованості ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань» перед кредиторами можливе в обмін на набуття права на відповідну частину площі боржника в приміщеннях будинку (сторінка 50 плану санації), а тому залучення додаткового інвестора могло відбутися лише шляхом внесення відповідних змін до плану санації та їх затвердження ухвалою господарського суду у справі про банкрутство боржника.
Разом з тим, не зважаючи на вказане, а також відсутність рішення зборів кредиторів щодо залучення додаткового інвестора, 22 грудня 2014 року між ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань» та ОСОБА_2, одним із кредиторів боржника, укладено договір позики на суму 80 000 грн.
При цьому, згідно протоколу зборів кредиторів від 02 грудня 2014 року представник інтересів ОСОБА_2 - ОСОБА_5, при обговоренні питання п'ятого порядку денного запропонував надати керуючому санацією дозвіл на укладення договору безвідсоткової зворотної фінансової допомоги для погашення заборгованості із заробітної плати, одгак ОСОБА_5 не пропонував обговорити питання про залучення його довірителя в якості додаткового інвестора та укладення з ним договору позики, умови проекту договору позики у даному протоколі засідання кредиторів не викладено.
В подальшому, а саме 23 грудня 2014 року між ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань» та ОСОБА_2 укладено Угоду № 1 про внесення змін до договору позики від 22 грудня 2014 року та викладено предмет договору в новій редакції на суму 20 180 000 грн.
Разом з тим, вважає, що умови договору позики, укладеного від імені боржника керуючим санацією та ОСОБА_2 не відповідають плану санації, вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також рішенню кредиторів від 02 грудня 2014 року.
Крім того, 12 червня 2015 року відбулися збори комітету кредиторів ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань», на яких ОСОБА_5, представник інтересів ОСОБА_2, запропонував надати можливість керуючому санацією заключити договори позики. Однак, рішення про надання дозволу арбітражному керуючому на залучення коштів з інших джерел (шляхом укладення договорів позики тощо) на зборах комітету кредиторів не було прийнято.
При цьому, до проведення вказаних зборів комітету кредиторів, ні арбітражним керуючим, ні ОСОБА_6 не було повідомлено кредиторів про наявність договору позики від 22 грудня 2014 року та Угоди № 1 від 23 грудня 2014 року, укладених між ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань» та ОСОБА_2, щодо внесення змін до договору позики, а саме надання позики ОСОБА_2 боржнику на суму 20 180 000 грн. Крім того, в даному договорі, а саме в Угоді № 1, не зазначено протокол зборів кредиторів ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань», відповідно до якого надано керуючому санацією повноваження на укладення такого правочину.
11 вересня 2015 року ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань» отримало кошти від ОСОБА_2 на суму 19 950 000 грн., що бли зараховані на його рахунок за №26008017110719, відкритий у філії АТ «Укрексімбанк» в м. Чернівці, з призначенням платежу «позика згідно договору позики від 22 грудня 2014 року та Угоди № 1 від 23 грудня 2014 року про внесення змін до договору позики».
Таким чином, саме після надходження коштів від відповідача на рахунок товариства, банк та інші кредитори ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань» дізнались про існування договору позики від 22 грудня 2014 року та Угоди № 1 від 23 грудня 2014 року про внесення змін до договору позики, що укладені без відповідної згоди комітету кредиторів.
Разом з тим, філією АТ «Укрексімбанк», що розташована в м. Чернівці, в проведенні фінансової операції було відмовлено, оскільки вона підлягала внутрішньому фінансовому моніторингу, а саме на підставі ст. 16 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню терроризмута фінансуванню розповсюдженню зброї масового знищення», а в подальшому Державною службою фінансового моніторингу України було направлено відповідне повідомлення до Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України, внаслідок чого порушено кримінальне провадження за № 32015000000000204, за ознаками ч. 3 ст. 209 КК України та ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2015 року накладено арешт на дані кошти.
Крім того, 12 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань» та ОСОБА_2 укладено Угоду за № 2 до договору позики від 22 грудня 2014 року, відповідно до якої розірвано договір позики від 22 грудня 2014 року та Угоду № 1 про внесення змін до договору позики від 23 грудня 2014 року та ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань», як позичальник, має перерахувати включно до 14 жовтня 2015 року на рахунок позикодавця ОСОБА_2 20 179 931,15 грн., а в разі невиконання позичальником зобов'язань - сплатити штраф в розмірі 50% від суми невиконаного зобов'язання.
Оскільки, внесені ОСОБА_2 кошти не могли бути йому повернуті до 14 жовтня 2015 року у зв'язку із зупиненням фінансової операції по рахунку Державною службою фінансового моніторингу України та в подальшому на кошти накладено судом арешт, відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань» про стягнення коштів за договором позики та рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 листопада 2015 року стягнуто з ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань» на користь ОСОБА_2 борг за вищезазначеним договором позики та відповідними Угодами на загальну суму 20 80 000 грн. та на підставі постанови виконавчої служби на кошти, які обліковуються на рахунку товариства було накладено арешт.
Таким чином, вважає, що керуючий санацією всупереч плану санації та Закону України «Про банкрутство», а також інтересів кредиторів та боржника уклав договір позики від 22 грудня 2014 року із подальшими змінами до нього, внесеними Угодою № 1 від 23 грудня 2014 року та Угодою № 2 від 12 жовтня 2015 року, при укладенні яких вийшов за межі своїх повноважень, наданих йому Законом, планом санації боржника та рішенням кредиторів від 2 грудня 2014 року, а тому на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України вказані договора підлягають визнанню недійсними, оскільки укладені після порушення справи про банкрутство без погодження з комітетом кредиторів як того вимагає зокрема ч. 8 ст. 16 та абз. 2 ч. 9 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутм» щодо укладення арбітражним керуючим значних угод чи угод, щодо яких у боржника є заінтересованість , а тому є такими, що вчинені особою , яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Посилаючись на вказане, а також норми матеріального права, просив на підставі чч. 1,2 ст. 203 та ст. 215 ЦК України визнати недійсними договір позики від 22 грудня 2014 року, Угоду № 1 від 23 грудня 2014 року та Угоду № 2 від 12 жовтня 2015 року, а також стягнути судові витрати по справі.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.
При цьому, суду пояснили, що спірні договори слід визнати недійсними, оскільки при їх укладенні арбітражний керуючий вийшов за межі своїх повноважень, наданих йому Законом, планом санації боржника та рішенням кредиторів від 2 грудня 2014 року, а тому на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України вказані договора підлягають визнанню недійсними, оскільки укладені після порушення справи про банкрутство без погодження з комітетом кредиторів як того вимагає зокрема ч. 8 ст. 16 та абз. 2 ч. 9 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутм» щодо укладення арбітражним керуючим значних угод чи угод, щодо яких у боржника є заінтересованість , а тому є такими, що вчинені особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності відповідно до ст. 92 ЦК України та було відсутнє обов'язкове рішення зборів кредиторів щодо надання згоди на укладення таких договорів, які згідно вимог закону підпадають під визначення «значні угоди», а саме угоди - щодо розпорядження майном боржника, балансова вартість якого перевищує один відсоток балансової вартості активів божника на день улкдання угоди. Оскільки згідно плану санації балансова вартість активів боржника визначена в розмірі 800 000 грн, а тому договора на суму, яка перевищує один відсоток від балансової вартості має бути згода комітету кредиторів. Таким чином, порушивши приписи ст. 1 та ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», чинного на час запровадження процедури банкрутства та уклавши оспорювані договора, сторони діяли у порушення вимог закону. Крім того, також вказували на те, що даними договорами порушуються безпосередньо права банку на погашення боржником кредитної заборгованості та завдають банку збитків більше ніж на 20 000 000 грн. Крім того, планом санації не передбачено залучення зовнішніх позик для погашення заборгованості кредиторам, а тому уклавши оспорювані договора відповідачи також діяли у порушення умов затвердженого ухвалою господарського суду плану санації боржника.
Представник відповідача ОСОБА_2, адвокат ОСОБА_5, в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, вказуючи на те, що права банку даними договорами не порушені, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Представник відповідача ТОВ «Будинок торгівлі «Рязань», ОСОБА_7, заперечував проти задоволення позовних вимог, надавши на адресу суду відповідні письмові заперечення. При цьому суду також вказав, що 08 жовтня 2015 року ухвалою Господарського суду Чернівецької області відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «Державий експортно-імпортний банк України» про визнаня недійсним оспорюваного договору позики та додаткової угоди до нього й відповідно дане рішення суду постановами Львівського апеляційного господарського суду від 17 листопада 2015 року та Вищого господарського суду України від 02 лютого 2016 року залишен без змін. Зокрема, в данийх постановах, суд апеляційної та касаційної інстанції погодився з висновком господарського суду першої інстанції щодо відсутності правових і фактичних підстав для визнання укладеного в межах процедури санації між ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань» та ОСОБА_2 договору позики та додаткової угоди до нього недійсними, зазначивши при цьому, що спірні правочини не тільки не порушують прав та інтересів ПАТ «Державий експортно-імпортний банк України», але й спрямовані на задоволення кредиторських вимог зазначеного банку до ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань», тобто укладення та виконання оспорюваних договору позики та додаткової угоди до нього стало причиною погашеня визнаних в судовому порядку в межах процедури банкрутства ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань» грошових вимог вказаного кредитора до боржника. Також зазначив, що залучення керуючим санацією додаткових коштів, які направлені на погашення 1, 2, 3 черг вимог кредиторів, згідно реєстру, не суперечить інтересам кредиторів та боржника. Обставини, які були встановлені за участю ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань» та ОСОБА_2 господарським судом, що знайшло своє відображення в судовому рішенні, яке набуло законної сили, в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України, не підлягають доказуванню в даній справі.
Крім того, вказав й на те, що Банк не є стороною спірного договору позики та додаткових угод до нього, а відповідно до ст. 3 ЦПК України та ст.ст. 15, 16, 215 ЦК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, та не надав доказів на підтвердження того, що укладеними договорами порушується цивільне право, свобода або законний інтерес позивача та у чому саме полягає порушення законних прав і інтересів ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», а тому просив в задоволенні позову відмовти.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Положеннями ст.ст. 10, 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень окрім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
При цьому, згідно вимог ч.ч. 1-3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.
Судом вставнолено, що 16 листопада 2011 року Господарським судом Чернівецької області було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Будинок торгівлі «Рязань» (а.с. 7-8).
Крім того, ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 19 квітня 2012 року введено процедуру санації боржника.
В подальшому, ухвалою Господарського суду від 17 січня 2013 року затверджено план санації ТОВ «Будинок торгівлі «Рязань», який розроблено за участю інвестора - товариства з обмеженою відповідальністю «Рязань-Інвест», що містить процедуру та порядок взаємодії інвестора з боржником, відповідно до інвестиційного договору часток в завершеному будівництвом об'єкті у відповідній пропорції, з подальшим або одночасним спрямуванням коштів від продажу частини частки, що відноситься до ТОВ «Будинок торгівлі «Рязань» на погашення вимог кредиторів.
Зокрема, з розділу 1 Плану санації ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань», затвердженого ухвалою Господарського суду Чернівецької області по справі № 5027/1297-Б/11 від 17 січня 2013 року, убачається, що арбітраним керуючим санацією підприємства є ОСОБА_4 Вищезазначене товариство має поточний рахунок № 26008017110719, який відкрито в Чернівецькій філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (а.с. 23).
Із структури кредиторської заборгованості підприємства убачається наявність заборгованості перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на загальну суму 21 489 741,46 грн., із них зокрема: сума грошових вимог Банку становить 19 64 2186 грн. 57 грн., сума неустойки - 1 847 554,89 грн. та ОСОБА_2 на загальну суму 12 237 817,74 грн., із них: сума грошових вимог становить 9 577 920,24 грн., сума неустойки - 2 659 897,50 грн., а загальна заборгованість становить 34 657 870 грн. 52 коп. (а.с. 55).
Заборгованість щодо виплати аробітної плати перед працівниками ТОВ «БТ «Рязань» становить 253073, 34 грн.(а.с 58).
При цьому, графіком погашення заборгованості ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань» визначено, що до 19 жовтня 2013 року в першу чергу підлягає погашенню заборгованість по заробітній платі перед працівниками на суму 7 988,73 грн. та в другу чергу- на суму 237642, 42 грн., кредитору ОСОБА_8 підлягає погашення заборгованості в 4-ту чергу на суму 9 577 920, 24 грн., в 6-ту чергу - на суму 2 659 897,50 грн., а банку - в першу чергу на суму 19 642 186,57 грн. та в шосту чергу- на суму 1847554,89 грн., також наявні заборгованість і перед Пенсійним Фондом, ДПІ, ВКДФССНВ тощо (а.с. 95).
Також в даному плані санації обрано шлях, що міг надати можливість погасити борги, відновити комерційну структуру боржника та впровадити господарську діяльність.
Зокрема, метою санації є відновлення платоспроможності підприємства шляхом: залучення інвестора для закінчення реконструкції та уведення в експлуатацію незавершеного будівництвом об'єкта по вул. Червоноармійській, 56 в м. Чернівці; продажу майнових прав на частину торгівельних і офісних площ, що належатимуть боржнику після реконструкції об'єкта; продажу частини майна боржника з площ, що залишатимуться у власності боржника після уведення об'єкта в експлуатацію; можливе залучення додаткового інвестора, який здійснюватиме погашення суми заборгованості ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань» перед кредиторами в обмін на набуття права на відповідну частину площі боржника в приміщеннях будинку торгівлі; списання заборгованості зі сплати штрафних санкцій в межах мирової угоди, що укладатиметься під час санації після або протягом погашення основної суми боргу.
Джерелами фінансування виконання плану санації мали бути власні або залучені інвестором кошти, що мали спрямовуватися інвестором на закінчення реконструкції об'єкта та уведення його в експлуатацію. Водночас кошти, що повинні бути надійти ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань» від продажу майнових прав на збудовану в майбутньому площу, а також частини уведеного в експлуатацію майна в умовах санації мають направлятися на: погашення кредиторської заборгованості у порядку передбаченому планом санації; погашення поточної заборгованості; витрати пов'язані з провадженням у справі про банкрутство (а.с. 67-68).
Крім того, з плану санації убачається, що про хід його виконання, керуючий санацією ОСОБА_4, щоквартально надає комітету кредиторів звіт. У разі відхилень від запланованих показників, готує пропозиції щодо прийняття відповідних заходів, зокрема, внесення змін та доповнень до плану санації (а.с. 97).
У випадку відсутності суб'єктивної можливості для виконання даного плану санації у строки, що ним передбачені, комітет кредиторів не позбавлений права переглянути умови санації Товариства відповідно до ч. 6 ст. 18 закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі схвалення комітетом кредиторів плану санації, який передбачає більший строк санації боржника, ніж пчатково вставнолений, господарський суд продовжує строк санації, якщо є підстави вважати, що продовження строку санації і виконання плану санації приведе до відновлення платоспроможності боржника.
Також планом санації визначено, що керуючим санації може бути запропоновано особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна, або керівник підприємства, якщо на це є згода комітету кредиторів.
З дня винесення ухвали про санацію припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією (а.с 72).
Визначено планом санації і умови залучення інвестора, а саме п. 9.1 плану (а.с. 76-85).
Також судом встанволено, що 2 грудня 2014 року відбулися збори кредиторів ТОВ «Будинок торгівлі «Рязань», на якому були пристуні кредитори, визнані судом та зазначені у реєстрі кредиторів, у тому числі представник АТ «Укрексімбанк» в особі філії у м. Чернівці, а також представник кредитора ОСОБА_2 ОСОБА_5, що підтверджується відповідним протоколом зборів кредиторів ТОВ «БТ «Рязань» , яким зафіксовано присутність наступних представників кредитора: ОСОБА_9 - представника філії АТ «Укрексімбанк» м. Чернівці, ОСОБА_5- представник ОСОБА_2, ОСОБА_4, керуючий санацією, арбітражний керуючий та інших (а.с. 9-12).
Зокрема, як убачається з даного протоколу зборів кредиторів від 2 грудня 2014 року, арбітражний керуючий доводив до кредиторів про те, що у боржника існує заборгованість з виплати заробітної плати працівникам, а також те, що Інвестором було запропоновано надати безвідсоткову зворотну фінансову допомогу для погашення цієї заборгованості та укласти відповідний договір.
Крім того, на даних зборах кредиторів представником кредитора ОСОБА_6 було запропоновано надати керуючому санацією дозвіл на укладення договору безвідсоткової зворотної фінансової допомоги для погашення заборгованості із заробітної плати та за наслідками обговорення даного питання зборами кредиторів прийнято рішення про надання керуючому санацією дозвіл на укладення договору безвідсоткової зворотної фінансової допомоги для погашення заборгованості із заробітної плати ( п. 5 протоколу).
В подальшому, а саме 22 грудня 2014 року між ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань», в особі керуючого санацією, арбітражного керуючого ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір позики від 22 грудня 2014 року, за умовами якого відповідач ОСОБА_2 надав позичальнику грошові кошти у сумі 80 000 грн в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню позики в обумовлені даним договором терміни на умовах строковості, зворотності та інших умовах, викладених у цьому договрі (а.с. 13-15).
При цьому, умовами договору визначено, що позика надається на строк до 15 березня 2015 року включно (п. 2.1 договору).
Крім того, умовами договору визначено, що позика надається у наступному порядку, а саме позичальник отримує грошові кошти в національній валюті шляхом перерахування коштів на поточний рахунок або іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством України.
Відповідно до п. 2.4 договору датою надання позики вважається дата отримання грошових коштів позичальником.
Також умовами даного договору визначено і порядок розрахунків між сторонами на погашення позики та право дострокового погашення заборгованості з ініціативи позикодавця.
Відповідно до п. 11.4 Договору позики визначено, що у випадку, коли яке-небудь з положень цього договору вступає в протиріччя з чинним законодавством України, це не означає, що його нікчемність призводить до нікчемності інших положень цього Договору, що будуть діяти, за винятком колізійних положень.
У пункті 7.4 договору позики визначено, що в разі порушення позичальником термінів повернення позики, вказаних у п. 2.1. договору, позичальник сплачує на користь позикодавця штраф в розмірі 50 % від суми позики, вказаної в п.1.1 договру, що становить 40 000 грн за кожен день прострочення, а у разі порушення позичальником термінів повернення позики, вказаних у п. 2.1 договру, позичальник сплачує на користь позикодавця суму боргу з урахуванням вставноленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не вставнолений договором або законом (ст. 625 ЦК України (п. 7.5 договру)).
Відповідно до п. 11. 1 сторони погодили, що усі зміни до цього договору, включаючи зміну або продовження строку дії цього договору оформляються додатковою угодою сторін. Такі зміни і доповнення оформляються окремими додатковими угодами, додаються до цього договору і стають його невідємною частиною.
Також судом встановлено, що 23 грудня 2014 року між ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань», в особі керуючого санацією, арбітражного керуючого ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено Угоду № 1 про внесення змін до договору позики від 22 грудня 2014 року, за умовами якого п. 1.1 Розділу 1 «Предмет договору», договору позики вклали в новій редакції, згідно якої відповідно до цього договору і на його умовах позикодавець надає позичальнику грошові кошти в сумі 20 180 000 грн. обмін на зобов'язання позичальника по поверненню позики в обумовлені даним договором терміни на умовах строковості, зворотності та інших умовах, викладених в цьому договорі (а.с. 16).
Також даною Угодою № 1 змінено й строк надання позики,встановивши його до 14 березня 2016 року ( п. 2.1 Угоди). Крім того, викладено в новій редакції й п. 7.4 та п. 7.5 договору, згідно якої, в разі порушення позичальником термінів повернення позики, вказаних у п. 2.1. договору, позичальник сплачує на користь позикодавця штраф в розмірі 50 % від суми позики, вказаної в п.1.1 договру, а у разі порушення позичальником термінів повернення позики, вказаних у п. 2.1 договру, позичальник сплачує на користь позикодавця суму боргу з урахуванням вставноленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не вставнолений договором або законом (ст. 625 ЦК України (п. 7.5 договру)).
Угодою № 2 до договору позики від 22 грудня 2014 року, укладеною між відповідачами 12 жовтня 2015 року, сторони прийшли до згоди розірвати договір позики від 22 грудня 2014 року та Угоду № 1 від 23 грудня 2014 року, а також визначили порядок виконання зобов'язань за даними договорами, яке повинно було бути виконано до 14 жовтня 2015 року включно. Зокрема, умовами визначено, що позичальник суму коштів, визначену договором позики від 22 грудня 2014 року та Угодою № 1 про внесення змін до договору позики від 23 грудня 2014 року, отримання яких підтверджується: квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 11 вересня 2015 року на суму 83131 грн. 15 коп., квитанцією до прибуткового касового ордера № 2 від 14 вересня 2015 року на суму 66800 грн., платіжним дорученням № 1 від 11 вересня 2015 рокуна суму 19 950 000 грн., перераховує на рахунок позикодавця в розмірі 20179931 грн. 15 коп. в строк не пізніше 2 календарних днів з моменту підписання даної Угоди, тобто до 14 жовтня 2015 року включно ((п. 2.1), а.с 17), а також передбачено й умови відповідальності сторін, у тому числі й позичальника у випадку невиконання зобов'язання, визначивши у п.п. 2.1 п. 2 даної Угоди обов'язок позичальника сплатити на користь позикодавця штраф в розмірі 50% від суми невиконаного зобов'язання (а.с. 17).
Крім того, 12 червня 2015 року відбулися ще одні збори кредиторів та відповідно до протоколу зборів комітету кредиторів ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань» від 12 червня 2015 року на них були присутні ОСОБА_9 - представник ПАТ «Укрексімбанк» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Чернівцях, ОСОБА_5 - представник ОСОБА_2, ОСОБА_4 - арбітражний керуючий санацією ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань» та інші члени.
Разом з тим, на даних зборах не було прийнято та погоджено рішення щодо надання дозволу арбітражному керуючому, керуючому санацією ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань» на здійснення реалізації прав вимоги на приміщення, у відповідності до розподілу передбаченого діючим планом санації та про надання дозволу арбітражному керуючому на залучення коштів з інших джерел для погашення кредиторської заборгованості (а.с. 214 - 217).
Також судом встановлено, що 11 вересня 2015 року боржник за рахунок отриманих у позику від ОСОБА_2 за оспорюваними договорами коштів у розмірі 19 950 000 грн. у безготівковому порядку шляхом переказу грошових коштів з санаційного рахунку у ЧФ ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» погасив вимоги І.ІІ, ІІІ черг кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів, зокрема по заробітній платі на суму 155 350 грн.; ВВДФССНВНПЗ в розмірі 1692 грн. 93 коп., як вимогу ІІ-ої черги, вимоги виконавчо дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втарти працездатності в розмірі 6030 грн. 86 коп., як вимоги ІІ-ої черги, вимоги Чернівецького Центру зайнятості в розмірі - 5209 грн 39 коп., як вимогу ІІ-ої черги, вимоги ДПІ в розмірі 210 118 грн. 66 коп., як вимогу ІІІ-ої черги, судовий збір - 3219 грн., що підтверджується випискою Банку по рахунку № 26008017110719 за період з 22 грудня 2014 року по 1 жовтня 2015 року ( а.с. 9-20, том 2).
При цьому, відповідно до узагальненого матеріалу, який надійшов від Державної служби фінансового моніторингу України, встановлено, що 11 вересня 2015 року на поточний рахунок № 26008017110719 клієнта філії ПАТ «Укрексімбанк» в м. Чернівці ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань» зараховані кошти в сумі 19 950 000 гривень, із призначенням платежу «Позика згідно Договору Позики від 22 грудня 2014 року та Угоди № 1 «Про внесення змін від 23 грудня 2014 року». Зазначені грошові кошти надійшли від фізичної особи ОСОБА_2 з його власного поточного рахунку №26208500082500, який відкритий в ПАТ «Діамантбанк» (а.с. 220-223).
Разом з тим, після проведення зборів кредиторів від 14 вересня 2015 року, на яких були прийняті рішення щодо прийняття до відома звіту керуючого санацією, продовження процедури санації боржника на 6 місяців, доручення звернутися до господарського суду із клопотанням про продовження санації та повноважень керуючого санацією, а також внесення змін до Плану санації та змін до Інвестицйного договору на завершення реконструкції об'єкту в порядку пайової участі та переобрання комітету кредиторів у складі одного кредитора ОСОБА_2, 15 вересня 2015 року Банком на рахунок боржника було повернуто перераховані на погашення заборгованості кошти в розмірі 19 642 186 грн. 57 коп. з мотивів наявності підозри у законності такої операції, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Крім того, рішенням Державної служби фінансового моніторингу України № 2245-Р3/2015 від 15 вересня 2015 року про подальше зупинення фінансової операції зобов'язано Філію ПАТ «Укрексімбанк» в м. Чернівцях зупинити, на строк 5 робочих днів, проведення видаткових операцій за рахунком № 26008017110719, що відкритий у філії ПАТ «Укрексімбанк» в м. Чернівцях та належить ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань», з 15 вересня 2015 року по 21 вересня 2015 року включно (а.с. 218), а рішенням Державної служби фінансового моніторингу України № 2262-Р3/2015 від 21 вересня 2015 року у зв'язку із поданням узагальнених матеріалів до правоохоронного органу, зобов'язано Філію ПАТ «Укрексімбанк» в м. Чернівцях продожити, на 25 робочих днів зупинення проведення видаткових операцій за рахунком № 26008017110719, що відкритий у філії ПАТ «Укрексімбанк» в м. Чернівцях та належить ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань», з 22 вересня 2015 року по 26 жовтня 2015 року включно (а.с. 219).
В подальшому, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2015 року в рамках кримінального провадження № 32015000000000204, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України накладено арешт на грошові кошти, в сумі 19 642 186 грн. 57 коп., які знаходяться на розрахунковому рахунку ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань» № 26008017110719 в Філії АТ «Укрексіммбанк» в м. Чернівцях.
Крім того, як вставнолено судом та після розіварння договору позики та Угоди № 1 до нього, у зв'язку із неповерненням ТОВ «БТ «Рязань» грошових коштів за договором позики, ОСОБА_6 звернувся до суду та рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань» суму боргу за договором позики від 22 грудня 2014 року (з внесеними змінами за Угодою № 1 від 23 грудня 2014 року і відповідно угодою № 2 від 12 жовтня 2015 року в загальному розмірі 20 180 000 грн. (а.с. 224 - 228) та на підставі вищезазначеного рішення суду 03 березня 2016 року виконавчою службою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку № 26008017110719 у Філії АТ «Укрексімбанк» в м. Чернівці у межах суми 20 180 000 грн. (а.с. 229-230).
Зокрема, Банк звертаючись до суду із вказаним пзовом зазначав, що договір позики від 22 грудня 2014 року, Угода № 1 до договору позики від 23 грудня 2014 року та Угода № 2 від 12 жовтня 2015 року укладені відповідачами з порушенням затвердженого судом Плану санації, без згоди комітету кредиторів, згода яких має бути надана при укладенні керуючим санацією «значних угод», а також з порушенням Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» й відповідно укладені керуючим санацією за межами наданих йому повноважень та вчинені особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, а тому на підставі ст. 203 ЦК України підлягають визнанню недійсними. Крім того, укладення таких договорів порушує право банку на задоволення своїх вимог як кредитора божника, оскільки існуюча заборгованость товариством так і не погашена.
Так, частини 1, 4 ст. 202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до чч.1,4 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Крім того, положеннями ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
При цьому, частиною 2 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Разом з тим, відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.
Так, за приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Перелік вказаних норм включає в себе вимоги про те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
При цьому, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин - бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (стаття 203, частина перша статті 215 ЦК України).
Зокрема, юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
В той же час, ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
З огляду на таке, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
При цьому частиною четвертою статті 92 ЦК України передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Таким чином,ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існува закон вимагає, щоб особа, яка висупає від іменті юридичної особи, діяла добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними За порушення цієї вимоги на таку особу може бути покладений обов'язок відшкодувати завдані товариству збитки.
Однак закон ураховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.
Частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 ли на момент укладення договору.
Разом із тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у представництва юридичної особи необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.
За таких обставин, такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.
Закон не установлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах із юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 ЦК України) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді та оцінці підлягає не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема чи виконала третя особа свої обов'язки за договором, у який спосіб, як у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.
При цьому, згідно роз'яснень п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року №9 угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
При цьому, згідно із положеннями абз.5 п.5 вказаної Постанови відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Як вже було вставнолено судом, між ОСОБА_2 та ТОВ «БТ» Рязань» в особі керуючого санацією, арбітражного керуючого ОСОБА_4 укладено договір позики від 22 грудня 2014 року, за умовами якого відповідач ОСОБА_2 надав позичальнику грошові кошти у сумі 80 000 грн в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню позики в обумовлені даним договором терміни на умовах строковості, зворотності та інших умовах, викладених у цьому договрі (а.с. 13-15).
В подальшому, 23 грудня 2014 року між ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань», в особі керуючого санацією, арбітражного керуючого ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено Угоду № 1 про внесення змін до договору позики від 22 грудня 2014 року, за умовами якого п. 1.1 Розділу 1 «Предмет договору», договору позики вклали в новій редакції, згідно якої відповідно до цього договору і на його умовах позикодавець надає позичальнику грошові кошти в сумі 20 180 000 грнв обмін на зобов'язання позичальника по поверненню позики в обумовлені даним договором терміни на умовах строковості, зворотності та інших умовах, викладених в цьому договорі (а.с. 16).
Угодою № 2 до договору позики від 22 грудня 2014 року, укладеною між відповідачами 12 жовтня 2015 року, сторони прийшли до згоди розірвати договір позики від 22 грудня 2014 року та Угоду № 1 від 23 грудня 2014 року, а також визначили порядок виконання зобов'язань за даними договорами, яке повинно бути виконано до 14 жовтня 2015 року включно.
Так, статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.
Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).
Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
При цьому, як зазначає позивач, оспорювані договора були укладені ТОВ «БТ «Рязань» в особі керуючого санацією, арбітражного керуючого ОСОБА_4 в межах процедури санації, із перевищенням повноважень та без згоди комітету кредиторів на укладення «значної угоди».
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі -Закон), яинного на час запровадження процедури банкрутства товариства, санація - це система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.
Згідно з ч. 4 ст. 17 вказаного Закону з дня винесення ухвали про санацію: припиняються повноваження керівника боржника, управління боржником переходить до керуючого санацією, якщо інше не передбачено цим Законом; припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи. Органи управління боржника протягом трьох днів з дня прийняття рішення про санацію та призначення керуючого санацією зобов'язані забезпечити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржника, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей.
Власник майна боржника (орган управління майном боржника) не може обмежувати повноваження керуючого санацією щодо розпорядження майном боржника.
При цьому, згідно положень ст. 1 Закону арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Відповідно до ст. 17 вказаного Закону, який був чинний на час запровадження процедури банкрутства ТОВ «БТ «Рязань» визначено, що керуючий санацією має право: розпоряджатися майном боржника з урахуванням обмежень, передбачених цим Законом; укладати від імені боржника мирову угоду, цивільно-правові, трудові та інші угоди; подавати заяви про визнання угод, укладених боржником, недійсними.
Частиною 6 ст. 17 вказаного закону визначено, що керуючий санацією зобов'язаний: прийняти в господарське відання майно боржника та організувати проведення його інвентаризації; відкрити спеціальний рахунок для проведення санації та розрахунків з кредиторами; розробити та подати на затвердження комітету кредиторів план санації боржника; організувати ведення бухгалтерського і статистичного обліку та фінансової звітності; здійснювати заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості перед боржником; від імені боржника заявляти позови про стягнення заборгованості з дебіторів боржника, а також з осіб, які несуть з боржником відповідно до закону або договору субсидіарну (додаткову) чи солідарну відповідальність; розглядати вимоги кредиторів щодо зобов'язань боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном боржника та санації; заявляти в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог кредиторів, зазначених в абзаці сьомому цієї частини; звітувати перед комітетом кредиторів щодо послідовної реалізації плану санації; повідомляти у десятиденний строк з дня винесення господарським судом відповідної ухвали державний орган з питань банкрутства про своє призначення, затвердження мирової угоди, закінчення виконання плану санації, звільнення від обов'язків; забезпечувати визначення початкової вартості майна шляхом проведення незалежної оцінки в разі відчуження майна у процедурі санації; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 17 Закону визначено, що затвердження звіту керуючого санацією або дострокове припинення процедури санації тягне за собою припинення повноважень арбітражного керуючого як керуючого санацією, про що зазначається у відповідній ухвалі суду.
При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 17 закону визначено, що власник майна боржника (орган управління майном боржника) не може обмежувати повноваження керуючого санацією щодо розпорядження майном боржника.
Значні угоди та угоди, щодо яких є заінтересованість, укладаються керуючим санацією тільки за згодою комітету кредиторів, якщо інше не передбачено цим Законом або планом санації.
При цьому, положеннями ст. 1 вказаного Закону визначено, що значні угоди - це угоди щодо розпорядження майном боржника, балансова вартість якого перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника на день укладення угоди, а угоди, щодо яких є заінтересованість, це - угоди, сторонами яких є заінтересовані особи зі сторони (боржника, керуючого санацією чи кредиторів).
Також слід зазначити, що ст. 16 вказаного Закону визначено повноваження зборів кредиторів, до яких зокрема належить звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість.
Таким чином, враховуючи вищевказані вимоги закону, а також вставнолені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що між відповідачами виникли відносини з приводу позики, які регулюються саме положеннями ст. ст. 1046-1051 ЦК України, що також встановлено і рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 листпада 2015 року, яке набрало законної сили, а не відносини щодо укладення угоди про розпорядження майном, яка б згідно вимог ст. 1 Закону «Про відновлення полатиоспросможності боржника або визнання його банкрутом» підпадала під поняття «значна угода», на укладення якої в обов'язковому порядку має бути згода комітету кредиторів боржника, а тому на думку суду укладені між відповідачами договір позики, Угода № 1 та Угода № 2 не стосується вчинення будь-яких дій керуючим санацією щодо розпорядження майном боржника (товариства), без згоди комітету кредиторів, у тому числі й щодо його відчуження.
Крім того, згідно ч. 5 ст. 17 Закону визначено, що керуючий санацією має право зокрема на укладення від імені боржника мирової угоди, цивільно- правових, трудових та інших угод.
За таких обставин, норми ст. 16 та 17 Закону, на які посилався Банк в обґрунтування заявленого позову, до спірних правовідносин сторін не застосовуються, оскільки вони регулюють виключно відносини, які стосуються розпорядження майном боржника і не стосуються права керуючого санацією на укладення інших цивільно-правових угод, у тому числі й договорів щодо набуття майна, зокрема договорів на отримання позики, оскільки договір позики за своїм змістом є угодою про отримання у власність грошових коштів і не створює обовязків для інших кредиторів боржника (ч. 1 ст. 1054 ЦК України), а тому доводи банку про відсутність згоди комітету кредиторів на укладення спірних договрів як на підставу для визнання їх недійсними, є безпідставними, оскільки згода комітету кредиторів вимагається лише у разі розпорядження майном, що належить боржнику .
Крім того, положеннями ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що угоди, щодо яких є заінтересованість, - це угоди, сторонами яких є заінтересовані особи зі сторони боржника, керуючого санацією чи кредиторів (про заінтересованих осіб зі сторони банкрута не зазначається).
Разом з тим, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження його доводів щодо наявності заінтересованості у сторін правочину щодо спірних договрів та одночасно поряд з нею, як її наслідок, і доказів завдання чи можливість завдання збитків кредиторам, у тому числі й Банку.
Щодо доводів Банку про те, що укладаючи договір позики та Угоду № 1 до нього, керуючий санацією у порушення затвердженого судом плану санації фактично здійснив дії щодо залучення ОСОБА_2 як додаткового інвестора та такі дії не відповідають плану санації, зокрема в тій частині що залучення додаткового інвестора, який здійснюватиме погашення заборгованості можливе лише в обмін на набуття відповідної частки площі боржника в приміщеннях будинку торгівлі й відповідно таке залечення могло бути проведено лише шляхом внесення змін до плану санації та затвердження таких змін ухвалою господарського суду у справі про банкрутство боржника, а тому такі договра не відповідають Закону та плану санації, то вони є безпідставними, оскільки як вставнолено судом, між ТОВ «БТ»Рязань» та ОСОБА_2 було укладено договір позики, яка мала безвідсотковий зворотний характер та між ними виникли відносини виключно цивільно-правові відносини, які виникають з договору позики й відповідно самими умовами договору позики не передбачалося виникнення у ОСОБА_2 у разі непогашення боргу права на отримання у власність частки площі приміщень будинку торгівлі, а тому підстави розцінювати його як строну договору як залученого додаткового івестора відсутні.
Також не приймається судом як доказ незаконності оспрюваних угоди рішення зборів кредиторів від 12 червня 2015 року, яким було відмовлено арбітражному керуючому в наданні права на залучення коштів з інших джерел, оскільки як убачається з протоколу, присутні кредитори вважали за можливе надати таку згоду арбітражному керуючому лише за умови надання відповідних письмових пропозицій, із зазначенням механізму, строків, розміру, цілей тощо.
Безпідставними є й доводи банку про те, що укладеними угодами порушено їх право на отримання кредитної заборгованості, яка згідно наданої банком довідки про заборгованість ОСОБА_3 «Будинок торгівлі «Рязань» перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 18 березня 2016 року станом на 15 березня 2016 року становить за наступними кредитними договорами: № 7106К2 від 25 січня 2006 року та № 7106К25 від 01 червня 2006 року (з урахуванням пені) 44 907 922,02 грн. (а.с. 140), оскільки доказів на підтвердження того, що банк було виключено з числа кредиторів без виконання боргових зобов'язань, зокрема з плану санації та графіку погашення кредитної заборгованості чи було змінено черговість задовлення вимог кредитора, суду не надано й відповідно банк не позбавлений права задоволити свої вимоги та отримати визначену судом кредитну заборгованість.
За таких обставин, суд оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, а також враховуючи вставнолені в ході розгляду справи спірні правовідносини сторн та норми права, які їх регулюють, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст.3,4, 10, 11, 58-61, 179, 212-218, 293-295 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 92, 202, 203, 204, 215, 216, 237, 241, 640, 1046, 1047 ЦК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», -
В задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок торгівлі «Рязань» про визнання правочинів недійсними - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернівецької області через Першотравневий районний суд м.Чернівці протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці Н. В. Піхало