08 червня 2016 року м. Київ К/800/22138/15
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Інспекція)
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2013
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015
у справі № 813/952/13-а (876/6421/13)
за позовом приватного підприємства "Техінфо" (далі - Підприємство)
до Інспекції
про скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У лютому 2013 року Підприємство звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.01.2013 № 0000011504.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015, позов задоволено. Судові акти зі спору мотивовані тим, що подані платником первинні документи підтверджують реальний характер господарських операцій платника із задекларованим постачальником - товариством з обмеженою відповідальністю «Сана Прим» (далі - ТОВ «Сана Прим»), а тому установлені зустрічною перевіркою обставини щодо провадження названим контрагентом господарської діяльності не можуть впливати на порядок відображення розглядуваних операцій у податковому обліку позивача.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, покладеними в основу прийняття оскаржуваних рішень, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові акти та відмовити у позові. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає про непідтвердженість фактичного руху товару між учасниками спірних операцій результатами зустрічної перевірки ТОВ «Сана прим», тоді як формально складений пакет первинних документів, не опосередкований фактичними змінами майнового стану учасників господарської операції, не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.
Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що Інспекцією було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Підприємства з питань підтвердження відображення у податковій декларації з ПДВ податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Сана Прим» за період з 01.07.2012 по 31.07.2012.
За наслідками цієї перевірки відповідачем складено акт від 19.12.2012 № 4560/15-40/23273723 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким Підприємству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 26360 грн. за основним платежем та на 13180 грн. за штрафними санкціями.
Підставою для цього донарахування слугував висновок Інспекції про безтоварний характер операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у названого контрагента в силу установлених зустрічною звіркою ознак фіктивного суб'єкта господарювання у діяльності ТОВ «Сана Прим» (неперебування за місцезнаходженням, відсутність матеріально-технічних і трудових ресурсів для провадження фактичної господарської діяльності, відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів у відповідному періоді).
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Наведені законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт. Податкова вигода не може бути визнана обґрунтованою, якщо отримана не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності. Формально складений пакет первинних документів не може бути підставою для формування даних податкового обліку.
Аналізуючи правовідносини позивача зі спірним контрагентом, суди встановили, що на виконання зобов'язань за договором поставки від 03.05.2012 № 030512 ТОВ «Сана Прим» (постачальник) поставив Підприємству (покупець) товар (запірну арматуру, сантехнічне обладнання). Виконання цих операцій оформлено складенням видаткових накладних, податкових накладних; оплата товару позивачем у безготівковому порядку підтверджується виписками з банківського рахунку Підприємства. Транспортування товару здійснювалося залученим на договірних засадах автоперевізником - товариством з обмеженою відповідальністю «Поляріс» з оформленням товарно-транспортних накладної. Товар приймався директором Підприємства ОСОБА_1 на підставі довіреності. Придбаний товар було використано позивачем у власній господарській діяльності шляхом його подальшого продажу контрагентам
Отже, ретельно дослідивши обставини щодо виконання розглядуваних операцій та фактичного переміщення активу у процесі такого виконання, суди цілком об'єктивно визнали право на податковий кредит, на яке претендує позивач за наслідками виконання цих операцій.
За даних обставин матеріали зустрічної перевірки ТОВ «Санна Прим», на які посилається Інспекція, ставлячи під сумнів реальність розглядуваних операцій, не можуть слугувати спростуванням фактів господарської діяльності, засвідчених поданими платником первинними документами.
Адже самі по собі висновки контролюючих органів, викладені в акті зустрічної перевірки постачальника та не підкріплені належними доказами, щодо недобросовісності постачальника у сфері оподаткування без встановлення зв'язку цього факту із зловживаннями Підприємства не можуть бути підставою для визнання необґрунтованою податкової вигоди останнього. Інспекцією не доведено відсутність у ТОВ «Сана Прим» об'єктивної можливості виконати розглядувані операції
Такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, основних засобів, майна не є належним спростовуванням фактичного виконання спірної операції названим контрагентом з огляду на залучення інших осіб для вчинення необхідних дій (як-от - автоперевізника) у процесі доставки товару платникові
Неперебування контрагента за місцем реєстрації також не свідчить про неможливість провадження ним господарської діяльності за іншою адресою.
З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком судів про незаконність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Норми матеріального права застосовані судами правильно; порушень процесуальних норм, які тягнуть зміну або скасування оскаржуваних судових рішень, касаційним судом не виявлено.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області відхилити.
2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 у справі № 813/952/13-а (876/6421/13) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько