Справа № 640/9125/16-ц
н/п 2/640/2296/16
"04" липня 2016 р. суддя Київського районного суду м. Харкова Якуша Н.В. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон, -
06.06.2016 року до Київського районного суду м. Харкова звернувся позивач з позовом до ОСОБА_2, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон.
22.06.2016 року до судді надійшли відомості щодо відповідача по справі.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22 червня 2016 року позовна заява була залишена без руху, оскільки:
- в порушення п.2 ч.2 ст. 119 ЦПК України позивач не зазначив у вступній частині позову відповідача, його прізвище ім'я та по-батькові, місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери зв'язку;
- в порушення ч.3 ст. 119 ЦПК України не вказав дату подання позовної заяви;
- в порушення вимог ч. 5 ст. 119 ЦПК України, не сплачений судовий збір за розгляд даної справи.
Так, Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а статтею 18 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI) визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Проте, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції, а також дотримання позивачем вимог, передбачених ст.ст. 119, 120 ЦПК України.
Так, відповідно до п. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» з 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена у місячному розмірі 1378 грн.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 551 грн. 20 коп.
Таким чином, за звернення до суду із вимогою, що має немайновий характер, позивач мав сплатити суму судового збору, що складає 551 грн. 20 коп., а тому позивачу було роз'яснено про необхідність надати до суду квитанцію про сплату судового збору на суму 551 грн. 20 коп.
Крім того, в порушення вимог ч.1 ст.120 ЦПК України щодо надання до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, позивач не надав для відповідача копію всіх документів, які долучив до матеріалів справи в екземплярі для суду та копію позову.
Також, в порушення п.2 ч.2, ч. 3 ст. 119 ЦПК України позивач не зазначив у вступній частині позову відповідача, його прізвище ім'я та по-батькові, місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери зв'язку та не вказав дату подання позовної заяви
Відповідно до норм Цивільно-процесуального кодексу України якщо недоліки позовної заяви у встановлений суддею строк, що не може перевищувати п'ять днів з дня отримання позивачем ухвали, позивач не усунув, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 121 ЦПК України позовна заява визнається неподаною та підлягає поверненню позивачу.
Як вбачається з матеріалів справи позивачу направлялась ухвала про залишення позовної заяви без руху, яку остання отримала 24 червня 2016 року та мала протягом п'яти днів усунути визначені суддею недоліки.
Разом із тим, у визначений суддею строк, тобто до 29 червня 2016 року включно, позивач не усунув вказані суддею недоліки, тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 121 ЦПК України позовна заява визнається неподаною та підлягає поверненню позивачу, що не перешкоджає повторному зверненню позивача до суду з подібним позовом після того, як перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
При цьому суд зазначає, що позивачу надавався достатній час для направлення квитанції про сплату судового збору навіть поштовим відправленням.
Відповідно до п. 21.3 «Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ», яка затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 17.12.2013 року № 173, у разі не усунення недоліків у встановлений строк, якщо на ухвалу не надійшла апеляційна скарга, позовна заява/заява з ухвалою про залишення без руху не пізніше трьох днів після закінчення строку для усунення недоліків передається для розгляду судді.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 121 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон - вважати неподаною та повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу про його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Н.В. Якуша