Номер провадження 2/754/1613/16
Справа №754/17421/15-ц
Іменем України
24 березня 2016 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Панченко О.М.
при секретарі - Буцко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, -
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання його таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач по справі її колишній чоловік.
Відповідно до договору дарування від 20.12.1996 року вона є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1. Інша ? частини вказаної квартири належить на праві власності її донці - ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло. З 1988 року відповідач зареєстрований у квартирі, проте з 1996 року жодного дня він в квартирі не проживав, не цікавився нею, не сплачував комунальні послуги, ніяких його речей в квартирі немає. Протягом всього часу не проживання відповідача у спірній квартирі вона та члени її сім»ї змушені за свій рахунок сплачувати комунальні послуги та нести витрати по утриманню квартири, що нараховуються на відповідача. На підставі викладеного вона вимушена звернутися до суду з даним позовом, просила зняти з реєстрації відповідача в квартирі АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивач подала уточнену позовну заяву в якій просила визнати відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1.
Відповідач в судове засідання не з»явився, повідомлявся судом про день та час розгляду справи належним чином за останнім відомим місцем проживання та реєстрації шляхом розміщення оголошення про виклик в пресі.
Третя особа по справі в судовому засіданні пояснила, що відповідач є її рідним батьком. Дійсно з 1996 року він не проживає у спірній квартирі, не сплачує комунальні послуги, не цікапвиться житлом взагалі.
Вислухавши пояснення позивача, третьої особи, допитавши свідків, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено в судовому засіданні спірним житловим приміщенням є квартира АДРЕСА_1.
Відповідно до договору дарування від 20.12.1996 року вона є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1. Інша ? частини вказаної квартири належить на праві власності її донці - ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло.
Відповідно до довідки ф. 3 від 11.12.2015 року в квартирі зареєстровані третя особа та відповідач по справі.
Відповідач по справі зареєстрований в спірній квартирі з 1988 року, проте з 1996 року не проживає в ній, не сплачує комунальні послуги, ніяких його речей в ній немає.
Аналізуючи встановлені по справі обставини в їх сукупності, суд вважає, заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод пред'явивши одну із таких вимог: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
Вказана норма також передбачена п.34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».
Пунктом 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», передбачено, що застосовуючи положення ст. 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння.
В судовому засіданні, судом було встановлено, що відповідач з 1996 року в спірному житловому приміщенні не проживає та не сплачує комунальні послуги, ніяких його речей в ній немає, що підтверджується актами ЖЕД 301, що містяться в матеріалах справи. Судові виклики в судове засідання відповідачу також вручити не виявилося можливим в зв»язку з тим, що відповідач за місцем своєї реєстрації не проживає.
Відповідно до інформації КНП «Центр первинно медико - санітарної допомоги №3» Деснянського району від 18.02.2016 року ОСОБА_2 за медичною допомогою не звертався.
Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснили, що проживають на одному поверсі і їх квартири знаходяться поряд з квартирою позивача, часто бувають у квартирі АДРЕСА_1. З 1996 року не бачили ні в квартирі ні біля будинку відповідача.
Таким чином, зважаючи на все вище викладене, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 487.20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 15, 60, 110, 212-215 ЦПК України, ч. 2 ст. 405 ЦК України, ст. 150 ЖК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 487 грн. 20 коп. в рахунок судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги.
Головуючий: