Єдиний унікальний номер 725/2491/16-к
Номер провадження 1-кп/725/104/16
04.07.2016 року м.Чернівцці
Першотравневий районний суд м. Чернівці у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора Чернівецької місцевої прокуратури ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за кримінальним провадженням № 12016260020000613 стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.м.т. Путила Путильського району Чернівецької області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працюючого, раніше неодноразово судимого-останній раз 27 листопада 2013 року Шевченківським районним судом м. Чернівці за ст. 190 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання призначеного покарання і покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 квітня 2012 року до 2 років 3 місяців позбавлення волі. Покарання відбув. 17.07.2015 року звільнився з Миколаївської ВК № 50 Львівської області на підставі ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію».
Обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
08 березня 2016 року приблизно о 20 годині 00 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2 , по місцю проживання потерпілої ОСОБА_5 , переслідуючи мету особистого збагачення, шляхом обману та зловживання довірою, умисно, протиправно, під вигаданим приводом надання послуг по виготовленню візи для виїзду за кордон, знаючи, що не зможе виконати взяті на себе зобов'язання, повідомив ОСОБА_5 завідомо неправдиву інформацію, що знайомий із особою, яка займається оформленням віз для громадян України для виїзду за кордон і отримав від останньої кошти для зазначених ним цілей в сумі 3000 гривень та закордонний паспорт.
Після отримання коштів від потерпілої ОСОБА_4 візу для виїзду ОСОБА_5 за кордон не відкрив, отриманими від потерпілої коштами в сумі 3000 гривень розпорядився на власний розсуд.
Крім того, 10 березня 2016 року, приблизно о 08 годині 00 хвилин, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2 , продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 під приводом необхідності негайно погасити частину кредиту за автобус «Неоплан», увійшовши до ОСОБА_5 у довіру, заволодів належним останній ланцюжком з підвіскою із золота вагою 3,66 грама. Не маючи кредитних зобов'язань щодо автобусу «Неоплан», увівши потерпілу в оману, зловживаючи її довірою ОСОБА_4 золотий ланцюжок із підвіскою, який ОСОБА_5 особисто передала йому в подальшому здав до ломбарду і отримав кошти в сумі 2147 гривень, які використав на власний розсуд.
13 березня 2016 року близько 08 години ранку ОСОБА_4 , знаходячись по місцю проживання ОСОБА_5 в АДРЕСА_3 під вигаданим приводом негайної необхідності збільшити проплату по кредиту за автобус «Неоплан», скориставшись довірою потерпілої, отримав від ОСОБА_5 1000 гривень
Коштами розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 6147 гривень.
В судовому засіданні обвинувачений вину свою у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України визнав повністю. Підтвердив факт і обставини шахрайських дій, які вчинив по відношенню до потерпілої ОСОБА_5 . Каявся у скоєному, просив його суворо не карати та врахувати визнання ним вини, наявність на утриманні малолітньої дитини. Позов, заявлений потерпілою в судовому засіданні визнав частково. Погодився сплатити потерпілій завдану матеріальну шкоду в розмірі 6147 гривень. Моральну шкоду в розмірі 25000 гривень не визнав.
Потерпіла в судовому засіданні пояснила, що з ОСОБА_4 познайомилася напередодні 8 березня 2016 року. Він увійшов до неї у довіру. Вона охарактеризувала себе перед судом, як особу, що довіряє людям. Тому на всі пропозиції і прохання ОСОБА_4 вона довіряючи йому передавала кошти, свій закордонний паспорт і гроші разом із золотими прикрасами . Їй згодом пояснили, що ОСОБА_4 є шахрай. Кошти, які вона йому дала та золотий ланцюжок вагою 3, 66 грама разом з підвіскою їй не повернуто. Заявила цивільний позов до обвинуваченого і просила стягнути з нього на її користь 6147 гривень матеріальної і 25000 гривень моральної шкоди.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що з ОСОБА_4 познайомилася при святкуванні 8 березня 2016 року в компанії її давньої знайомої ОСОБА_5 . Була свідком пропозиції ОСОБА_4 для потерпілої забезпечити відкриття візи для виїзду в Італію.
За згодою обвинуваченого, прокурора, у відповідності до ст. 349 ч. 3 КПК України судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Судом роз'яснено обвинуваченому і обвинувачений у категоричній формі підтвердив добровільність такої позиції щодо визнання своєї вини і недоцільності досліджувати докази щодо тих обставин, які ним не оспорюються. Також судом роз'яснено обвинуваченому, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Судом досліджено матеріали кримінального провадження і дані про особу обвинуваченого:
-заява ОСОБА_4 про вчинені ним шахрайські дії стосовно знайомої на ім'я ОСОБА_7 , яка проживає по АДРЕСА_4 . Ця заява написана на ім'я керівника поліції. В судовому засіданні обвинувачений зазначив про добровільність її написання і відсутність тиску на нього (а.с.30);
-протокол добровольної видачі, відповідно до якого ОСОБА_4 добровільно видав договір про надання фінансового кредиту та застави, згідно з яким він отримав у ломбарді 2147 гривень за зданий золотий ланцюжок із підвіскою вагою 3,66 грама (а.с.36);
-оригінал цього договору і чек про видачу готівки (а.с.37-39);
-протокол огляду договорів про надання фінансового кредиту та застави і постанова про визнання їх речовими доказами (а.с.40, 41);
-протокол огляду закордонного паспорту потерпілої (а.с.45-47), постанова про визнання його речовим доказом (а.с. 49);
-протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками (а.с.54-55);
-довідка ломбарду щодо отримання Різуном фінансових кредитів під заставу виробів із золота (а.с.84).
Вивченням особи обвинуваченого встановлено:
- ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий. Починаючи з 2012 року тричі притягувався до кримінальної відповідальності і був засуджений за ст. 190 ч. 2 КК України (а.с.60, 72, 73);
-по місцю реєстрації обвинувачений не охарактеризований, оскільки там не проживає. (а.с.62);
-на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває (а.с.64, 66);
-одружений, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.69, 70);
У кримінальному провадженні № 12016260020000613 ОСОБА_4 запобіжний захід не обирався.
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 травня 2016 року, який не набрав законної сили ОСОБА_4 визнано винним за ст. 190 ч. 2 КК України і призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі. Змінено запобіжний захід на тримання під вартою. Взято під варту із зали суду. Строк відбуття покарання рахується з моменту затримання.
Проаналізувавши показання ОСОБА_4 , потерпілої, свідка, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого у скоєнні наведеного вище кримінального правопорушення доведена повністю. Його дії за ст. 190 ч. 2 КК України кваліфіковано вірно, оскільки він заволодів чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою, за кваліфікуючою ознакою-шахрайство, вчинене повторно.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, те що, згідно до ст.12 КК України, кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.2 ст.190 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.
Крім того, суд враховує відомості про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, останній раз вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 квітня 2012 року до 2 років 3 місяців позбавлення волі. Покарання відбув. 17.07.2015 року звільнився з Миколаївської ВК № 50 Львівської області на підставі ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію». Також суд враховує визнання ОСОБА_4 вини, сприяння у розкритті злочину, наявність на утриманні малолітньої дитини.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 у відповідності до ст. 66 КК України є з'явлення із зізнанням, активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та його ставлення до вчиненого, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд приходить до висновку про можливість обрання обвинуваченому покарання в межах санкції статті обвинувачення.
Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.
Також, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка передбачає, що тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції. Суд вважає, що ступінь небезпечності ОСОБА_4 для суспільства перевищує положення принципу поваги до особистої свободи, а тому не вбачає підстав для застосування ст. 69, 75 КК України.
Таку міру суд вважає необхідною не тільки для покарання ОСОБА_4 за вчинене протиправне діяння, а й для його виправлення.
Цивільний позов в частині стягнення на користь потерпілої матеріальної шкоди в розмірі 6147 гривень підлягає задоволенню, як доведений. У задоволенні цивільного позову в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь потерпілої 25000 гривень моральної шкоди слід відмовити за відсутністю доказів спричинення моральної шкоди і обґрунтування її розміру у грошовому еквіваленті.Судових витрат по справі не має. Речовий доказ - закордонний паспорт потерпілої повернутий останній (а.с. 50).
Керуючись ст. 368-371, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненнікримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України і за його вчинення призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, і з цього моменту рахувати строк відбуття покарання.
Речовий доказ-закордонний паспорт повернутий потерпілій.
Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 6147 (шість тисяч сто сорок сім) гривень, завданої матеріальної шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернівецької області через Першотравневий районний суд м. Чернівці протягом тридцяти діб з дня його проголошення.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці ОСОБА_1