Справа № 464/193/16-п Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.
Провадження № 33/783/133/16 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.
28 березня 2016 року суддя Апеляційного суду Львівської області Маліновська-Микич О.В. з участю особи яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представника адвоката Мартиневича Ю.О. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 25.01.2016 року,-
встановила:
постановою судді Сихівського районного суду м. Львова від 25 січня 2016 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130, ст.ст. 124, 122-4 КУпАП України, та накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 275 грн. 60 коп. судового збору в дохід держави.
Згідно постанови суду 01 січня 2016 року о 03 год. 30 хв. ОСОБА_1 у м. Львові на вул. Липова Алея, керував автомобілем марки «Opel Omega» реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, при зустрічному роз'їзді не дотримався безпечного інтервалу, чим порушив вимоги п.13.3 ПДР України, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2110», реєстраційний номер НОМЕР_2, завдавши транспортним засобам технічних пошкоджень, після чого місце пригоди залишив, чим порушив вимоги п. 2.10 «а» ПДР України.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив дану постанову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити постанову Сихівського районного суду м. Львова від 25.01.2016 року в частині накладення на нього адміністративного стягнення із позбавлення права керування на штраф.
В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що при обранні стягнення суддею першої інстанції не було враховано наявних пом'якшуючих обставин, а саме характеристики з місця проживання та місця праці, наявності на його утриманні декількох осіб. Також звертає увагу на те, що суддя не вказав жодного доводу, на підставі якого було обрано стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, а не інше.
Також вказує на те, що такий вид стягнення призведе до втрати ним роботи, що в свою чергу позбавить його сім'ю єдиного джерела існування.
Заслухавши пояснення апелянта та його представника в підтримку поданої апеляції, дослідивши матеріали справи № 464/193/16-п та доводи апеляційної скарги, суддя вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, що в апеляційній скарзі не оспорюється.
Що ж до стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік, то таке, на думку апеляційного суду, накладене без врахуванням всіх обставин справи та особи правопорушника.
Відповідно до вимог норм закону, при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Крім того в п.24 Постанови пленуму Верховоного суду України від 23.12.2005 року №14 вказується на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення.
Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Санкціями ч.1 ст.130 та ст. 124, 122-4 КУпАП передбачені альтернативні стягнення у вигляді штрафу, позбавлення права керування транспортними засобами, адміністративного арешту.
З врахуванням конкретних обставин справи, особи ОСОБА_1, який вперше притягується до адміністративної відповідальності, щиро розкаявся у вчиненому, повністю визнав свою вину, має на утриманні малолітню дитину та вагітну дружину, відсутності претензій збоку потерпілого ОСОБА_4 у зв'язку із незначними пошкодженнями автомобіля «ВАЗ 2110» та того факту, що гр. ОСОБА_1 автомобіль використовується у службових цілях і позбавлення права керування ним може спричинити звільнення його із займаної посади, що в свою чергу позбавить його єдиного джерела прибутку, суддя приходить до переконання про те, що застосоване до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік є надто суворим і його слід змінити на штраф. Таке стягнення буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень.
Керуючись ст. 294 КУпАП суддя, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити.
Постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 25.01.2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ст. 124, 122-4 КУпАП - змінити в частині накладеного стягнення.
Накласти на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130, ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Маліновська-Микич О.В.