30 червня 2016 року Справа № 911/1000/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Фролової Г.М. (доповідача)
суддівХодаківської І.П., Яценко О.В.
за участю представників:
позивачаЛевченко Д.Ю., дов. від 01.02.16
відповідачаТума О.В., дов. від 25.02.16
третьої особине з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.04.16
у справі№911/1000/15 господарського суду Київської області
за позовомДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
доПриватного акціонерного товариства КП "Укренергомонтаж"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний проектний центр "Київенергомережпроект"
про стягнення 3 433 104,36 грн.
Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства КП "Укренергомонтаж" про стягнення невикористаного авансу за договором від 21.09.2012 №04-2/0054-12 у розмірі 2347526,41 грн., 5% річних у сумі 401875, 95 грн. та інфляційних втрат у сумі 683701,99 грн. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасного повернення суми невикористаного авансу та обґрунтовано приписами статей 526, 625 Цивільного кодексу України.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Київської області від 24.11.2015 у справі №911/1000/15 (суддя Конюх О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2016 (судді: Майданевич А.Г. - головуючий, Лобань О.І., Федорчук Р.В.) в позові відмовлено повністю. Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що підстави для повернення авансу, сплаченого на виконання чинного договору, відсутні.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 530, 617, 626-629, 631, 693 Цивільного кодексу України, статей 218, 619 Господарського кодексу України. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неповне з'ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, що, на думку заявника, призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Заявник, зокрема, звертає увагу, що на момент розгляду справи результат робіт не отримано, аванс не повернуто.
Відповідач надав відзив на касаційну скаргу та просить судові рішення у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судових засіданнях, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 21.09.2012 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Приватним акціонерним товариством КП "Укренергомонтаж" укладено договір № 04-2/0054-12 згідно з яким за цим Договором Генпідрядник (відповідач у справі) зобов'язується у 2012-2015 роках на свій ризик власними або залученими силами з власних матеріальних ресурсів на підставі наданої Уповноваженим представником Замовника проектної документації, розробити робочу документацію та отримати позитивний експертний висновок з питань охорони праці, виконати та здати Замовнику в установлений цим Договором строк закінчені роботи - об'єкт будівництва, а саме: сукупність приміщень і споруд або окремі приміщення (споруди), будівництво яких здійснюється відповідно до проекту "ПЛ 330 кВ Західнокримська - Севастополь з розширенням та реконструкцією підстанцій 330 кВ "Західнокримська" і "Севастополь", а також виконати інші будівельні роботи відповідно до розробленої ним проектно-кошторисної документації, а Замовник зобов'язується надати Генпідрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати проектно-кошторисну та іншу необхідну дозвільну документацію, затверджену в установленому порядку, прийняти виконані роботи та оплатити їх в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати авансу та оплати виконаних генпідрядником робіт, витрат та поставленого обладнання в межах фінансових можливостей замовника на поточний рік. Згідно з пунктом 4.2 договору, генпідрядник зобов'язується використати одержаний аванс на розробку робочої документації, придбання і постачання необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт матеріалів, обладнання, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансів. Генпідрядник протягом 90 днів з дня надходження авансового платежу підтверджує його використання актами здачі-прийняття проектно-вишукувальної продукції, актами виконаних будівельних робіт та актами приймання-передачі обладнання або проміжним актом-звітом про використання коштів за призначенням та повертає невикористану частину авансових платежів, а також сплачує відсотки за їх користування у розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла в цей період. Пунктом 4.3 договору визначено, що оплата виконаних генпідрядником робіт проводиться замовником проміжними щомісячними платежами за фактично виконані обсяги робіт. Розрахунки здійснюються на підставі примірних форм первинних облікових документів у будівництві, затверджених наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 №554, а саме: акта приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/, акта здачі-прийняття проектно-вишукувальної продукції.
Пунктом 13.7 договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при виконанні робіт генпідрядник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі, визначеному цим договором, а також генпідрядник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти (аванс) з урахуванням індексу інфляції та сплачує 5% річних за увесь час користування грошовими коштами замовника (чужими грошовими коштами). Пунктом 13.14 договору узгоджено, що якщо генпідрядник не розпочав виконання робіт протягом 3-х місяців з дня надходження авансових платежів на його розрахунковий рахунок та якщо це не зумовлено невиконанням своїх обов'язків за договором замовником, генпідрядник зобов'язаний повернути авансові платежі замовнику з нарахованими відсотками, у розмірі, встановленому чинним законодавством.
Судами установлено, що відповідно до графіку будівництва "ПЛ 330 кВ Західнокримська-Севастополь" з розширенням та реконструкцією 330 кВ "Західнокримська" і "Севастополь" (додаток №4 до договору підряду) розробка робочої документації мала бути здійснена протягом періоду з жовтня 2012 року до кінця травня 2013 року, що неодноразово відзначалося під час нарад відповідальних представників замовника, генпідрядника, субпідрядника з питання виконання проектних робіт для будівництва "ПЛ 330 кВ Західнокримська-Севастополь" з розширенням та реконструкцією 330 кВ "Західнокримська" і "Севастополь", що підтверджується копіями протоколів нарад, які містяться в матеріалах справи.
Як установлено судами, позивачем, на виконання умов договору, було перераховано відповідачу суму авансу на виконання робочої документації в загальній сумі 7956000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 28.12.2012 та від 22.01.2013.
Також судами установлено, що 28.12.2012 між генпідрядником ПрАТ КП "Укренергомонтаж" та субпідрядником ТОВ "НТПЦ "Київенергомережпроект" укладено договір №15-02/12-12, в порядку та на умовах якого субпідрядник зобов'язався розробити проектно-кошторисну документацію стадії "РД" (робочу документацію) на виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт за проектом "ПЛ 330 кВ Західнокримська-Севастополь" з розширенням та реконструкцією 330 кВ "Західнокримська" і "Севастополь", а генпідрядник зобов'язався прийняти та оплатити розроблену документацію.
Установлено судами і те, що на виконання даного договору ПрАТ КП "Укренергомонтаж" перерахувало ТОВ "НТПЦ "Київенергомережпроект" (субпідряднику погодженому замовником) грошові кошти в сумі 7 956 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №250 від 28.12.2012 суму 3 956 000,00 грн. та №25 від 22.01.2013 на суму 4 000 000,00 грн., призначення платежу - оплата авансу на розробку проектної документації згідно договору №15-02/12-12 від 28.12.2012.
Однак, як установлено, відповідачем на підтвердження використання авансу надано позивачу акти здачі-приймання виконаних робіт №1, №2 від 26.11.2013 та №3, №4 від 24.12.2013 на загальну суму - 5 608 473,59 грн. Робоча документація за актом здачі-приймання робіт із виконавчими кошторисами в повному обсязі замовнику генпідрядником дотепер не передано, що свідчить про прострочення виконання зобов'язання із виготовлення та передачі робочої документації замовнику.
Листом №01/01-6-2/14752 від 25.12.2014 ДП "НЕК "Укренерго" звернулось до ПрАТ КП "Укренергомонтаж" з вимогою повернути невикористану частину авансу, сплатити 5% та індекс інфляції за користування чужими грошовими коштами, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.
З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога позивача про стягнення невикористаної частини авансу в розмірі 2347526,41 грн., а також інфляційних втрат у розмірі 683701,99 грн. та 5% річних у розмірі 401875,95 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, господарські суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що за умовами укладеного договору підряду дані порушення з боку генпідрядника мають інші наслідки, ніж повернення авансу. Таким чином, як зазначено судами, за відсутності у відповідача обов'язку повертати аванс, також відсутній обов'язок сплачувати проценти за користування ним, а також інфляційні та річні за прострочення його повернення.
Втім, такі висновки судів попередніх інстанцій визнаються колегією суддів передчасними, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 Кодексу унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами статті 628 Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Кодексу).
Однак, під час прийняття судових рішень по суті спору під час нового розгляду справи судами попередніх інстанцій наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.
Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Відповідно до статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
За приписами статті 882 цього Кодексу передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Таким чином, спір між сторонами стосується виконання умов договору підряду, а відтак до предмету дослідження у даній справі входить встановлення обставин щодо характеру та обсягу робіт, що є предметом договору, строків їх виконання; аналіз доказів, поданих на підтвердження виконання та передання цих робіт, відповідність вказаних робіт, їх об'єму та вартості умовам договору та затвердженому кошторису; встановленню підлягає факт порушення відповідачем господарського зобов'язання, а також наслідки такого порушення з урахуванням змісту укладеного між сторонами договору.
Саме на не з'ясування вказаних обставин, від яких залежить законність рішення у спорі, вказував Вищий господарський суд України у постанові від 10.09.2015 при скеруванні справи для нового розгляду.
За приписами частини 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Втім, зазначені приписи процесуального закону судом в повному обсязі не виконані.
Таким чином, для правильного вирішення даного спору судові необхідно встановити усі обставини, що входять до предмета доведення такого позову, з'ясувати дійсні правовідносини, які склались між сторонами, та виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими вони регулюються. Наведене свідчить про те, що поза увагою судів залишилися питання, з якими пов'язане законне вирішення спору по суті.
За таких обставин, доводи касаційної скарги частково підтверджені матеріалами справи. Наведене свідчить про те, що поза увагою судів залишилися питання, з якими пов'язане законне вирішення спору по суті. Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Разом з цим, до повноважень касаційної інстанції віднесено скерування справи на новий розгляд за результатами розгляду касаційної скарги. Порушення судами процесуальних норм, та не з'ясування обставин від яких залежить законність рішення у спорі є підставою для скасування переглянутих судових актів та скерування справи для нового розгляду. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.16 у справі №911/1000/15 господарського суду Київської області та рішення господарського суду Київської області від 24.11.2015 у даній справі скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Київської області.
Головуючий Г.Фролова
Судді І.Ходаківська
О.Яценко