Номер провадження 2/754/3092/16
Справа №754/4452/16-ц
Іменем України
23 травня 2016 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Панченко О.М.
при секретарі - Буцко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання їх такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1.
Мотивував вимоги позову тим, що на сьогоднішній день він є власником квартири АДРЕСА_1, в якій на сьогоднішній день зареєстрованими є його дружина ОСОБА_4, доньки ОСОБА_5, чоловік доньки - ОСОБА_6, онук ОСОБА_7 та його онучки ОСОБА_2 та ОСОБА_2
06.09.2007 року його донька ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 Згідно свідоцтва про право приватної власності на вказану вище квартиру, що видане 29.09.2000 року квартира належала на праві приватної власності ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2 та ОСОБА_2 в рівних долях - по 1/6 частині квартири.
04.09.2003 року між ОСОБА_9- його сином з однієї сторони та ОСОБА_4 його дружиною з іншої сторони та ОСОБА_8 його донькою було укладено договір дарування частини квартири за яким ОСОБА_4 та ОСОБА_8 передали у дар ОСОБА_9 частину квартири у розмірі 2/6 (по 1/6 частині з кожної особи).
10.04.2013 року між ОСОБА_9 сином позивача з однієї сторони та ОСОБА_2 та ОСОБА_2 його онуками з іншої сторони було укладено договір дарування частини квартири за яким ОСОБА_2 та ОСОБА_2 передали у дар частину квартири ОСОБА_9 у розмірі 2/6 частини квартири. Після цього 05.11.2013 року між ОСОБА_9 сином позивача та самим позивачем було укладено договір дарування частини квартири згідно якого син подарував йому 5/6 частин квартири.
Дружина його сина ОСОБА_10 разом з доньками його онуками виїхали за кордон на постійне місце проживання до Канади і з початку 2012 року не проживають в АДРЕСА_1, а тому він був вимушений звернутися до суду з даним позовом, просив суд про визнання їх такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.
В судовому засіданні позивач підтримав вимоги позову в повному обсязі та просив суд про їх задоволення.
Відповідачі в судове засідання не з»явилися, повідомлялися судом про день та час розгляду справи належним чином за місцем їх реєстрації.
Вислухавши пояснення позивача, вивчивши письмові матеріали справи, судом було встановлено наступне.
Спірним житловим приміщенням є квартира АДРЕСА_1.
На день звернення до суду позивач є власником квартири АДРЕСА_1, в якій на сьогоднішній день зареєстрованими є його дружина ОСОБА_4, доньки ОСОБА_5, чоловік доньки - ОСОБА_6, онук ОСОБА_7 та його онучки ОСОБА_2 та ОСОБА_2
06.09.2007 року його донька ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6
Згідно свідоцтва про право приватної власності на вказану вище квартиру, що видане 29.09.2000 року квартира належала на праві приватної власності ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2 та ОСОБА_2 в рівних долях - по 1/6 частині квартири.
04.09.2003 року між ОСОБА_9- сином позивача з однієї сторони та ОСОБА_4 його дружиною з іншої сторони та ОСОБА_8 його донькою було укладено договір дарування частини квартири за яким ОСОБА_4 та ОСОБА_8 передали у дар ОСОБА_9 частину квартири у розмірі 2/6 (по 1/6 частині з кожної особи).
10.04.2013 року між ОСОБА_9 сином позивача з однієї сторони та ОСОБА_2 та ОСОБА_2 його онуками з іншої сторони було укладено договір дарування частини квартири за яким ОСОБА_2 та ОСОБА_2 передали у дар частину квартири ОСОБА_9 у розмірі 2/6 частини квартири. Після цього 05.11.2013 року між ОСОБА_9 сином позивача та самим позивачем було укладено договір дарування частини квартири згідно якого син подарував йому 5/6 частин квартири.
Дружина його сина ОСОБА_10 разом з доньками його онуками виїхали за кордон на постійне місце проживання до Канади і з початку 2012 року у спірній квартирі не проживають, що підтверджується копіями імміграційних карток на їх ім»я та які знаходяться в матеріалах справи.
11.01.2012 року сином позивача ОСОБА_9 була складена нотаріально завірена заява щодо відсутності заперечень на імміграцію на постійне місце проживання до Канади його, на той час неповнолітньої доньки ОСОБА_2 разом з матір»ю ОСОБА_10
Аналізуючи встановлені по справі обставини в їх сукупності, суд вважає, заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод пред'явивши одну із таких вимог: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
Вказана норма також передбачена п.34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».
Пунктом 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», передбачено, що застосовуючи положення ст. 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння.
В судовому засіданні судом було встановлено, що відповідачі з 2012 року в спірному житловому приміщенні не проживають та не сплачують комунальні послуги. Їхнім постійним місцем проживанн на даний час є є Канада
Таким чином, зважаючи на все вище викладене, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 551.20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 15, 60, 110, 212-215 ЦПК України, ч. 2 ст. 405 ЦК України, ст. 150 ЖК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 275 грн. 60 коп. в рахунок судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 275 грн. 60 коп. в рахунок судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги.
Головуючий: