30 червня 2016 року м. Київ К/800/8949/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравцова О.В.,
суддів Єрьоміна А.В.,
Цуркана М.І.,
секретар судового засідання Корінець Ю.О.,
за участю:
представника позивача Гіндюка Т.С.,
представника ПП «Згода 06» Кіріченко Т.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до Комунального підприємства Дніпропетровського району «Бюро технічної інвентаризації», Державної реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, треті особи: Приватне підприємство «Згода 06», Виконавчий комітет Чумаківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, про визнання дій протиправними,-
В лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (надалі - позивач, Банк) звернулось до суду з позовом до Дніпропетровського районного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» (надалі також - БТІ), Державної реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області (надалі - Реєстраційна служба), треті особи: Приватне підприємство «Згода 06» (надалі - Підприємство, ПП «Згода 06»), виконавчий комітет Чумаківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, в якому просило:
визнати протиправними дії БТІ з реєстрації у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта 25335709) будівлі складу для зберігання непродовольчих товарів загальною площею 14 130,8 кв.м. за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с/рада Чумаківська (надалі - будівля складу), що належить ПП «Згода 06»;
скасувати рішення Дніпропетровського районного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» з реєстрації у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта 25335709) будівлі складу, що належить ПП «Згода 06»;
зобов'язати Реєстраційну службу внести до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта 25335709) будівлі складу, що належить ПП «Згода 06».
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просив судові рішення скасувати і прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Підприємство надіслало заперечення на касаційну скаргу, в яких просило скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді, представників позивача та третьої особи, перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 серпня 2008 року між Підприємством та Банком було укладено Генеральну кредитну угоду №01/03-00/141-08 та Кредитний договір.
20 серпня 2008 року з метою забезпечення виконання вищевказаних договорів між сторонами укладено Іпотечний договір №01/03-00/141/6-08, відповідно до умов якого Підприємство передало в іпотеку позивачу незавершене будівництво будівлі складу для зберігання непродовольчих товарів загальною площею 50 851,6 кв.м., літ.
Відповідно до вимог Кредитного договору, основною метою видачі кредитних коштів Банком було фінансування будівництва складу для зберігання непродовольчих товарів, незавершене будівництво якого було передано Банку в іпотеку.
На підставі рішення Виконавчого комітету Чумаківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області № 81 від 3 жовтня 2012 року за Підприємством було зареєстровано право власності на об'єкт завершеного будівництва - будівлю складу для зберігання непродовольчих товарів загальною площею 14 130,80 кв.м., огорожа, №1-2, замощення.
Не погоджуючись із даними реєстраційними діями, позивач звернувся до суду.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що дії БТІ відносно реєстрації є правомірними, у відповідача не було підстав для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Також суди вказали, що ні Іпотечним договором № 01/03-00/141/6-08, ні Кредитним договором № 012/03-00/142-08 не передбачено заборону боржнику здійснювати реєстрацію об'єкту завершеного будівництва та отримувати без згоди Банку правовстановлюючі документи.
Колегія суддів погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон № 1952-IV; в редакції від 6 вересня 2012 року, що була чинною на момент виникнення спірних відносин).
Частиною першою статті 2 Закону № 1952-IV передбачено, що реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
На момент виникнення спірних відносин порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також порядок взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначало Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445 (далі - Положення; в редакції від 30 травня 2012 року)).
Згідно з пунктами 2.1., 2.2 Положення для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.
До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.
Статтею 19 Закону № 1952-IV встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі:
1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;
2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;
3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;
5) рішень судів, що набрали законної сили;
6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, підставою для видачі Підприємству свідоцтва про право власності від 10 жовтня 2012 року стало рішення виконавчого комітету Чумаківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області № 81 від 3 жовтня 2012 року, яке не було скасовано ні вищестоящим органом, ні в судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору № 01/03-00/141/6-08 став об'єкт незавершеного будівництва будівлі складу для зберігання непродовольчих товарів загальною площею 50 851,6 кв.м., літ.
Статтею 1 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (надалі - Закон № 898-IV; в редакції від 5 липня 2012 року, що була чинною на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що об'єкт незавершеного будівництва - об'єкт будівництва, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження та не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства.
Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до статті 16 Закону № 898-IV передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на них.
Обтяження об'єкта незавершеного будівництва іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.
Пунктом 10.17 Кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов'язується протягом 1-го місяця після фактичного завершення будівництва та введення об'єкту в експлуатацію, надати до Банку належним чином оформлені документи на об'єкт нерухомості та передати в іпотеку Банку даний об'єкт.
Пунктом 5.8. Іпотечного договору встановлено, що Банк зобов'язаний після закінчення будівництва зареєструвати в установленому законом порядку обтяження прав власника на Предмет іпотеки.
Отже, кінцевим результатом будівництва повинна була стати державна реєстрація об'єкту завершеного будівництва. А тому суди попередніх інстанцій правомірно акцентували щодо відсутності заборони у Кредитному та Іпотечному договорах на здійснення боржником реєстрації об'єкту завершеного будівництва.
Окрім того, 4 березня 2014 року постановою Господарського суду Дніпропетровської області (справа № 904/720/14) Підприємство було визнано банкрутом, що підтверджує його неспроможність завершити будівництво об'єкту в повному обсязі.
Відповідно до статті 24 Закону 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;
3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;
4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;
5 -1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
5- 2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;
5 -3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;
5 -4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;
5 -5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;
5 -6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;
6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Таким чином, законодавець визначив вичерпний перелік підстав за яких державний реєстратор відмовляє у здійсненні державної реєстрації.
Оскільки жодна із вищенаведених обставин не настала, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення БТІ діяло правомірно та в межах наданих йому повноважень.
Таким чином, керуючись частиною першою статті 224 КАС України, колегія суддів зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами процесуального та матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.
Керуючись статтями 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді