"08" червня 2016 р. м. Київ К/800/34390/15
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
при секретарі Загородньому А.А.
за участю представників сторін:
позивача - Желіховського В.М.,
відповідача - Островерха Р.В.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Інспекція)
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.05.2015
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015
у справі № 802/785/15-а
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МУР" (далі - Товариство)
до Інспекції
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.05.2015, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015, позов задоволено; визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.03.2015 № 0001252202.
Судові акти зі спору мотивовані тим, що Товариство документально підтвердило право на податковий кредит за реальними господарськими операціями з придбання підрядних робіт у задекларованого контрагента - товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Вектор» (далі - ТОВ «Местер-Вектор»), тоді як Інспекцією не спростовано належними засобами доказування фактів господарської діяльності, засвідчених первинними документами.
Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові рішення та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами не надано належної правової оцінки обставинам щодо фіктивного характеру діяльності спірного постачальника та відсутності у нього об'єктивної можливості виконати розглядувані роботи в силу браку матеріальних та трудових ресурсів, тоді як подання платником формального складеного пакету документів не може підтверджувати обґрунтованість податкової вигоди платника за відсутності фактичного руху активів між учасниками поставки.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням з такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні господарських операцій з ТОВ «Мастер-Вектор» за період з 01.01.2014 по 31.11.2014, оформлену актом від 25.02.2015 № 496/2202/32169057.
За результатами цієї перевірки Інспекцією прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 796 634 грн. за основним платежем та 398 317 грн. за штрафними санкціями.
Підставою для цих донарахувань слугував висновок податкового органу про те, що господарські операції з поставки названим постачальником підрядних робіт позивачеві не здійснювалися, подані платником первинні документи на підтвердження виконання цих операцій містять недостовірні відомості та представлені платником з метою одержання необґрунтованої податкової вигоди, дії платника спрямовані на штучне створення документального підтвердження факту виконання взаємних зобов'язань між господарюючими суб'єктами.
На обґрунтування цього висновку Інспекція посилається на обставини, установлені у ході проведення контрольно-перевірочних заходів відносно ТОВ «Мастер-Вектор», а саме: його неперебування за місцезнаходженням, відсутність у цього підприємства матеріальних та трудових ресурсів для провадження фактичної господарської діяльності у сфері будівництва та виконання розглядуваних операцій.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Наведені норми ПК свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт.
У справі, що переглядається, аналізуючи правовідносини позивача з ТОВ «Мастер-Вектор», суди визнали достатнім підтвердженням реальності цих правовідносин подані позивачем договори підряду, договірні ціни на будівництво, акти приймання виконаних будівельних робіт, локальні кошториси.
Зазначені роботи, як встановили суди, у подальшому були поставлені позивачем як генпідрядником своїм замовникам.
Втім при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. Реальність господарської операції визначається не лише наявністю активу, але й виконанням такої операції саме конкретним задекларованим контрагентом.
При цьому суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності та взаємозв'язку за правилами статті 86 КАС та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам.
Втім у справі, що переглядається, судами не виконано наведених процесуальних вимог.
Так, відхиляючи доводи Інспекції щодо неможливості виконання ТОВ «Мастер-Вектор» підрядних робіт у задекларованих обсягах, суди зазначили про можливість залучення цим підрядником фізичних осіб на договірній основі. Однак при цьому суди не перевірили власне факт такого залучення, не встановили наявність у названого постачальника витрат, супутніх звичайній господарській діяльності (як-от - на виплату заробітної плати, на придбання витратних і будівельних матеріалів, на оренду необхідної спеціалізованої техніки тощо), не встановили, якими силами та засобами виконувалися спірні роботи, хто виступав їх конкретним виконавцем, яким чином забезпечувався доступ цих виконавців до об'єктів будівництва тощо.
Водночас висновки суду, покладені в основу прийняття судового рішення, повинні бути категоричними та не можуть мати характер припущень.
У світлі реальності спірних операцій саме заявленим постачальником надання оцінки потребують й причини залучення Товариством спірного контрагента до виконання розглядуваних робіт з урахуванням того, що будівництво будівель є основним видом діяльності Товариства; позивач має ліцензію для провадження даного виду діяльності; у перевіреному періоді у позивача були в наявності матеріальні та трудові ресурси для самостійного здійснення даного виду робіт (а саме - нежитлові приміщення, земельні ділянки, штат працівників Товариства становив 246 осіб).
Отже, для встановлення наявності ділової мети у розглядуваних операцій судам слід було з'ясувати, які економічні причини зумовили позивача за наявності власних ресурсів замовити виконання розглядуваних робіт у ТОВ «Мастер-Вектор», у якого відсутні необхідні умови для провадження діяльності у сфері будівництва.
При цьому слід враховувати, що різновидом нереальної господарської операції є операції, що здійснюються фактично самим платником, але документально оформлюються як роботи, виконані сторонньою особою.
Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 КАС.
Адміністративний суд наділений достатніми процесуальними інструментами для безпосередньої перевірки та/або достеменного з'ясування обставин, що входять до предмета доказування у справі та мають правове значення для правильного вирішення адміністративного спору, як-от - виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, виклик у судове засідання та допит як свідків осіб, які володіють інформацією про обставини спору тощо.
Однак у даному разі суди обмежилися виключно формальним посиланням на представлені платником докази, що є проявом трафаретного підходу при вирішенні адміністративного спору.
Оскільки прийняття рішення з даного спору вимагає додаткового встановлення обставин цієї справи, що перебуває поза межами повноважень касаційного суду, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові акти та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду суду слід врахувати вказівки та висновки касаційного суду, викладені в цій ухвалі, надати правову оцінку доводам сторін, встановити обставини, що входять до предмета доказування у справі, та прийняти рішення у відповідності зі статтею 159 КАС.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області задовольнити частково.
2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.05.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015 у справі № 802/785/15-а скасувати.
3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько