30 червня 2016 року м. Київ К/800/4150/16
К/800/5606/16
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Єрьоміна А.В.(головуючий);
Кравцова О.В., Цуркана М.І.,
секретар судового засідання Вишняк О. М.
за участю:
представника позивача Літвінової О.В.,
представників відповідача Титаренко К.О.,
Крижановської І.М.,
представників третіх осіб Кобозєвої А.Л.,
Грищенко В.Ю.,
Коваленко Н.П.,
Вашколупа Р.В.,
Галаченко Т.О.,
Ткачука С.В.,
Далекої Т.В.,
Остапюка В.П.,
Шолохман А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами Кабінету Міністрів України, Асоцаціїї «УКРВОДКА» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Люботинський завод «Продтовари» до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб: Міністерства фінансів України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «БІГ М», товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрія-Бліг», Асоціації «УКРВОДКА», про визнання незаконною та нечинною постанови, -
У серпні 2015 року приватне акціонерне товариство «Люботинський завод «Продтовари» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач), треті особи - Міністерство фінансів України, Міністерство аграрної політики та продовольства України, товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн «БІГ М», товариство з обмеженою відповідальністю «Олександрія-Бліг», Асоціація «УКРВОДКА», в якому просило визнати незаконною та нечинною. Постанову Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №246 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957».
На підтвердження позовних вимог зазначало, що оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України прийнята необґрунтовано, при її прийнятті не було враховано всіх обставин, що мають значення для прийняття такого акту, повноваження Кабінету Міністрів України у сфері формування, встановлення та застосування цін, надання йому законодавством, були використані не з метою, з якою такі повноваження надані. Відповідачем було порушено принцип безсторонності, розсудливості, рівності перед законом, не було дотримано необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав і інтересів більшості учасників ринку алкогольних напоїв та цілями, з якими приймалася оскаржувана постанова. Відповідачем, на думку позивача, було порушено право осіб, які є учасниками відносин, що регулюється оскаржуваною постановою, на прийняття участі в процесі прийняття такого рішення. Вказана постанова суперечить нормам чинних в Україні законів, які регулюють відносини у галузі здійснення господарської діяльності, у галузі виробництва та обігу алкогольних напоїв, та у галузі захисту конкуренції.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року, адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Люботинський завод «Продтовари» задоволений повністю.
Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №426 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957».
У касаційних скаргах, відповідач, третя особа - Асоціація «УКРВОДКА» посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати вищезазначені судові рішення, та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення сторін, перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційних скарг, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №426 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957» (далі - Постанова) внесено до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» (Офіційний вісник України, 2008 року, №84, ст. 2827; 2011 року, №61, ст. 2436; 2013 року, №92, ст. 3394; 2014 року, №48, ст. 1270), зі змісту якої вбачається, що її норми застосовуються до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють оптову і роздрібну торгівлю алкогольними напоями.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР).
Відповідно до частини десятої статті 18 Закону №481/95-ВР Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.
Згідно із абзацу 30 статті 1 Закону №481/95-ВР, мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари.
Відповідно до статті 1 цього Закону, мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.
Отже, Кабінет Міністрів України наділений правом встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої, однак, виключно у межах складових таких цін, що визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Порівняння мінімальних оптово-відпускних та роздрібних ціни на алкогольні напої, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» у редакції від 11 червня 2014 року, та мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на алкогольні напої, встановлених у зв'язку із прийняттям Постанови, свідчить про їх підвищення.
Як встановлено судом, мінімальні ціни на алкогольні напої підвищено з урахуванням пропозицій та розрахунків, надісланих від Асоціації «УКРВОДКА», Корпорації «Укрвинпром» та Асоціації «Виноградарі та винороби України», а саме: представниками Міністерства фінансів України, Асоціації «УКРВОДКА», Корпорації «Укрвинпром» та Асоціації «Виноградарі і винороби України» підписано протокол узгодження позицій до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957» від 24 квітня 2015 року, відповідно до якого вирішено підтримати проект постанови Кабінету Міністрів України щодо збільшення мінімальних роздрібних цін на алкогольні напої, розроблений Міністерством фінансів України з врахуванням пропозицій галузевих громадсько-професійних організацій виробників алкогольних напоїв та взято до уваги, що продукція підприємств - членів Асоціації «УКРВОДКА» охоплює 80% ринку горілки та лікеро-горілчаних виробів; продукція підприємств - членів Корпорації «Укрвинпром» - 94,5% ринку коньяку України, 85,3% іншої виноробної продукції, підприємств - членів Асоціації «Виноградарі та винороби України» - 60% ринку виноробної продукції.
Мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої включають у себе наступі елементи: найнижча оптова ціна на вітчизняну або найнижча контрактна вартість на імпортну продукцію; податки і збори, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, вартість тари; мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої додаткового до наведеного переліку включають у себе торговельну надбавку.
Як встановлено судом та вбачається із наданого Міністерством фінансів України розрахунку мінімальних роздрібних цін на алкогольні напої встановлені Постановою ціни визначались, виходячи із: виробничої вартості, у тому числі, вартості сировини, акцизного податку, рентабельності виробництва у розмірі 7%, націнки опту (без ПДВ) у розмірі 20%, націнки роздрібної торгівлі (без ПДВ) у розмірі 30%; з урахуванням чого слідує, що мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої складаються із таких самих елементів, окрім націнки роздрібної торгівлі.
Враховуючи вище викладені обставини суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що при розрахунку мінімальних оптово-відпускних цін та мінімальних роздрібних цін на алкогольні напої оскаржуваною Постановою враховано елементи, що не передбачені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», у вигляді націнки опту (без ПДВ) у розмірі 20%.
Як встановлено судом, відповідачем не доведено, що при обрахуванні мінімальних оптово-відпускних цін та мінімальних роздрібних цін на алкогольні напої застосована найнижча оптова ціна на вітчизняну або найнижча контрактна вартість на імпортну продукцію, та необхідність застосування торговельної надбавки у розмірі 30%.
Посилання відповідача на положення Закону України «Про ціни та ціноутворення» суд обгрунтовано не прийняв до уваги, оскільки норми вказаного Закону №481/95-ВР, наведені відповідачем не обґрунтовують можливості формування мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на алкогольні напої таким чином, як це було зроблено відповідачем.
Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР, регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
Оскаржувана Постанова є регуляторним актом, оскільки спрямована на правове регулювання господарських відносин у сфері торгівлі алкогольними напоями.
Згідно із статтею 6 Закону №481/95-ВР, громадяни, суб'єкти господарювання, їх об'єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб'єктів господарювання, мають право: подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду; у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів; подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю.
Відповідно до статті 8 Закону №481/95-ВР, стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу; аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.
Кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань (стаття 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»).
Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону №481/95-ВР, повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.
Як встановлено судом, повідомлення про оприлюднення проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957», проект вказаної постанови та аналіз регуляторного впливу опубліковані 5 червня 2015 року на сайті Міністерства фінансів України.
Як встановлено судом, у повідомленні про оприлюднення проекту постанови зазначено, що зауваження та пропозиції стосовно змісту регуляторного акту необхідно надавати у письмовій та електронній формі протягом місяця з дня публікації цього оголошення. Тобто, зауваження та пропозиції до змісту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957" мали прийматися до 5 липня 2015 року.
Проте, як встановлено судом, оскаржувана Постанова прийнята 17 червня 2015 року, тобто до закінчення строку надання пропозицій та зауважень щодо її змісту.
Посилання відповідача на те, що мінімальні ціни на алкогольні напої підвищено з урахуванням надісланих пропозицій та розрахунків, надісланих від Асоціації «УКРВОДКА», Корпорації «Укрвинпром» та Асоціації «Виноградарі та винороби України», суд правильно не взяв до уваги, оскільки такі пропозиції та розрахунки були надані ще до повідомлення про оприлюднення проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957», про що свідчить протокол узгодження позицій до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957» від 24 квітня 2015 року, підписаний представниками Міністерства фінансів України.
Крім того, судом встановлено, що Асоціація «УКРВОДКА», Корпорація «Укрвинпром» та Асоціація «Виноградарі і винороби України» не є виключними суб'єктами, які мають право надавати пропозиції та розрахунки щодо встановлення мінімальних цін на алкогольні напої; при цьому думку інших виробників алкогольних напоїв, наприклад ПрАТ «Люботинський завод «Продтовари», при прийнятті оскаржуваної Постанови не враховано.
Таким чином, з урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем не доведено той факт, що Постанова приймалась за результатами розгляду зауважень та пропозицій до проекту регуляторного акта, що суперечить принципам державної регуляторної політики та не відповідає порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Отже, постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №426 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957» є незаконною, а позовні вимоги обґрунтованими.
Судами першої та апеляційної інстанцій повно встановлено обставини справи, дано належну оцінку доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права та обґрунтовано задоволено адміністративний позов, тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень суду відсутні.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційні скарги Кабінету Міністрів України, Асоцаціїї «УКРВОДКА» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: