Справа № 462/7961/15-п Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.
Провадження № 33/783/152/16 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.
20 квітня 2016 року суддя Апеляційного суду Львівської області Маліновська-Микич О.В. з участю особи яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 15.12.2015 року,-
встановила:
постановою судді Залізничного районного суду м. Львова від 15 грудня 2015 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП України, та накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 243 грн. 60 коп. судового збору в дохід держави.
Згідно постанови суду 09 листопада 2015 року о 03 год. 10 хв. ОСОБА_1 у м. Львові на вул.. Старознесенська, 68 керував автомобілем марки «Honda» реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився.
ОСОБА_1 в суд не з'явився хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, а тому на підставі ст.. 268 Кодексу України про Адміністративні правопорушення, суд розглянув справу у його відсутності.
До початку розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було подано заяву про передачу матеріалів адміністративного правопорушення за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_1 мотивуючи тим що за місцем реєстрації не проживає, однак ОСОБА_1 не було надано жодних підтверджуючих документів проживання за вказаною адресою.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив дану постанову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження Постанови Залізничного районного суду м. Львова від 15.12.2015 року у справі №462/7961/15-п поважними та поновити строк, а також скасувати Постанову Залізничного районного суду м. Львова від 15.12.2015 року у справі №462/7961/15-п та прийняти нову постанову, якою справу про адміністративне правопорушення, щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КупАП за відсутністю в моїх діях складу адміністративного правопорушення.
В обгрунтування своєї позиції вказує на те, що не був та не міг бути присутнім в судовому засіданні під час розгляду справи, оскільки суд не врахував інформацію яка надана ОСОБА_1 в заяві про передачу матеріалів справи за місцем фактичного проживання, в якій зазначалось моє фактичне місце проживання (АДРЕСА_1) та до якої було долучено довідку про те, що за адресою реєстрації (АДРЕСА_2) я не проживаю та не проживав. Отримавши оскаржувану постанову лише 13.01.2015 року ОСОБА_1 був необхідний час для її аналізу, отримання правової допомоги та підготовки тексту апеляційної скарги, що зумовило подання даної скарги лише 22.01.2015 року, однак звертаю увагу Суду, що використаний ОСОБА_1 строк не перевищує строку відведеного на апеляційне оскарження. Відтак вважає, що строк оскарження постанови суду, передбачений ст. 294 КУпАП пропущений з поважних причин та прошу суд його поновити.
На думку ОСОБА_1, суд значно відступив від принципів повноти та об'єктивності судового розгляду, та порушив вимоги п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 за №14, де зазначено, про неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Разом з тим, додержання цих вимог закону суддею суду першої інстанції не дотримано, оскільки фактичні обставини події і складу адміністративного правопорушення, у вчиненні якого мене визнано винним, сформульовані в оскаржуваній постанові, виходячи не з власних висновків судді за результатами розгляду справи, а з посиланням на протокол про адміністративне правопорушення серії А2 174294 від 09.11.2015р. на який суд посилається в оскаржуваній постанові як на єдиний доказ вини.
Звертаю увагу суду, що після зупинки таксі, в якому я їхав, та мого затримання, в зв'язку з відсутністю у мене будь яких документів, працівники поліції доставили мене в Шевченківський райвідділ, причому жодних документів щодо мого затримання не оформлялось.
09.11.2015 року в приміщенні Шевченківського райвідділу працівником поліції Годій О. І. щодо мене було складено протокол про адміністративне правопорушення АП2 №174293, при складанні якого я був присутній та згідно якого, я, ОСОБА_1 у м. Львові, по вул. Старознесенська, 68 керував автомобілем Honda реєстраційний номер НОМЕР_1 без документів, чим порушив п.2.1а, б, г Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Даний протокол було складено в присутності двох свідків. Від підписання даного протоколу ОСОБА_1 відмовився, зазначивши про незгоду з зазначеним в ньому порушенням та про неправомірні дії з боку працівників поліції.
Крім того, на огляд проводився згідно скерування ОСОБА_3 (Шевченківський райвідділ), а не внаслідок незгоди з оглядом на місці зупинки ТЗ чи відмовою від його проходження. Жодних протоколів про адміністративне правопорушення після відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду поліцейськими в присутності ОСОБА_1 не складалось, для підписання та надання пояснень ОСОБА_1 не надавалось.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 в підтримку поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи та спростовує доводи апеляції в частині не визнання вини в скоєному адміністративному правопорушенні.
Разом з тим, при накладенні адміністративного стягнення суддею не в повній мірі були враховані положення ст. 33 КУпАП.
Відповідно до вимог даної норми закону при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачені альтернативні стягнення у виді штрафу, позбавлення права керування транспортними засобами, громадських робіт або адміністративного арешту.
Разом з тим, при розгляді даної справи ці вимоги закону суддею були порушені, що призвело до неповного з'ясування обставин справи, які мають суттєве значення для прийняття об'єктивного та правильного рішення у справі.
З врахуванням конкретних обставин справи, особи ОСОБА_1, який вперше притягується до адміністративної відповідальності, щиро розкаявся у вчиненому, повністю визнав свою вину, позбавлення права керування транспортними засобами позбавить його засобів для існування, внаслідок вчинення ним адміністративного правопорушення шкоди нікому не заподіяно, застосоване відносно нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік є надто суворим і таким, що порушує конституційне право особи на працю, передбачене ст. 43 Конституції України.
Тому застосоване до ОСОБА_1 стягнення слід змінити на штраф в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП що буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчинення ним нових правопорушень.
Керуючись ст. 294 КУпАП суддя, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити частково.
Постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 15.12.2015 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - змінити.
Накладене на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік змінити на штраф у розмірі 3 400 (три тисячі чотириста) гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду Маліновська-Микич О.В.
Львівської області