Провадження № 22-ц/790/3957/16 Головуючий 1 інстанції -
Справа № 636/3390/15-ц ОСОБА_1
Категорія: сімейні Доповідач - Хорошевський О.М. УХВАЛА
01 липня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого, судді - Хорошевського О.М.,
суддів: Кіся П.В.,
ОСОБА_2
за участю секретаря - Гончар А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 26 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,-
У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_3, в якому просив суд визнати спільною сумісною власністю позивача та відповідача квартиру №14 розташовану в буд. №6 по вул. 152 Стрілецької Дивізії в смт. Есхар Чугуївського району Харківської області та визнати за позивачем право власності на 1\2 частину вищевказаної квартири.
ОСОБА_3 було подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_4, в якій вона просила суд поділити спільне з відповідачем майно, визнавши за нею право власності на 2/3 частини квартири №14 розташованої в буд. №6 по вул. 152 Стрілецької Дивізії в смт. Есхар Чугуївського району Харківської області, та присудити грошову компенсацію в розмірі половини вартості поштових колекційних марок, колекційних монет, військових нагород в розмірі 47500,00 грн.; за відповідачем визнати право власності на 1/3 частини спірної квартири, та виділити йому поштові колекційні марки, колекційні монети, військові нагороди.
В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_4 зазначав, що 12.10.2007 року, в період шлюбу з відповідачем, вони за спільні кошти придбали квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вказана квартира була зареєстрована за ОСОБА_3
Після розірвання шлюбу сторони не змогли дійти згоди стосовно поділу та користування спірним майном, у зв'язку з чим позивач змушений звернутись до суду.
В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_3 зазначала, що за період шлюбу з ОСОБА_4 ними було придбане наступне майно: квартира АДРЕСА_2; поштові колекційні марки 200 одиниць, вартістю 50 000,00 грн.; військові нагороди - 70 одиниць, вартістю 25 000,00 грн.; колекційні монети - 70 одиниць, вартістю - 10 000,00 грн.; золоті прикраси - 5 каблучок, ланцюжок та сережки, вартістю 10 000, 00 грн.; грошові збереження в розмірі 1100 дол. США.
Поштові колекційні марки, військові нагороди, колекційні монети, золоті прикраси та грошові збереження колишній чоловік забрав без її згоди.
Крім цього, за рішенням Чугуївського міського суду Харківської області з ОСОБА_4 на її користь були стягнуті аліменти на утримання їх неповнолітньої доньки ОСОБА_5, які він не сплачує, станом на вересень 2015 року заборгованість по аліментах складає 3309, 67 грн.
Таким чином, зважаючи на наявність у ОСОБА_4 заборгованості по аліментах, а також наявність іншого власного житла, зазначаючи, що на її утриманні перебуває їх з відповідачем спільна дитина, ОСОБА_3 вважала, що її частка у спірній квартирі, має бути збільшена.
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 26 квітня 2016 року позов ОСОБА_4 - задоволено, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 - відмовлено.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_3.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_3, залишивши у власності ОСОБА_3 1\2 частину вказаної квартири.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору у сумі 340,88 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення районного суду, як незаконне, необґрунтоване та таке, що постановлено з порушенням норм матеріального права.
Зазначає, що окрім спірної квартири, за 10 років спільного життя ними було придбано і інше спільне майно, яке вже було зазначено у її позовній заяві.
Посилається на ч. 3 ст. 70 СК України, згідно до якої частка власності дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею (з ним) проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, донька, за умовою, що розмір аліментів, які вони отримують, недостатній для забезпечення їх фізичного, духовного розвитку та лікування.
Вказує, що ОСОБА_4 має заборгованість по виплаті аліментів на утримання своєї дитини, а також є громадянином ОСОБА_6, де має постійне місце проживання, тому може виїхати до Російської Федерації у будь який момент, у зв'язку з чим, від нього не буде ніякою допомоги на утримання їх спільної дитини.
ОСОБА_3 вважає, що нею суду надано достатньо доказів придбання за час спільного проживання подружжя колекційних марок, монет, військових винагород, виробів з золота. Також, як на доказ, посилається на показання свідків, які були допитані у судовому засіданні.
Окрім цього, ОСОБА_3 були долучені копії поштових колекційних марок, які знаходяться на її думку у ОСОБА_4 Вважає що судом неправомірно відсутні будь які судження з цього приводу.
А згідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами по цивільній справі є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Також, в процесі розгляду справи, вона вказувала, що спірна квартира була придбана не тільки на спільні грошові збереження подружжя, а також на «дитячі гроші» (допомога при народженні дитини і догляду за дитиною до 3-х років у розмірі 1000 євро). Відповідно до цього, інтереси дитини також мають бути враховані при поділі сумісного майна.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, а її зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Переглядаючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені в суді першої інстанції судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зважаючи на належність спірної квартири до спільної сумісної власності сторін, не надання відповідачем доказів придбання такого майна за власні кошти, вимоги ОСОБА_4 щодо визнання за ним права власності на 1\2 частки вищезазначеної квартири обґрунтовані.
Стосовно іншого майна подружжя, (поштових колекційних марок, військових винагород, колекційних монет, золотих прикрас, грошових збережень) судом вірно не взято до уваги показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 щодо строків, джерел та предмету придбання спірного майна. Об'єктивних письмових даних на підтвердження зустрічних позивних вимог не надано, а показання вказаних свідків згідно ст.ст. 57-60 ЦПК України не є допустимими доказами.
В матеріалах справи дійсно містяться фотографії колекційних поштових марок. Але жодних доказів на підтвердження строку та способів придбання цих марок ОСОБА_3 надано не було.
До судів першої та апеляційної інстанції не надано жодних доказів на підтвердження підстав для зміни часток у майні подружжя, оскільки сам лише факт заборгованості по аліментам ОСОБА_4 не може бути такою підставою.
Крім цього, представником ОСОБА_10 підтверджувалось у судовому засіданні районного суду, що заборгованість по аліментам погашається.
Твердження ОСОБА_10 про її звернення до правоохоронних органів не відповідають матеріалам справи, додана пам'ятка про процесуальні права та обов'язки потерпілого не може бути таким доказом.
Оскільки судом першої інстанції ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 26 квітня 2016 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий - О.М. Хорошевський
Судді - П.В. Кісь
ОСОБА_2