Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Єдиний унікальний №321/1653/15 Головуючий у 1 інстанції: Олійник М.Ю.
Провадження № 22-ц/778/2553/16 Суддя-доповідач: Спас О.В.
22 червня 2016 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Спас О.В.,
суддів: Онищенка Е.А.,
Полякова О.З.,
при секретарі Бабенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. А. Суворова»
на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 04 лютого 2016 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зобов'язання виконати умови договору купівлі-продажу, -
У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про зобов'язання виконати умови договору купівлі-продажу.
В позові зазначав, що 12 лютого 2010 року він уклав з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу сталевої труби діаметром 720мм загальною вагою 250т. Вказаний договір був укладений на Товарній біржі «МАВІ». Умовами договору було передбачено, що право власності на придбаний товар переходить до покупця відразу після підписання договору, але труби будуть зберігатися у продавця до 18 грудня 2015 року. Після настання вказаної дати він звернувся до ОСОБА_4 з метою отримання придбаних труб, але останній відмовив. Посилаючись на викладене, просив суд зобов'язати ОСОБА_4 виконати умови договору купівлі-продажу труби №003246 від 12 лютого 2010 року та повернути із зберігання трубу сталеву діаметром 720мм, загальною вагою 250тон.
Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 04 лютого 2016 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_4 виконати умови договору купівлі-продажу № 003246 від 12 лютого 2010 року і повернути ОСОБА_3 придбану ним сталеву трубу діаметром 720мм, загальною вагою 250тон.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТОВ «Агрофірма ім. А. Суворова» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що не брали участі у справі, проте, суд вирішив питання про їх права та обов'язки, оскільки предмет спору та договору купівлі-продажу (250 тон труб сталевих) належить ТОВ, знаходиться на його території і не відчужувався іншим особам.
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, вказавши, що не вважає, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та обов'язки ТОВ «Агрофірма ім.А.Суворова», яка не є стороною договору купівлі-продажу сталевих труб. Просить апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно п.п.2,3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.
Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів в його неупередженості, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
За приписами ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. ст. 212-215 ЦПК України щодо законності, обґрунтованості рішення суду, встановлення наявності обставин на підтвердження вимог і заперечень та належного застосування до спірних правовідносин норм матеріального права.
Суд першої інстанції припустився порушень норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Судом не виконані вимоги ст. 179 ЦПК України, яка зазначає, що предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у цій статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові доказі, висновки експертів.
Згідно вимог ст. ст. 57-59 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування, одержані з дотриманням встановленого законом порядку.
Відповідно ст.ст. 64, 138 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи, які подаються, як правило, в оригіналі та за клопотанням осіб, які їх подали можуть бути повернуті до набрання судовим рішення законної сили, а у справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.
В порушення наведених норм процесуального права матеріали цивільної справи не містять жодного документу, який би відповідав вказаним вимогам та міг бути досліджений і оцінений судом в якості належного, допустимого письмового доказу у справі, оскільки до справи долучені незасвідчені ксерокопії документів. Відомостей про дослідження оригіналів у справі немає. Жодна з ксерокопій суддею не засвідчена.
Вказане дає підстави для висновку про порушення судом першої інстанції вимог ст. 212 ЦПК України, оскільки суд не ґрунтував оцінку доказів на всебічному, повному, об'єктивному їх дослідженні, не перевірив належність наданих ксерокопій, ти чи є вони допустимими доказами, що перешкодило суду встановити дійсні правовідносини сторін і правильно вирішити справу.
Суд не взяв до уваги, що за ст. 3, ч. ст. 15 ЦПК України особа має право на захист свого цивільного права чи інтересу лише в разі його порушення або оспорювання. Суд не переконався, чи дійсно між сторонами виник спір, що права позивача порушені саме відповідачем та потребують судового захисту.
В оскаржуваному рішенні суд формально послався на визнання позову відповідачем, не взявши до уваги, що у відповідності до ч.4 ст. 174 ЦПК України суд ухвалює рішення про задоволення позову лише за умови наявності для того законних підстав.
Тобто, визнання позову відповідачем не звільняє суд від обов'язку виконання вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України та від встановлення обставин, чи обґрунтовані, доведені позовні вимоги ти чи відповідають нормам права.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем надані відомості, що предмет спору знаходиться за адресою розташування ТОВ «Агрофірма ім.А.Суворова», яка позивачем до участі у справі не залучена (а.с.8-10).
В порушення вимог п.2 ч.6 ст.130 ЦПК України суд першої інстанції не вирішив питання про склад осіб, які братимуть участь у справі і також не залучив вказану юридичну особу до участі у справі.
Допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвели до вирішення питання щодо прав та обов'язків юридичної особи, яка не була залучена до участі у справі та звернулася з апеляційною скаргою.
Оскільки ТОВ «Агрофірма ім.А.Суворова» не брала участі у справі, а суд першої інстанції вирішив питання про їх права та обов'язки, то відповідно п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24.10.2008р. «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», ними до апеляційного суду надані наявні в них докази на підтвердження порушення їх прав.
Апеляційним судом в якості належних та допустимих письмових доказів досліджені оригінали довідок, наданих за підписом директора ТОВ «Агрофірма ім.А.Суворова»:
від 25.05.2016р. щодо відсутності обставини укладання договору підряду з ОСОБА_4 на демонтаж іригаційної системи,
від 25.05.2016р. та від 03.06.2016р. №218 щодо відсутності обставини укладання за період з 2008р. по теперішній час договору зберігання з ОСОБА_4 труби сталевої діаметром 720мм у кількості 250т, а також відсутності обставини приймання від ОСОБА_4 вказаних труб на зберігання,
від 03.06.2016р. №217 та засвідчену копію інвентаризаційного опису, за яким вказані труби рахуються за ТОВ «Агрофірма ім.А.Суворова» та знаходяться на відповідальному зберіганні бригадира на дільниці основного виробництва ОСОБА_7
Колегія суддів на підставі наданих та досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, у сукупності з матеріалами справи, в їх взаємному зв'язку, дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції вирішило питання щодо прав та обов'язків ТОВ «Агрофірма ім.А.Суворова» відносно предмету спору (250 т труб сталевих), не залучивши вказану особу до участі у справі.
Відповідно до ст.304 ЦПК України суд апеляційної інстанції при розгляді справи керується правилами розгляду справи судом першої інстанції, з винятками й доповненнями, встановленими главою 1 «Апеляційне провадження» розділу V ЦПК, яким не передбачено залучення визначених у ст.26 ЦПК України осіб до участі у справі під час апеляційного розгляду.
Доводи апеляційної скарги ТОВ «Агрофірма ім.А.Суворова» знайшли своє підтвердження.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вбачає, що суд першої інстанції припустився таких порушень норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 315, 317 ЦПК України колегія суддів
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. А. Суворова» задовольнити.
Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 04 лютого 2016 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зобов'язання виконати умови договору купівлі-продажу відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: