"01" липня 2016 р.
Справа № 642/3277/16-ц
Провадження № 2/642/1251/16
01 липня 2016 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:
Головуючого судді - Бондаренка В.В.,
за участю секретаря- Рижко О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за межі України та виготовлення закордонного паспорту,-
Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення закордонного проїзного документу та тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди батька. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 26.03.2008 року у неї та відповідача у ОСОБА_3 народилася донька - ОСОБА_4. Відповідно до довідки №61218/19-532/2-21 від 26.05.2008 року Надзвичайного і Повноважного Послу України в ОСОБА_3 ОСОБА_4, зареєстрована громадянкою України. Відповідач з 2009 року не цікавиться життям дитини, не проявляє бажання до спілкування з нею та не бажає приймати участі у її вихованні. Весь цей час дитина проживає з позивачкою у ОСОБА_3. З грудня 2009 року зв'язок між позивачкою та відповідачем був остаточно втрачений, місцезнаходження ОСОБА_2 позивачці не відоме. Оскільки без дозволу відповідача ОСОБА_1 не має можливості оформити доньці закордонний паспорт та приїхати з нею до України, виїхати в ОСОБА_3, вона була вимушена звернутися до суду.
Позивачка та її представник у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлялись належним чином, проте надали до суду заяву, в якій просили розглядати справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом розміщення оголошення в газеті «Слобідський край», про причини неявки суд не повідомив.
Згідно ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказі, а на підставі ст. ст. 224, 225, 226 ЦПК України, суд в праві постановити заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 26.03.2008 року у ОСОБА_3 народилася ОСОБА_4, її народження було зареєстровано відповідно до законодавства ОСОБА_3 - пастором Парафії Бєвлінг - Флюндер, Муніципалітету Лемвінг ОСОБА_5 Ніссен у відповідній церковній книзі. Актовий запис про народження дитини був зроблений 22.04.2008 року, батьками дитини записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
ОСОБА_4, зареєстрована громадянкою України, що підтверджується довідкою Надзвичайного і Повноважного Послу України в ОСОБА_3 №61218/19-532/2-21 від 26.05.2008 року.
На сьогоднішній день позивачка та її донька зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується довідкою №Р1-320/щ/185-16.0240 від 15.03.2016 року.
Фактично позивачка разом із донькою проживають у ОСОБА_3, де ОСОБА_1 винаймає будинок, що підтверджується договором про оренду житла від 01.12.2014 року.
ОСОБА_1 офіційно працевлаштована та отримує гідну винагороду за кваліфіковану працю, що дає їй змогу забезпечити доньці гідні умови життя. Вона та її донька мають поліси медичного страхування затвердженого зразка ОСОБА_3, що підтверджується копіями з перекладом, які містяться в матеріалах справи. Відповідно до довідки від 12.02.2016 року, за підписом класного керівника та директора школи, ОСОБА_1 Мар'яна є ученицею другого класу та у шкільному житті вона представлена виключно з боку матері, а її батька ніколи не бачили та не спілкувалися з ним.
ОСОБА_2 з 2009 року тривалий час з дитиною не спілкується, не дбає про її розвиток, не цікавиться її життям, здоров'ям, успіхами, не проявляє цікавості до стану здоров'я доньки. ОСОБА_4 знаходиться на утриманні позивачки.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь - який час повернутися в Україні.
Відповідно до ст. 313 Цивільного кодексу України фізична особа, яка не досягла 16 років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків, піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Пунктами 3, 4, постанови КМ України від 27.01.1995 року №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» передбачено, що: Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) (далі - батьки) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.
Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одною з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків: у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій: рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків; Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі осіб, які уповноважені обома батьками, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою обох батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі.
Статтями 7, 155 СК України встановлено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Статтями 3,6 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, учасником якої є Україна з 27.09.1991 року, встановлено - в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративним чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, держави - учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.
Стаття 27 цієї Конвенції передбачає, що держави - учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Аналізуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 5, 10, 11, 57-60, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст. 313 ЦК України, ст. ст. 141, 150 СК України, ст. 4 п. 2 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за межі України та виготовлення закордонного паспорту - задовольнити в повному обсязі.
Дозволити неповнолітній громадянці України - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у супроводі її матері - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, здійснювати виїзди за межі України без дозволу (згоди) батька дитини ОСОБА_2, починаючи від дня винесення судом рішення до досягнення ОСОБА_4 16-річного віку.
Дозволити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, без згоди батька ОСОБА_2, оформити документи для тимчасового виїзду неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, за межі України.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 понесені нею витрати по сплаті судового збору, у розмірі 1 102 грн. 40 коп.
Заочне рішення суду може бути переглянути судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В. Бондаренко