Номер провадження 2/754/2367/16
Справа №754/2009/16-ц
Іменем України
22 червня 2016 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Панченко О.М.
за участю секретаря - Буцко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ заступника начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку Департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 про повернення вкладу і виплату відсотків за договором, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами до відповідача мотивуючи свої вимоги тим, що 22.04.2014 року між нею та АТ «Банк Фінанси та Кредит» було укладено договір про банківський строковий вклад (депозит) у банківському металі «Золотий» НОМЕР_2, відповідно до умов якого нею було внесено на депозитний рахунок НОМЕР_1 банківський метал загальною вагою 105.00 гр. або 3.38 тройських унцій металу, що підтверджується ордером Банку. Вартість залученого за цим договором банківського металу становить 49 295.13 грн. Строк дії договору з 22.04.2014 року по 27.04.2015 року включно. Відповідно до п.1.2, 2.1 Договору Банк за користування банківським металом, що складає вклад, протягом строку, визначеного п.1.1 цього договору нараховує і виплачує клієнту проценти у банківському металі за ставкою 2,25% річних щомісячно, шляхом зарахування на банківський рахунок та виплачує нараховані проценти у день закінчення строку і повертає вклад у банківському металі через касу Банку. 29.07.2015 року вона звернулася до Банку з метою отримання відсотків за користування вкладом та для оформлення нового договору про використання Банком банківського металу, проте Банк надав довідку про пролонгацію договору з 29.07.2015 року по 02.08.2015 року, відсоткова ставка за договором 2,25%. Відсотки їй виплачені не були так як і не було повідомлено про можливі терміни їх отримання. 17.09.2015 року Національний Банк України відніс АТ «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних, запровадивши тимчасову адміністрацію, а з 18.12.2015 року прийняв рішення про відкликання ліцензії та ліквідацію Банку. 31.12.2015 року позивач письмово звернулася до Банку з вимогою про повернення вкладу (депозиту) та відсотків за його використання, проте на день звернення до суду відповідачем ні вклад ні відсотки не повернуті, тому вона була вимушена звернутися за захистом свого порушеного права до суду. Просила суд про стягнення з відповідача на її користь вклад у банківському металі - золоті загальною вагою 105,00 грам або 3,38 тройських унцій металу не нижче 999,99 проби, виплатити нараховані на вклад відсотки у банківському металі (золоті) у розмірі 4,35 грам або 0,14 тройських унцій за користування вкладом у гривнях за офіційним обліковим курсом банківських металів НБУ на дату закінчення дії договору, тобто на 27.04.2015 року шляхом видачі через касу Банку.
В судовому засіданні позивач уточнила вимоги позову, просила суд про стягнення з відповідача на її користь заборгованості за договором від 22.04.2014 року про банківський строковий вклад (депозит) у банківському металі та відсотки за договором в розмірі 89 017.63 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні 20.04.2016 року позовні вимоги не визнав, надавши суду свої письмові заперечення. В наступні судові засідання не з»явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Вислухавши пояснення позивача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 22.04.2014 року між позивачем та АТ «Банк Фінанси та Кредит» було укладено договір про банківський строковий вклад (депозит) у банківському металі «Золотий» НОМЕР_2, відповідно до умов якого позивачем було внесено на депозитний рахунок НОМЕР_1 банківський метал загальною вагою 105.00 гр. або 3.38 тройських унцій металу, що підтверджується ордером Банку.
Вартість залученого за цим договором банківського металу становить 49 295.13 грн. Строк дії договору з 22.04.2014 року по 27.04.2015 року включно.
Відповідно до п.1.2, 2.1 Договору Банк за користування банківським металом, що складає вклад, протягом строку, визначеного п.1.1 цього договору нараховує і виплачує клієнту проценти у банківському металі за ставкою 2,25% річних щомісячно, шляхом зарахування на банківський рахунок та виплачує нараховані проценти у день закінчення строку і повертає вклад у банківському металі через касу Банку.
Відповідно до п. 2.3 Договору Банк повертає вклад у банківському металі та виплачує нараховані на вклад проценти шляхом перерахування банківського металу (вкладу) з депозитного рахунку та нарахованих процентів у банківському металі на поточний рахунок клієнта у банківському металі, що відкритий у Банку.
29.07.2015 року позивач звернулася до Банку з метою отримання відсотків за користування вкладом та для оформлення нового договору про використання Банком банківського металу, проте Банк надав довідку про пролонгацію договору з 29.07.2015 року по 02.08.2015 року, відсоткова ставка за договором 2,25%.
В судовому засіданні позивач посилалася на те, що відсотки за договором їй виплачені не були так як працівниками банку і не було повідомлено про можливі терміни їх отримання.
17.09.2015 року своєю постановою Національний Банк України відніс АТ «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних, запровадивши тимчасову адміністрацію, а з 18.12.2015 року прийняв рішення про відкликання ліцензії та ліквідацію Банку.
31.12.2015 року позивач письмово звернулася до Банку з вимогою про повернення вкладу (депозиту) та відсотків за його використання, проте на день звернення до суду відповідачем ні вклад ні відсотки не повернуті. В зв»язку з викладеним позивач була вимушена звернутися до суду з даним позовом.
Частиною 1 ст. 26 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 вказаного Закону вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Керуючись абз. 1 ч. 1 ст. 27 Закону уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Банку.
Згідно ч. 2 ст. 27 зазначеного вище Закону Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Банку з підстав, визначених ч. 2 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Пунктом 10 ч. 4 ст. 26 діючої станом на день прийняття рішення про виведення Банку з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації та дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Банку редакції ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року №4452-УІ, зі змінами, визначено, що Фонд не відшкодовує кошти за вкладами у банківських металах.
Як було встановлено в судовому засіданні, згідно з рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО від 07.04.2016 року за №488 затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів АТ «Банк «Фінанси та Кредит». В зазначеному реєстрі міститься інформація про включення кредиторської вимоги позивача ОСОБА_1 на суму 89 017 грн. 63 коп. до сьомої черги вимог кредиторів та в свою чергу підтверджується завіреною належним чином довідкою від 19.04.2016 року за підписом уповноваженої особи Фонду (а.с. 36).
В силу вимог ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
За змістом ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зі змісту договору банківського вкладу (депозиту) від 22.04.2014 року вбачається, що в ньому встановлено всі істотні умови для такого виду договорів, відповідно до вимог чинного на той час законодавства та інших нормативно-правових актів. Укладаючи договір, сторони дійшли згоди щодо його укладання на зазначених у ньому умовах, а відтак, з власної ініціативи визначили для себе правила подальшої поведінки.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов»язки відповідно до договору.
Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов»язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов»язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Як було встановлено в судовому засіданні 31.12.2015 року позивач звернулася з письмовою заявою до відповідача про повернення вкладу у повному обсязі, нарахуванні та поверненні процентів за договором банківського вкладу (а.с. 8).
На заяву позивача відповідачем відповіді надано не було, ані вклад, ані проценти за договором депозиту повернуто не було.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 629 ЦК України Договір є обов"язковим для виконання сторонами.
Як зазначила в судовому засіданні позивач, не повернення грошового внеску у термін, передбачений договором банківського вкладу завдали їй матеріальних збитків, вона втратила можливість розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ч.ч. 5,6 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язань є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 2.5 Постанови Нацбанку України від 11.10.2008 року банки … повинні виконувати свої зобов»язання за всіма типами договорів із залученням коштів у будь-якій валюті лише у разі настання строку завершення зобов»язань, незалежно від категорії контрагентів.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання. Боржник який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ (No 2) Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.
Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin і Perihan Sahin проти Туреччини)».
Відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст.5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.
Так, у ст.1 Протоколу №1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Цей же принцип закріплено і в ст. 41 Конституції України.
Однак, в порушення цих норм, позивач позбавлена можливості користуватися своїм майном. В даному випадку її майном є грошові кошти, які банк, в порушення вимог договору, відмовляється повернути позивачу.
Відповідно до довідки за місцем вимоги станом на 19.04.2016 року, згідно з рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО від 07.04.2016 року за №488 затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів АТ «Банк «Фінанси та Кредит», в якому міститься інформація про включення кредиторської вимоги позивача ОСОБА_1 на суму 89 017.63 грн., які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Оскільки суд задовольняє вимоги позивача, яка звільнена від сплати судового збору на підставі ЗУ «Про захист прав споживачів», то стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 890 грн. 18 коп.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відмова Банку повернути вкладнику її кошти порушує її права та умови укладеного між сторонами договору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 610, 611, 629, 631, 633, 1058, 1060, 1061 ЦК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ заступника начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку Департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 (Ідентифікаційний код НОМЕР_3, МФО 300937 ЄДРПОУ 09807856) на користь ОСОБА_1 кошти за договором банківського строкового вкладу (депозиту) у банківському металі «Золотий» НОМЕР_2 від 22.04.2014 року, що був укладений між нею та АТ «Банк Фінанси та Кредит».
Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ заступника начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку Департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 (Ідентифікаційний код НОМЕР_3, МФО 300937 ЄДРПОУ 09807856) на користь держави судовий збір в розмірі 890 грн. 18 коп.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення.
Головуючий: