Справа № 461/2470/14-к
01.07.2016 року м. Львів
Галицький районний суд м. Львова
в колегіальному складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
судді ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
з участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7
ОСОБА_8
потерпілого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові кримінальне провадження № 12013150050004635 від 16.12.2013 року, відносно -
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Соснівка Червоноградського району Львівської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 16.04.2009 року Червоноградським районним судом Львівської області за ч.2 ст.289, ч.3 ст. 189 КК України до 5 років позбавлення волі-
за ч.4 ст.187 КК України,-
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Рогізно Яворівського району Львівської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 14.03.2013 року Яворівським районним судом Львівської області за ч.3 ст.185 КК України до трьох років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75,76 КК України встановлено іспитовий строк два роки,-
за ч.4 ст.187 КК України,-
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с.Оселя, Яворівського району Львівської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , не судимого-
- за ч.4 ст.187 КК України,-
ОСОБА_10 , 16.12.2013 року о 02.00 год., за попередньою змовою, в групі із ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , знаходячись на вул. І.Франка, 87 у м. Львові, вчинили розбій - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я ОСОБА_13 , та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень останньому. Зокрема, обвинувачені в зазначений день та час, зустрівши потерпілого на АДРЕСА_4 , з метою незаконного збагачення, діючи спільно, з єдиним умислом, напали на ОСОБА_13 . При цьому, ОСОБА_10 першим наніс потерпілому удар в область грудей від чого той впав на землю, після чого обвинувачені ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , почали наносити потерпілому удари ногами по голові; ОСОБА_11 , зняв із руки ОСОБА_13 золотий перстень вагою 2,5 грами вартістю 1500,00 грн., а ОСОБА_10 , витягнув із внутрішньої кишені куртки ОСОБА_13 , гаманець, з якого забрав кошти у сумі 25,00 грн., та 20,00 Євро, що згідно курсу валют встановлених НБУ станом на 16.12.2013 року становило 219,44 грн. Потерпілий ОСОБА_13 підвівся та намагався встати із землі, але обвинувачені продовжили наносити удари ногами ОСОБА_13 по голові. Згідно висновку судово-медичної експертизи №567/13 від 27.12.2013 року ОСОБА_13 спричинено черепно-мозкову травму у вигляді синців, рани та крововиливів на голові, переломів кісток лицевого черепу, перелому основи правої скроневої кістки, та забою головного мозку, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя на момент заподіяння.
З врахуванням норм ст.ст. 368, 370 КПК України, що регулюють застосування норм матеріального та процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, колегія суддів, ухвалюючи вирок в даній справі, безпосередньо дослідивши під час судового розгляду та оцінивши з точки зору належності, допустимості і достовірності доказів, прийшла до висновку про винуватість обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчинені інкримінованого правопорушення, з огляду на наступне.
Так, встановлені судом обставини щодо винуватості ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, підтверджуються доказами та документами, дослідженими під час судового розгляду.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.4 ст.187 КК України, винним себе не визнав, а вважає, що він вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 186 КК України, та пояснив, що 16.12.2013 року він разом із ОСОБА_11 та ОСОБА_12 гуляли по м. Львову, розпивали спиртні напої. На вул. І.Франка у м. Львові зустріли потерпілого ОСОБА_13 , з яким до цього знайомі не були. Потерпілий лежав на землі та в нього з голови текла кров та щось собі тихенько говорив. Він завдав потерпілому два удари ногою в голову, а ОСОБА_11 після цього зняв обручку у потерпілого. Після цього вони побачили, що на автомобілі їде міліція і вони троє почали втікати, але їх наздогнали працівники міліції та доставили до місця події і він бачив як потерпілого забирала швидка. Після доставлення його та ОСОБА_11 до міліції, їх там побили працівники міліції. Також хоче додати, що перед впізнанням в кабінет слідчого заходив потерпілий і бачив його перед впізнанням. Цивільний позов визнає частково, а саме в розмірі 20000 гривень.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.4 ст.187 КК України, винним себе не визнав, а вважає, що він вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 186 КК України, та пояснив, що 16.12.2013 року він разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_12 гуляли у центральній частині м. Львова. На вул. І.Франка побачили невідомого мужчину, який сидів на землі, спертий спиною до стіни будинку з похиленою головою вниз та з голови текла кров. Він з ОСОБА_10 підійшов до потерпілого і ОСОБА_10 сказав йому, щоб він зняв обручку у потерпілого, в цей час ОСОБА_10 наніс потерпілому 2-3 удари ногою в область голови. Після ударів ОСОБА_10 потерпілий нічого не говорив, а він зняв в нього обручку з пальця. ОСОБА_12 стояв позаду них на відстані 2-3 метри та не наносив ударів потерпілому та говорив, щоб вони не чіпали потерпілого. Після затримання працівниками міліції він бачив, як приїхала швидка та забрала потерпілого. Викрадену обручку віддав під час обшуку працівникам міліції, а гаманець потерпілого вилучили у ОСОБА_10 . Після доставлення його, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 до міліції, їх там побили працівники міліції. Також зауважив, що перед впізнанням в кабінет слідчого заходив потерпілий і бачив його перед впізнанням.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.4 ст.187 КК України, винним себе не визнав та пояснив, що 16.12.2013 року у вечірній час він разом із ОСОБА_11 та ОСОБА_10 гуляли центральною частиною м. Львова і на вул. І. Франка побачили невідомого їм чоловіка, який сидів на землі, спертий спиною до стіни будинку з розбитою головою. Стверджує, що ударів потерпілому не наносив. Під час допиту в міліції до них застосувалася фізична сила, і після цього вони погодилися визнати вину. Цивільного позову не визнає.
Відповідно до норм ст. 56 КПК України - потерпілий є одним з основних учасників кримінального провадження, від процесуальної активності якого залежить з'ясування обставин вчинення кримінального правопорушення; пояснення потерпілого можуть бути складовою та різновидом доказів, а також використовуватись при здійсненні інших процесуальних прав, як під час досудового розслідування, так і в судовому розгляді для обґрунтування позиції чи думки з питань, які виникають у провадженні.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_13 показав, що 16.12.2013 року о 01.40 год. вийшов із дому та направився на вул. Снопківську в м.Львові проводжав гостей. Дійшовши до вул. І. Франка, побачив ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , з якими до цього знайомий не був. ОСОБА_10 , проходячи повз нього, різко схопив за лікоть та потягнув на себе, сказавши при цьому: «Слава Україні», чому не вітаєшся» і раптово наніс удар кулаком в обличчя, від якого він упав на коліна і в цей час ОСОБА_12 наніс удар ногою в обличчя від якого він упав на спину. Всі троє повалили його на землю, та почали наносити удари ногами по голові приблизно протягом 5 хвилин. Потім ОСОБА_11 схопив його за руку та ногою наступив на обличчя, силоміць зняв золотий перстень (обручку). Лежачи на тротуарі, він відчув, як обшукують кишені його куртки. В одній із кишень були в блокноті гроші в сумі 25 грн. та 20 євро, які в нього викрали разом із посвідченням охоронця фірми. Подальші події достеменно пригадати не може, оскільки від нанесених ударів втрачав свідомість. Настоює на тому, що на нього вчинили напад і наносили побої всі троє обвинувачених, яких він сприймав, як одну групу нападників, і які діяли спільно з метою його пограбування .
На своїх показаннях ОСОБА_13 наполягає, при цьому, розуміючи та усвідомлюючи свою відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань. До цього з потерпілими знайомий не був, до них упереджено не відноситься; міру покарання залишає на розсуд суду.
Потерпілий ОСОБА_13 в уточненому цивільному позові просить стягнути солідарно з обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_12 завдану матеріальну та моральну шкоду, в розмірі 210000 грн., яку обгрунтовує отриманими тяжкими тілесними ушкодженнями, психологічною травмою, потребую довготривалого лікування. Від позовних вимог щодо ОСОБА_11 відмовляється оскільки останній відшкодував йому шкоду.
Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню; процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновків експертів; докази, будучи належними і допустимими, мають властивість слугувати засобами пізнання вчиненого злочину та обумовлюють ті об'єктивні зв'язки, які існують між ними і обставинами минулої події; відсутність такої взаємодії може свідчити лише про відсутність доказів.
Винуватість обвинувачених також підтверджується показаннями допитаних в судовому засіданні свідків.
Зокрема, свідок ОСОБА_14 показав, що 16.12.2013 року о 02.00 год. від оперативного чергового по РВ було отримано виклик, що на вул. І.Франка 87 у м.Львові відбувається бійка. Проїжджаючи по вул. Снопківській у м. Львові побачили, що троє невідомих осіб б'ють лежачого мужчину. Помітивши автомобіль міліції, обвинувачені почали різко втікати в напрямку вул. Шота Руставелі, - вул. І.Франка у м. Львові. Під'їхавши до потерпілого та оглянувши його, звернув увагу на сильні побої, кров та непритомний стан останнього; викликав карету швидкої медичної допомоги. В цей час, інші працівники міліції - ОСОБА_15 та ОСОБА_16 затримали осіб, що втікали та підійшли до місця пригоди. Вони намагались з'ясувати у потерпілого, чи саме затримані громадяни здійснили побиття, однак потерпілий, через травми нічого відповісти не міг. В подальшому затриманих осіб було доставлено в приміщення Галицького РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області.
Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_17 висновок експерта №567/13 від 27.12.2013 року підтримала в повному обсязі. Відповідно до даного висновку у потерпілого ОСОБА_13 виявлено черепно-мозкову травму у вигляді синців, рани та крововиливів на голові, переломів кісток лицевого черепу, перелому основи правої скроневої кістки, та забою головного мозку, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя на момент заподіяння. Також зазначили, що кожне ушкодження, яке було в потерпілого знаходиться в ділянці тіла, достатньої для нанесення власноручно потерпілим, але даних про те, що потерпілий наніс собі самостійно тілесні ушкодження - немає. Крім цього у висновку не зазначено хто та які удари наносив, у зв'язку з тим, що слідчим не ставились такі запитання, оскільки для дачі таких запитань були потрібні протоколи відтворення, протоколи допиту потерпілого і обвинувачених. Також наголосила на тому, що при паданні на площину потерпілий не міг зазнати всі тілесні ушкодження і повинен був отримати не меншу 4 удари з прикладенням сили. Перелом гайморових пазух, потерпілий міг отримати від ударів тупими предметами, а не при падінні на площину.
Із висновку експерта №567\13 від 27.12.2013р. вбачається, що у потерпілого ОСОБА_13 була черепно-мозкова травма у вигляді синців, рани та крововиливів на голові, переломів кісток лицевого черепа, переломи основи правої скроневої кістки, забою головного мозку. Вказані ушкодження заподіяні тупими предметами, могли утворитися 16 грудня 2013 року та відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя на момент заподіяння. Судово-медичних даних про те що тілесні ушкодження ОСОБА_13 отримав самостійно, немає.
Винуватість обвинувачених також стверджується наступними доказами:
даними протоколів пред'явлення особи для впізнання від 16.01.2014р., з яких вбачається, що потерпілий ОСОБА_13 серед пред'явлених йому осіб опізнав ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , ОСОБА_12 , які 16.12.2013р. в групі осіб нанесли йому тілесні ушкодження;
даними протоколу слідчого експерименту від 23.01.2014р., з якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_13 вказав, при яких обставинах на нього було здійснено напад обвинуваченими 16.12.2013р.
Оцінюючи показання обвинувачених суд приходить до переконання, що обвинувачені надали неправдиві покази та хочуть уникнути від кримінальної відповідальності за пред'явленим обвинуваченням. Покази обвинувачених спростовується показами потерпілого, який вказує, що всі троє обвинувачених наносили йому тілесні ушкодження та потерпілий зазначав при яких обставинах обвинувачені наносили йому тілесні ушкодження. Покази потерпілого є послідовними та однаковими як на досудовому розслідування так і у всіх попередніх судових засіданнях, на відміну від показів обвинувачених, які щоразу надають різні покази.
Також покази потерпілого узгоджуються з показами свідка ОСОБА_14 наданим в судовому засіданні, який вказав, що бачив як усі троє обвинувачених завдавали удари потерпілому.
Суд надає віри показам потерпілого та свідка ОСОБА_14 , оскільки вони знаходяться у об'єктивному взаємозв'язку з іншими матеріалами справи, нічим не спростовані, доповнюються іншими доказами.
Крім цього, обвинувачені не навели доводів чи мотивованих аргументів, які б дали підстави вважати, що потерпілий ОСОБА_13 їх оговорює.
Отже, суд бере до уваги показання потерпілого та свідків, дані ними на як досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, такі показання підтверджуються дослідженими доказами по справі, при цьому є логічними, послідовними відтворюють реальну картину обстановки вчинення кримінального правопорушення, а тому суд визнає їх достовірними та бере їх за основу обвинувачення.
Щодо застосування до обвинувачених на досудовому слідстві незаконних методів слідства, то такі доводи не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, дані ними показання в якості підозрюваних та обвинувачених повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи, в яких відсутні дані про те, що в цей період обвинувачені зверталися із скаргами на незаконність методів досудового слідства та не доведені жодними іншими, дослідженими в судовому засіданні доказами.
Таким чином, аналізуючи наведені докази, колегія суддів приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України доведена повністю.
Дії ОСОБА_10 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, оскільки обвинувачені вчинили напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.
Кваліфікуючи дії винних, суд виходить із об'єктивної сторони розбою, яка характеризується нападом з метою заволодіння чужим майном, який обов'язково виявляється у психічному або фізичному насильстві, яке має реальний характер: воно здатне подавати волю потерпілого примусити його передати майно винному. Суб'єктивна сторона даного злочину передбачає тільки прямий умисел: особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, вилучає чуже майно, на яке вона немає ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає спричинити таку шкоду. Обов'язковими суб'єктивними ознаками розбою є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета-збагачення.
Обставини вчиненого ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 повністю кореспондуються із диспозицією статті ст.187 ч.4 КК України та узгоджуються із роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009р.№10 »Про судову практику у справах про злочини проти власності» , відповідно до яких розбій - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого.
Аналізуючи обставини даної справи та надані докази, колегія дійшла висновку, що в діях обвинувачених мав місце саме розбій; їх дії були узгодженими, послідовними і спрямованими на негайне заволодіння майном потерпілого шляхом застосування насильства. Зокрема, ОСОБА_13 повалили на землю і всі троє обвинувачених наносили йому цілеспрямовані удари в область голови, подавляючи таким чином волю потерпілого, не даючи можливості піднятись та чинити опір, обвинувачені заволоділи його майном-грошима та золотою каблучкою.
Щодо застосування до ОСОБА_11 Закону України «Про амністію у 2014 р.» суд не вбачає підстав, оскільки останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину і до вказаних осіб не може бути застосований даний закон.
Виходячи із аналізу доказів та обставин злочину, у суду немає правових підстав кваліфікувати дії ОСОБА_19 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 як хуліганство чи грабіж.
Таким чином обвинувачені, вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.187 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_10 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставин, що обтяжують покарання - судом не встановлено; обставини, що пом'якшують покарання - судом не встановлено.
Щодо особи обвинуваченого, то встановлено, що ОСОБА_10 вже притягався до кримінальної відповідальності, не працює, характеризується за місцем проживання задовільно.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_11 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; обставин, що обтяжують покарання - судом не встановлено; обставини, що пом'якшують покарання - відшкодування шкоди потерпілому.
Щодо особи обвинуваченого, то встановлено, що ОСОБА_11 , раніше вже притягався до кримінальної відповідальності, характеризується за місцем проживання посередньо, має на утриманні малолітню дитину.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_12 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; обставин, що обтяжують покарання -судом не встановлено; обставини, що пом'якшують покарання - не встановлено.
Щодо особи обвинуваченого, то встановлено, що ОСОБА_12 , раніше не судимий, характеризується за місцем проживання посередньо.
При призначенні покарання обвинуваченим суд також враховую роль кожного у вчиненні злочину, зокрема, те що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 були найбільш активними при вчиненні злочину, викрадали майно ОСОБА_13 ; менш активну участь у вчиненні злочину приймав обвинувачений ОСОБА_12 .
З врахуванням наведених обставин суд вважає, що покарання слід призначити у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст.187 КК України.
Відповідно до ст.71 КК України, ОСОБА_11 до призначеного покарання слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Яворівського районного суду Львівської області від 14 березня 2013 року, яким він засуджений по ст.185 ч.3 КК України на три роки позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України із встановленням іспитового строку-два роки .
Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до вступу вироку в законну силу, враховуючи особи та тяжкість злочинних діянь, слід залишити тримання під вартою.
Строк відбуття покарання обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 слід рахувати з моменту фактичного затримання - 16.01.2014 року.
Згідно ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», пунктом 5 якої передбачено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.
Пунктом 11.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4, зазначається, що відповідно до ст.137 ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, крім інших вимог, передбачених цією статтею, має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Цивільний позов слід задоволити частково. При цьому, суд виходить із перенесених фізичних страждань та душевних хвилювань ОСОБА_13 , тяжкості отриманої травми, зокрема, пошкодженням обличчя, втратою зубів верхньої щелепи, множинні переломи кісток лицевого черепу; спинка носа вигнута та викривлена, що потребує додаткового медичного та косметологічного втручання, пов'язаного із додатковим фізичним болем та фінансовими витратами. Стягнути з ОСОБА_10 , на користь ОСОБА_13 475,99 грн. завданої майнової шкоди, яка підтверджується матеріалами справи, чеками на придбання медикаментів. Щодо відшкодування моральної шкоди, то позовні вимоги слід задоволити частково та стягнути з засудженого ОСОБА_10 на користь потерпілого 25 000,00 грн. Стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_13 475,99 грн. завданої майнової шкоди, яка підтверджується матеріалами справи. Щодо відшкодування моральної шкоди, то позовні вимоги слід задоволити частково та стягнути з засудженого ОСОБА_12 на користь потерпілого 15 000,00 грн.
Оскільки ОСОБА_11 шкоду потерпілому відшкодував і потерпілий до нього немає претензій, тому позов щодо ОСОБА_20 не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.369, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.4 ст.187 КК України та призначити покарання - дев'ять років позбавлення волі із конфіскацією належного на праві власності майна.
ОСОБА_11 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.4 ст. 187 КК України та призначити покарання - вісім років і два місяці позбавлення волі із конфіскацією належного на праві власності майна.
На підставі ст.71 КК України, до призначеного покарання ОСОБА_11 , слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Яворівського районного суду Львівської області від 14.03.2013р. та призначити остаточне покарання вісім років і 3 місяці позбавлення волі з конфіскацією належного на праві власності майна.
ОСОБА_12 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.4 ст. 187 КК України та призначити покарання - вісім років позбавлення волі з конфіскацією належного на праві власності майна.
Запобіжний захід відносно обвинувачених - тримання під вартою залишити без змін до вступу вироку в законну силу.
Строк відбування покарання ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 рахувати з 16.01.2014 року.
В строк відбуття покарання зарахувати строк попереднього ув'язнення ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з 16.01.2014 р. по 06.05.2015 р., та з 11.11.2015 р. до вступу вироку в законну силу з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі відповідно до положень ст.72 КК України .
Цивільний позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_10 , на користь ОСОБА_13 475,99 грн. завданої майнової шкоди та 25000 гривень моральної шкоди, а всього 25475,99 грн.
Стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_13 475,99 грн. завданої майнової шкоди та 15000 гривень моральної шкоди, а всього 15475,99 грн.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3