29 червня 2016 року м. Київ К/800/26174/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Зайцева М.П.,
суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,
за участю секретаря судового засідання - Бруя О.Д.,
представника позивача - Волошина В.Ю., Косаревської О.М.,
представника відповідача - Мухи С.І.,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у справі № 0870/11096/12 за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький автомобільний завод" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,
Публічне акціонерне товариство "Запорізький автомобільний завод" (далі - ПАТ "Запорізький автомобільний завод") звернулось в суд з позовом до Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - ДПІ) в якому просило визнати протиправним та скасувати повністю податкові повідомлення рішення № 0001762211, № 0001772211.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду 11 вересня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку, просив скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що ДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ "Запорізький автомобільний завод" з питання достовірності та повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт № 30/23-2/05808563 від 31 травня 2012 року.
На підставі даного акту перевірки 18 червня 2012 року ДПІ винесені податкові повідомлення-рішення № 0001042211, яким товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 109 613 204,00 грн. за звітний період 2-4 квартали 2011 року та № 0001052211, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 4 185 913,00 грн., в тому числі 3 348 336,00 грн. за основним платежем, 837 595,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Позивач, не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, застосувало процедуру адміністративного оскарження.
23 серпня 2012 року Державною податковою службою у Запорізькій області прийнято рішення №4142/10/10420 про результати розгляду первинної скарги, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 червня 2012 року № 0001052211 у частині зайво визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2 059 100,00 грн. і 514 606,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, в іншій частині податкове повідомлення-рішення від 18 червня 2012 року №0001052211 залишено без змін, та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 червня 2012 року № 0001042211 у частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2011 рік у сумі 1 519 333,00 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення від 18 червня 2012 року № 0001042211 залишено без змін.
На підставі вищевказаного рішення, ДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 04 вересня 2012 року № 0001762211, яким товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 108 093 871,00 грн. за звітні податкові періоди 2-4 квартали 2011 та № 0001772211, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 1 612 225,00 грн., в тому числі 1 289 236,00 грн. за основним платежем, 322 989,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Задовольняючи позовні вимоги, суд попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
У відповідності до пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Згідно пункту 6.1 статті 6 Закону №334/94-ВР, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
За приписами підпункту 7.3.2 пункту 7.3 статті 7 Закону № 334/94-ВР витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.
У підпункті 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону № 334/94-ВР визначено, що будь-яка заборгованість платника податку або перед платником податку, основна сума якої (без процентів та комісійних винагород) виражена в іноземній валюті, відображається в податковому обліку дебітора або кредитора шляхом перерахунку суми такої заборгованості в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її виникнення (далі - балансова вартість заборгованості), і не підлягає перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом звітного періоду.
У разі коли така заборгованість продається (погашається) протягом звітного періоду, вартість такої заборгованості визначається шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).
Таким чином, платник перераховує за курсом НБУ на останній день звітного періоду і різницю між початковою і новою балансовою вартістю включає до валового доходу або валових витрат, з урахуванням також статусу, в якому виступає у даному випадку платник податків (кредитор чи дебітор).
Відповідно до підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону № 334/94-ВР з метою оподаткування будь-яка іноземна валюта або заборгованість в іноземній валюті, що перебуває на обліку платника податку на кінець звітного періоду, перераховується в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на останній робочий день звітного періоду. При цьому позитивна або від'ємна різниця між результатом такого перерахунку та балансовою вартістю такої заборгованості включається відповідно до валових доходів або валових витрат платника податку - кредитора або до валових витрат чи валових доходів платника податку - дебітора за наслідками звітного періоду.
Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.
У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного ч.2 цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного ч.3 цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).
Порушення позивачем податкового законодавства, на думку податкового органу, виникло у зв'язку з тим, що позивачем віднесено до складу валових витрат курсову різницю, нараховану на суму непогашеної валютної позики згідно договору від 17 вересня 1997 року з ДЕУ Корпорейшн (Корея).
Зростання курсу долара США вплинуло на зростання валових витрат в частині перерахунку заборгованості по позиції в іноземній валюті. При цьому різниця між курсами віднесена позивачем на валові витрати товариства.
Так, згідно частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судами встановлено, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року у справі № 2а-932/10/0870, якою адміністративний позов ПАТ "АвтоЗАЗ" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 05 лютого 2010 року № 0000542302/3, винесене на підставі акту перевірки ДПІ від 22 липня 2009 року № 91/23-2/05808563.
Ухвалою суду від 08 квітня 2010 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року, у справі № 2а-932/10/0870 призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Згідно висновку судово-економічної експертизи документально не підтверджуються висновки акту перевірки ДПІ від 22 липня 2009 року № 91/23-2/05808563 в частині порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, пункту 6.1 статті 6, підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону № 334/94-ВР, суть якого полягає у неправомірному віднесенні до складу валових витрат сум нарахованих як курсова різниця за договором позики від 17 вересня 1997 року у 2008 році, в тому числі в 4 кварталі 2008 року в сумі 118 015 663,00 грн. (по рядку 04.13 Декларації з податку на прибуток підприємств) та 1 кварталі 2009 року (по рядку 04.9 Декларації з податку на прибуток підприємств).
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2014 року вищевказану постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року у справі № 2а-932/10/0870 залишено без змін.
Викладене свідчить про неправомірність висновку відповідача щодо незаконності віднесення позивачем до валових витрат сум курсових різниць за договором позики від 17 вересня 1997 року, що став підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень і є предметом розгляду у даній справі.
З огляду на викладене, висновки судів, що у даному випадку позивач виступає дебітором і відповідно до положень пункту 7.3 статті 7 Закону № 334/94-ВР мав право відносити суму курсових різниць до складу валових витрат є вірними.
Крім того, податковим органом викладені сумніви щодо обставин формування позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке обґрунтовується тим, що декларації товариства за півріччя 2011 року, 3 квартали 2010 року та 2010 рік не визнані податковими і позивачем не оскаржено вказаний факт, у зв'язку з чим податковим органом самостійно визначено результат господарської діяльності платника за 2010 рік, який за результатами перевірки склав "0" грн., тобто, станом на 01 січня 2011 року від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток відсутнє.
Проте, судами встановлено, що постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 у справі № 0870/272/12, якою вимоги позивача задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 28 жовтня 2011 року №0005091501, яким товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 108 093 871,00 грн. за звітний податковий період ІІ квартал 2011 року на підставі акту камеральної перевірки від 11 жовтня 2011 року № 382/15/05808563.
Судом у справі № 0870/272/12 встановлено, що в декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року в рядку 08 позивач визначив від'ємний об'єкт оподаткування на рівні 108 443 551,00 грн. Таке від'ємне значення сформувалось, зокрема, у зв'язку із наявністю від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього 2010 року у розмірі 108 093 871,00 грн. (рядок 04.9 декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2011 року).
В свою чергу, від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року у розмірі 108 093 871,00 грн. перенесено до рядка 06.6 декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року.
Судами правомірно відхилено доводи податкового органу, що до складу II кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкт оподаткування отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за І квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу І кварталу 2011 року з 2010 року, оскільки до складу витрат ІІ календарного кварталу 2011 року підлягають включенню від'ємне значення об'єкту оподаткування за І квартал 2011 року, а розрахунок суми від'ємного значення об'єкту оподаткування за І квартал 2011 року здійснюється з урахуванням, без будь-яких обмежень сум від'ємного значення, що утворились станом на 1 січня 2010 року та тих, що виникли протягом 2010 року, та які не були погашені наростаючим підсумком протягом попередніх звітних періодів.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013 вказана постанова у справі № 0870/272/12 залишена без змін.
Податковим органом не доведені обставини щодо невизнання податковими звітностями декларацій товариства з податку на прибуток за півріччя 2010 року, за 3 квартали 2010 року, за рік 2010, за 1 квартал 2011 року і відповідно, про протиправність самостійного визначення податковим органом результату господарської діяльності товариства за 2010 рік у "0" грн.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем у відповідності до приписів податкового законодавства сформовано від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток шляхом віднесення до складу валових витрат суми курсових різниць із заборгованості в іноземній валюті, що і підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили.
Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у справі № 0870/11096/12 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.П. Зайцев
О.А. Веденяпін
А.Ф. Загородній