25 травня 2016 року м. Київ К/800/5131/15
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Інспекція)
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2015
у справі № 820/17283/14
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОПЕРТІ МЕНЕДЖМЕНТ УКРАЇНА" (далі - Товариство)
до Інспекції
про скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У жовтні 2014 року Товариство звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.07.2014 № 0020161702 про застосування до Товариства штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб у сумі 269 523,73 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2014 у позові відмовлено. Постанову мотивовано тим, що внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати працівникам за листопад-грудень 2013 року позивач прострочив сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що зумовлює правомірність застосування до Товариства штрафних санкцій в порядку статті 127 Податкового кодексу України (далі - ПК).
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2015 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; оспорюване податкове повідомлення-рішення скасовано в частині застосування до позивача штрафу в сумі 269 013,73 грн.; в решті позову відмовлено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що: податковий орган неправомірно та безпідставно застосував до позивача штрафні санкції, передбачені статтею 127 ПК; Товариством перераховувався податок на доходи фізичних осіб, утриманий із нарахованої заробітної плати, у день її виплати; несвоєчасна виплата задекларованих та узгоджених податкових зобов'язань за платежем «податок з доходів фізичних осіб» виникла внаслідок затримки виплати заробітної плати; податок з доходів фізичних осіб перераховувався в той же день, коли і виплачувалась заробітна плата, а тому має місце лише несвоєчасне перерахування сум податку, відповідальність за яке передбачена статтею 126 ПК, оскільки встановлена статтею 127 ПК санкція застосовується за ненарахування, неутримання та/або несплату податків платником, у тому числі податковим агентом.
Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, покладеними в основу прийняття оскаржуваної постанови, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення апеляційного суду та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду зі спору як скасовану помилково.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог Інспекції з урахуванням з такого.
Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією за наслідками проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07.02.2012 по 31.12.2013, оформленої актом від 01.07.2014 № 2246/20-34-22-01-05/38077373.
Так, перевіркою виявлено факт виплати позивачем заробітної плати працівникам за листопад-грудень 2013 року з порушенням законодавчо визначеного строку, що призвело й до несвоєчасного виконання Товариством обов'язку податкового агента з нарахування та сплати до бюджету відповідних сум податку на доходи фізичних осіб.
В силу підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
За правилами підпункту 168.1.2 пункту 168.1 цієї ж статті ПК податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Відповідно до підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 126.1 статті 126 ПК у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
У той же час пунктом 127.1 статті 127 ПК передбачено, що ненарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом. До або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Системний аналіз наведених положень податкового законодавства свідчить на користь висновку про те, що положення статті 126 ПК щодо застосування штрафної санкції поширюється на випадки, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.
Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК.
Положення статті 127 ПК встановлюється як міра відповідальності, що покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.
У справі, що переглядається, судами встановлено, що Товариством перераховувався податок на доходи фізичних осіб, утриманий із нарахованої заробітної плати, у день її виплати. А відтак слід погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за статтею 127 ПК, що зумовлює незаконність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Норми матеріального права застосовані апеляційним судом правильно; порушень процесуальних норм, які тягнуть зміну або скасування оскаржуваного рішення, касаційним судом не виявлено.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2015 у справі № 820/17283/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько