"08" червня 2016 р. м. Київ К/800/31866/15
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
за участю секретаря Загороднього А.А.
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі - Інспекція)
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2012
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015
у справі № 2а-964/10/1070
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аріон-ЛТД" (далі - Товариство)
до Інспекції
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У грудні 2009 року Товариство звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням подальшої зміни позовних вимог) просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.04.2009 № 0000402300/0, від 06.10.2009 № 00000402300/2 і № 0008332300/2, від 04.12.2009 № 0000402300/3 та № 0008332300/3.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.12.2009 № 0000402300/3 та № 0008332300/3; в решті позову відмовлено. У прийнятті цього рішення суд першої інстанції виходив з того, що реальність виконання операцій з поставки позивачеві підрядних робіт у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Лік Груп» (далі - ТОВ «Лік Груп») підтверджується документально, тоді як перекладення на позивача негативних наслідків за правопорушення, допущені його контрагентом, є неприпустимим.
Справа переглядалася в апеляційному порядку неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.11.2014 постанову суду апеляційної інстанції зі справи скасовано, останню передано на новий апеляційний розгляд для перевірки обставин щодо порядку укладення, виконання та оформлення господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Лік Груп» (далі - ТОВ «Лік Груп»).
За результатами нового апеляційного розгляду справи ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015 рішення суду першої інстанції зі спору залишено без змін. При цьому апеляційний суд погодився з правомірністю формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій з названим контрагентом, оскільки позивач надав усі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Лік Груп», які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення Товариством законної мети його здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод робіт/послуг для здійснення господарської статутної діяльності.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Інспекція, посилаючись на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи та правильному правозастосуванню, просить скасувати прийняті у справі судові рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові. Мотивуючи касаційні вимоги, відповідач зазначає, зокрема, що первинні документи, оформлені від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності підприємства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, які стали підставою для формування Товариством податкового кредиту, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням з такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства щодо підтвердженості відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Лік Груп» за період з 01.07.2007 по 31.03.2008, оформлену актом від 31.03.2009 № 163/23-1/33870514. За наслідками цієї перевірки з урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження податковим органом було прийнято:
податкове повідомлення-рішення 04.12.2009 № 0000402300/3, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 398 380,88 грн. (у тому числі 265 587,25 грн. за основним платежем та 132 793,63 грн. за штрафними санкціями);
податкове повідомлення-рішення від 04.12.2009 № 0008332300/3 про донарахування Товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 497 975,91 грн. (у тому числі 331 983,94 грн. за основним платежем та 165 991,97 грн. за штрафними санкціями).
Підставою для зазначених донарахувань став висновок податкового органу про незаконне формування позивачем даних податкового обліку (валових витрат та податкового кредиту) за операціями з придбання у ТОВ «Лік Груп» товарів та робіт. При цьому відповідач посилається на наявність ознак анонімного контрагента у діяльності цього постачальника, засновник та директор якого ОСОБА_1 заперечує свою причетність до реєстрації та діяльності названого товариства, не підписував складені від його імені первинні документи та не уповноважував інших осіб на відповідне підписання.
Наведені обставини, разом з фактом визнання недійсними установчих документів ТОВ «Лік Груп» згідно з постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 18.07.2008 у справі № 4133/08, а також анулюванням реєстрації ТОВ «Лік Груп» платником ПДВ за актом податкового органу від 24.02.2009 № 6882, були розцінені податковим органом як невідповідність витрат платника за розглядуваними операціями критерію документальної підтвердженості.
В ухвалі від 26.11.2014 з даної справи Вищий адміністративний суд України, керуючись положеннями підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпунктом 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сформував правову позицію, відносно до якої податкові наслідки у вигляді формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ пов'язуються з реальним виконанням господарської операції, що характеризується дійсним переміщенням активів між її учасниками та фактичними змінами їх майнового стану, а також підтвердженістю відповідної операції належними первинними документами, які містять достатню і достовірну інформацію про юридичний факт.
Слід зазначити, що згідно з правовим висновком Верховного Суду України, який міститься у його постанові від 19.04.2016 (у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ «Гранд Галерея» до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення), статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. При розгляді конкретної справи суди такі доводи органу влади мають перевіряти та оцінювати.
У постанові від 05.03.2012 (справа № 21-421а11) Верховний Суд України зазначив, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
З урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду України, які в силу частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для всіх судів України, та з огляду на установлені судами обставини щодо реєстрації ТОВ «Лік Груп» на підставну особу - ОСОБА_1, який заперечує свою причетність до реєстрації та фінансово-господарської діяльності очолюваного ним суб'єкта господарювання та до підписання від імені ТОВ «Лік Груп» будь-яких первинних документів, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне погодитися з висновком Інспекції про відсутність у позивача права на податковий кредит за операціями з цим контрагентом.
Адже у даному випадку підприємство-постачальник знаходилось поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомі особи лише оформляли відповідні документи. Номінальний директор нікого не уповноважував на вчинення дій від імені Товариства, немає відомостей щодо уповноваження інших осіб на вчинення дій від імені Товариства. Наведене виключає правильність висновку судів про дотримання платником умов, з якими підпункти 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» пов'язують добросовісність податкової вигоди платника.
За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області задовольнити.
2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015 у справі № 2а-964/10/1070 скасувати.
3. У позові відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько