Справа № 466/3139/16-п Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І.
Провадження № 33/783/398/16 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.
08 червня 2016 року суддя Апеляційного суду Львівської області Маліновська-Микич О.В. з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 16.05.2016 року,
встановила:
постановою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 16.05.2016 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, та стягнуто 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян 340 (триста сорок гривень в дохід держави) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 275 грн. 60 коп. судового збору в дохід держави.
Згідно постанови суду 24.02.2016 року 0 14.30 год., керуючи тролейбусом маршруту №12, бортовий номерний знак 586 в м. Львові по вул. Словацького, 16, не дотримався безпечної дистанції, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2, завдавши транспортним засобам технічних пошкоджень, чим порушено п.п. 1.5; 13.1 ПДР України.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив дану постанову та просить скасувати її.
В обґрунтуваннях своєї позиції вказує на те, що судом першої інстанції не було всебічно розглянуто усі обставини, а тому прийнято помилкове рішення. Так, судом першої інстанції не взято до уваги те, що після того, як поліція прибула на місце ДТП та коли він приїхав на місце ДТП потерпіла не впізнала його із двох водіїв, потерпіла та працівники поліції відмовились оглянути тролейбусна предмет ушкодження, який на даний час стояв з поломкою на вул. Сяйво, в ході слідства слідчий не вчинив жодних дій для перевірки тролейбуса на предмет ушкодження, а також потерпіла у суді описала водія тролейбуса, що ніби то скоїв ДТП, як худорлявий та світлий. Крім цього судом не взято до уваги покази свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки такі не були очевидцями ДТП та можуть бути зацікавленими в результатах розгляду справи. Дані свідки не були очевидцями ДТП, але були очевидцями того,що потерпіла не впізнала його, як водія, що скоїв ДТП. Натомість до уваги взято свідчення свідка сторони потерпілої, якого також не було під час скоєння ДТП. Також не взято до уваги те, що потерпіла не представила жодного свідка ДТП, хоча за її словами за нею створився великий корок.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 на підтримання апеляційної скарги, пояснення потерпілої ОСОБА_2, яка заперечує проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали адміністративної справи №466/3139/16-п та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, зобов'язаний був з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у порушенні правил дорожнього руху, що відповідає фактичним обставинам справи.
Згідно п.13.1. Правил дорожнього руху України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АП2 № 088241 від 29 лютого 2016 року, з яким ОСОБА_1 був ознайомлений, що підтверджується його підписом (а.с. 1), схемою дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 3), поясненнями самого правопорушника ОСОБА_1 (а.с. 4) та пояснення потерпілої ОСОБА_2 (а.с. 5).
Вказані докази є належними, допустимими та взаємопов'язаними, підтверджують наявність адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні.
На стадії апеляційного провадження правопорушником не було представлено будь-яких інших доказів, що спростовують його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, таких не встановлено і судом.
Отже, враховуючи вищевикладене, постанова судді Шевченківського районного суду м. Львова від 16 травня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому відсутні підстави для її скасування, про що ставиться питання в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 294 КУпАП суддя,-
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 16.05.2016 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Маліновська-Микич О.В.