Провадження №11кп/790/1529/16 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Справа №643/18510/15-к Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.185,
ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України
14 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
потерпілого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Харківської місцевої прокуратури №4 Харківської області на вирок Московського районного суду м.Харкова від 16 березня 2016 року стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, -
Зазначеним вироком,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженець с.Власівка Кегичівського району
Харківської області, громадянин України, з
середньою освітою, не працюючий, не одружений,
зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 ,
фактично проживаючий за адресою:
АДРЕСА_2 , раніше судимий 29 жовтня 2015 року Московським районним судом
м.Харкова за ч.1 ст.185 КК України до 2 років
позбавлення волі із застосування ст.75 КК України із
випробуванням на 2 роки, -
засуджений за ч.2 ст.185 КК України до 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі, за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до 1 (одного) року позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом частково складання призначених покарань, остаточно призначено покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
Цим же вироком визначено вирок Московського районного суду м.Харковавід 29 жовтня 2015 року виконувати самостійно.
Вироком встановлено, що ОСОБА_7 , 28 вересня 2015 року, приблизно о 12 годині 00 хвилин, знаходячись в міській клінічній лікарні №2, що розташована по пр.Московському, 197, в м.Харкові, побачив ОСОБА_10 , який зайшовши до кабінету травматології залишив свою куртку темного кольору біля кабінету лікаря, в кармані куртки задзвонив телефон «Lenovo A398t», який від вібрації випав з карману на стілець. Після чого, ОСОБА_7 , повторно, з корисливих мотивів, з метою викрадення мобільного телефону «Lenovo A398t», впевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, викрав мобільний телефон «Lenovo A398t», що належить ОСОБА_10 , спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 890 грн.
04 жовтня 2015 року, ОСОБА_7 , приблизно о 20 годині 00 хвилин, знаходячись в дитячій травматології, що розташована по пр.Московському, 195, в м.Харкові, зайшовши до однієї з палат, побачив на столі справа планшет «Assistant АР-110 Fortune», який належить ОСОБА_11 . Після чого, ОСОБА_7 , повторно, з корисливих мотивів, з метою викрадення планшету «Assistant АР-110 Fortune», впевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, викрав планшет «Assistant АР-110 Fortune» та направився до виходу з палати травматології, однак свій злочинний умисел до кінця не довів, оскільки при спробі залишити палату дитячої травматологію був зупинений ОСОБА_11 .
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, ухвалити новий вирок, призначивши ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.15, ст.185 КК України у виді 2 років позбавлення волі, за ч.2 ст.185 КК України у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі. Вирок Московського районного суду м.Харковавід 29 жовтня 2015 рокувиконувати самостійно.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначив, що ОСОБА_7 вчинив інкриміновані йому злочини до ухвалення вироку Московським районним судом м.Харковавід 29 жовтня 2015 року, а тому суд повинен був керуватися положеннями ч.1, а не ч.4 ст.70 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги з наведених підстав, обвинуваченого, який вважав, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, потерпілого, який не наполягав на скасуванні вироку, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження, не досліджувалися докази щодо фактичних обставин справи, а сам обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, зазначивши, що згоден з обставинами, викладеними в обвинувальному акті.
Відповідно до вимог ст.404 КПК України апеляційний суд переглядає вирок стосовно ОСОБА_7 в межах поданої апеляційної скарги.
Відповідно до положень ч.1 ст.70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного або часткового складання покарань.
Крім того, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення в порядку ст.75 КК України, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
Як вбачається із вироку, призначаючи ОСОБА_7 покарання за сукупністю злочинів, суд допустив описку, зазначивши застосування положень ч.4 ст.70 КК України, але в подальшому ця описка була виправлена належною ухвалою: цифра 4 виправлена на цифру 1. Ухвала набрала законної сили.
Отже, суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання за сукупністю злочинів, виконав вимоги закону та застосував положення ч.1 ст.70 КК України ітому доводи апеляційної скарги про необхідність призначення обвинуваченому покарання із застосуванням положень ч.1 ст.70 КПК України безпідставні.
Наведені в апеляційній скарзі доводи прокурора про невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого є непереконливими.
Суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, дотримався вимог ст.65 КК України і в повному обсязі врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів та ступінь суспільної небезпеки, дані про особу обвинуваченого, із яких вбачається, що він характеризуються посередньо за місцем проживання, раніше судимий за корисні злочини і знову вчинив аналогічні злочини в період іспитового строку, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Згідно із ст.66 КК України, обставиною, яка пом'якшує покарання, є щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо призначення виду та розміру покарання достатньо мотивований, а покарання, що призначено обвинуваченому ОСОБА_7 , є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, і не знаходить підстав вважати, що призначене покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора і скасування вироку суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Московського районного суду м.Харкова від 16 березня 2016 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, що тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий -
Судді: