29 червня 2016 року м. Київ К/800/41461/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - Смоковича М.І.,
суддів: Сороки М. О., Чумаченко Т.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом Державного підприємства "Дельта-лоцман" до Державної фінансової інспекції в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги в частині, касаційне провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року,
У березні 2013 року Державне підприємство "Дельта-лоцман" (далі - ДП "Дельта-лоцман") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Миколаївській області (далі - ДФІ в Миколаївській області) про визнання протиправною та часткове скасування вимоги № 14-06-14-14/6026 від 05 жовтня 2012 року.
В мотивування позовних вимог зазначає, що 26 вересня 2012 року ДП "Дельта-лоцман" отримано довідку від 26 вересня 2012 року № 4 про встановлення факту порушень законодавства та вимогу про їх усунення № 14-06-14-14/6026 від 05 жовтня 2012 року.
Відповідно до вказаних документів, контролюючим органом встановлено завищення вартості робіт, виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Київводбуд" (далі - ТОВ "Київводбуд") за договором № 331/В-11 від 09 вересня 2011 року на загальну суму 87043,24 грн., з яких: 82064,44 грн. завищення вартості виконаних робіт, включеної до актів приймання виконаних робіт за грудень 2011 року та за березень, травень, липень 2012 року - 4978,80 грн. завищення розмірів кошторисного прибутку та адміністративних витрат, включеної до акту приймання виконаних робіт за грудень 2011 року.
Вважаючи, що вимога ДФІ в Миколаївській області в частині складання скорегованого акту приймання виконаних будівельних робіт з відображенням результатів зустрічної звірки у частині зменшення вартості виконаних робіт з берегоукріплення в зоні розташування ЦРРС "Севастополь" на суму 4978,80 грн. є протиправною, позивач звернувсь до суду з вимогою про її скасування.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року, адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною і скасовано вимогу № 14-06-14-14/6026 від 05 жовтня 2012 року в частині пункту 1 щодо складання скорегованого акту приймання виконаних будівельних робіт з відображенням результатів зустрічної звірки в частині зменшення вартості виконаних робіт з берегоукріплення в зоні розташування ЦРРС "Севастополь" на суму 4978,80 грн. та в частині пункту 3 щодо проведення претензійно-позовної роботи з ТОВ "Київводбуд" щодо відшкодування зайвих виплат в сумі 4978,80 грн., шляхом повернення коштів або зменшення по бухгалтерському обліку суми заборгованості ДП "Дельта-лоцман" перед ТОВ "Київводбуд".
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП "Дельта-лоцман" витрати по сплаті судового збору у розмірі 34,41 гривень.
У своїй касаційній скарзі ДФІ в Миколаївській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В свою чергу, представник ДП "Дельта-лоцман" у своїх запереченнях зазначає на необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09 вересня 2011 року між позивачем і ТОВ "Київводбуд" було укладено договір, за умовами якого контрагент зобов'язувався виконати роботи з берегоукріплення.
Пунктом 3.1 вищенаведеного контракту ціна договору склала 10800004,02 грн. і за домовленістю сторін визначається згідно з Державними будівельними нормами Правил визначення вартості будівництва Д.1.1-1-2000 на основі проектної документації.
Однак, у вересні 2012 року посадовими особами ДФІ у Миколаївській області проведено операційний аудит господарської операції позивача із ТОВ"Київводбуд" щодо виконання останнім робіт з берегоукріплення в зоні розташування ЦРРС "Севастополь", результати якого оформлено довідкою № 4 про встановлення факту порушення законодавства, в якій відповідачем зроблено висновок про те, що до акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року ТОВ "Київводбуд" включено завищені розміри кошторисного прибутку і адміністративних витрат у порівнянні із рекомендованими Мінрегіонбудом України, які призвели до завищення вартості виконаних робіт на суму 4978,80 гривень.
На підставі зазначеної довідки 05 жовтня 2012 року контролюючим органом прийнято вимогу щодо усунення виявлених фактів порушень № 14-06-14-14/6026, у відповідності до пункту 1 якого від позивача вимагається скласти скоригований акт приймання виконаних будівельних робіт з відображенням результатів зустрічної звірки в частині зменшення вартості виконаних робіт на суму 87043,24 гривень.
Згідно з оскаржуваним пунктом 3 вищевказаної вимоги зобов'язано позивача провести претензійно-позовну роботу з ТОВ "Київводбуд" щодо відшкодування зайвих виплат в сумі 4978,80 грн., шляхом повернення коштів або зменшення по бухгалтерському обліку суми заборгованості позивача перед підрядником.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що допущені, на думку контролюючого органу, позивачем порушення не знайшли своє підтвердження, оскільки в матеріалах справи міститься загальний розрахунок сум прибутку та адміністративних витрат, врахованих в акті № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, а також окремі розрахунки прибутку та адміністративних витрат, з яких слідує, що позивач враховував наведені показники в своїх розрахунках.
Таку позицію Миколаївського окружного адміністративного суду підтримав і Одеський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів попередніх інстанцій вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права.
Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо обґрунтованості зроблених висновків відповідачем за результатами проведення операційного аудиту господарської операції ДП "Дельта-лоцман" із ТОВ "Київводбуд" та як наслідок, правомірність винесення вимоги в оскаржуваній частині, зокрема пунктів 1 та 3.
Згідно із Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затверджену Указом Президента України № 499/2011 від 23 квітня 2011 року, (далі - Положення) Держфінінспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
У відповідності до статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Пунктами 4-5 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20 квітня 2006 року, передбачено, що планові та позапланові виїзні ревізії проводяться контролюючими органами відповідно до Закону та цього Порядку. Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом.
У відповідності до частини 1 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Відповідно до частини 1 статі 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також Положенням встановлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно із методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
З матеріалів справи вбачається, що ДП "Дельта-лоцман" надає послуги з лоцманського проведення суден та регулювання руху суден в акваторіях і на підхідних каналах морських портів, здійснює дослідження та розробку в галузі природничих наук та проводить діяльність у сфері геодезії, гідрографії та гідрометеорології.
Так, 09 вересня 2011 року між позивачем і ТОВ "Київводбуд" було укладено договір, за умовами якого контрагент зобов'язувався виконати роботи з берегоукріплення. Ціна ж договору склала 10800004,02 грн. та за домовленістю сторін визначається згідно з Державними будівельними нормами Правил визначення вартості будівництва Д.1.1-1-2000 на основі проектної документації.
Однак, контролюючий орган наголошує на порушення позивачем норм п. п. 3.1.18.2. і 3.1.18.4. ДБН Д.1.1-1-2000.
Згідно з пунктом 3.1.18.2. ДБН Д.1.1-1-2000 по будовах (об'єктах), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності, розмір кошторисного прибутку приймається з урахуванням рекомендованих Держбудом за погодженням з Мінекономіки усереднених показників (додаток 12), виражених у гривнях в розрахунку на одну людиногодину загальної кошторисної трудомісткості, і позначається у графах 4, 5 та 8 ЗКР. При цьому, як зазначено у примітці до цього пункту, поняття загальної кошторисної трудомісткості будівельно-монтажних робіт наведено в п. 3.1.16.7.
Пунктом 3.1.16.7. ДБН Д.1.1-1-2000 передбачено, що у складі інвесторської кошторисної документації зазначається загальна кошторисна трудомісткість будівельно-монтажних робіт, яка визначається як сума нормативної та розрахункової трудомісткості цих робіт, що передбачаються у прямих витратах:
- нормативна кошторисна трудомісткість, визначена на підставі ресурсних елементних кошторисних норм, що враховує трудовитрати робітників-будівельників, монтажників і робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні будівельних машин і механізмів;
- розрахункова кошторисна трудомісткість при перевезенні ґрунту і будівельного сміття, що враховує трудовитрати робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні автотранспорту.
Саме на неврахування вищевказаних показників при розрахунку кошторисного прибутку і адміністративних витрат вказує відповідач.
Однак, в матеріалах справи міститься загальний розрахунок сум прибутку та адміністративних витрат, врахованих в акті № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, а також окремі розрахунки прибутку та адміністративних витрат, з яких слідує, що ДП "Дельта-лоцман" враховано наведені показники в своїх розрахунках.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу, що оплата позивачем робіт ТОВ "Київводбуд" відбулась в межах загальної ціни договору, що також підтверджується і положеннями пункту 3.1. договору, у відповідності до якого визначена загальна ціна та обумовлено, що вона не підлягає збільшенню, тобто обставини, що послугували підставою для прийняття вимоги, не призвели і не могли призвести до перевитрачання бюджетних коштів.
Аналіз вищезазначених обставин дає підстави вважати, що оскаржувана вимога № 14-06-14-14/6026 від 05 жовтня 2012 року в частині пунктів 1 та 3 спрямована лише на корегування роботи підконтрольної організації, проте висновки контролюючого органу є хибними.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
Керуючись статтями 2201, 223, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Миколаївській області залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді М. О. Сорока
Т. А. Чумаченко