Дата документу Справа № 333/1746/13-к
Єдиний унікальний № 333/1746/16-к Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/778/787/16 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 459 КПК України
30 червня 2016 року м. Запоріжжя
Судова колегія з кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
захисника засудженого - адвоката ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_10 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2016 року, якою залишено без задоволення заяву потерпілого ОСОБА_9 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2013 року, відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, маючого середню-спеціальну освіту, працюючого на в/ч НОМЕР_1 завідуючим їдальні, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 128 КК України, -
Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2013 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України та призначено покарання у вигляді двох років обмеження волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 7 жовтня 2013 року апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_11 задоволено частково, вирок змінено в частині розв'язання цивільного позову.
23 листопада 2015 року потерпілий ОСОБА_9 звернувся до суду першої інстанції з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2013 року відносно ОСОБА_7 , засудженого за ст. 128 КК України.
В обґрунтування заяви ОСОБА_9 зазначив, що під час судового розгляду вказаного кримінального провадження суду не були відомі певні обставини злочину, що суттєво вплинуло на кваліфікацію дій ОСОБА_7 та, як наслідок, на ступінь суворості застосованих до останнього виду та міри покарання.
Потерпілий зазначив, що дії ОСОБА_7 органами досудового розслідування та судом були кваліфіковані як необережне тяжке тілесне ушкодження. Механізм заподіяння тілесних ушкоджень був встановлений лише на підставі показань обвинуваченого, оскільки ОСОБА_12 (єдиний свідок виниклого конфлікту та бійки) моменту нанесення удару не бачив. ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що він вдарив потерпілого ногою у плече, від якого ОСОБА_9 впав та вдарився головою об асфальт. Саме ці показання суд поклав в основу свого рішення, що і стало підставою для кваліфікації дій ОСОБА_7 за ст. 128 КК України.
Внаслідок тяжкої травми, яка потягла за собою кому, декілька операцій на головному мозку, тривалого порушення мозкової діяльності та речової функції, потерпілий не міг надати у суді показання щодо дійсних обставин скоєного злочину. На цей час внаслідок реабілітаційних медичних заходів мозкова діяльність та стан речової функції у ОСОБА_9 відновлені до того ступеню, який надає можливість надати показання суду щодо обставин скоєного злочину. Показання ОСОБА_7 в частині механізму заподіяння тілесних ушкоджень, а саме, удару у плече, не відповідає дійсності. Засуджений наніс удар ногою у голову потерпілому, тому ОСОБА_9 вважає, що тяжкі тілесні ушкодження йому були заподіяні саме від цього удару у голову, а тому, з урахуванням обставин нанесення удару та наслідків, дії ОСОБА_7 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України.
Дослідити інші докази, а саме показання потерпілого, які не були відомі суду під час винесення рішення, перевірити достовірність та належність показань засудженого ОСОБА_7 із застосуванням спеціальних знань експертів, усунути протиріччя в них, на думку потерпілого, можливо лише під час здійснення судового розгляду у кримінальному провадженні за нововиявленими обставинами. Тому, ОСОБА_9 просив суд задовольнити його заяву та відкрити кримінальне провадження за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2016 року в задоволенні заяви потерпілого ОСОБА_9 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2013 року відносно ОСОБА_7 було відмовлено.
Своє рішення суд мотивував наступним. Так, аналіз змісту заяви потерпілого свідчить, що останній посилається на єдину нововиявлену, на його думку, обставину - це здійснення ОСОБА_7 удару ногою не у плече, як зазначено у рішенні суду, а у голову ОСОБА_9 . Відповідно, наслідком цього удару стали тілесні ушкодження, які експертами були кваліфіковані як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Цю обставину суд не врахував, так як засуджений повідомив інший механізм заподіяння тілесних ушкоджень, а потерпілий, через свій тяжкий стан здоров'я фізично не міг це зробити під час судового розгляду. На думку ОСОБА_9 , факт нанесення йому удару у голову є підставою для зміни кваліфікації дій ОСОБА_7 з ч. 1 ст. 128 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України.
Разом з тим, в матеріалах кримінального провадження міститься заява, підписана ОСОБА_9 , від 20 травня 2013 року (т.1 а.с. 233), в якій останній дає пояснення щодо обставин скоєння відносно нього злочину та стверджує, що удар йому ОСОБА_7 наніс саме ногою в голову. Цю заяву у судовому засіданні було передано представником потерпілого - ОСОБА_11 6 червня 2013 року. Посилаючись на вказану заяву та пояснення громадянина ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 представник потерпілого ОСОБА_11 6 червня 2013 року заявляв клопотання щодо допиту у якості свідків вказаних осіб (т. 2 а.с. 7). Таким чином, на час судового розгляду представник потерпілого був обізнаний про протиріччя у механізмі заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому зі слів останнього.
Також, під час апеляційного оскарження вироку суду першої інстанції, представник потерпілого зазначав про свою та потерпілого незгоду з кваліфікацією діяння ОСОБА_7 за ст. 128 КК України, що теж підтверджує про обізнаність ОСОБА_11 , щодо пояснення ОСОБА_9 стосовно механізму нанесення тілесних ушкоджень.
Крім того, згідно журналу судового засідання від 18 червня 2013 року та відповідного аудіозапису зазначеного судового засідання (т. 2 а.с. 12-15), суд намагався допитати у судовому засіданні потерпілого та встановити обставини скоєного злочину. На аудіозапису від зазначеної дати (4:13) суддя задала потерпілому конкретне питання щодо нанесення йому удару. Останній, не маючи можливості сказати, показував на собі область удару.
Вказаний факт також свідчить про те, що обставина, зазначена у заяві ОСОБА_9 , про механізм нанесення ОСОБА_7 удару, не є нововиявленою.
Доводи, викладені потерпілим у заяві про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами, за своїм змістом зводяться до доводів, які викладені в апеляційній скарзі представником потерпілого про перекваліфікацію дій ОСОБА_7 зі ст. 128 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України, які були вже предметом розгляду суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі на ухвалу суду представник потерпілого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_10 , вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, винесеним з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки потерпілого не було допитано в ході розгляду заяви, чим було істотно порушено його права, визначені ст. 56 КПК України. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, заяву потерпілого ОСОБА_9 повернути на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді по справі, потерпілого ОСОБА_9 та його представника, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, пояснення засудженого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які були проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважали законним та обґрунтованим та просили залишити його без змін, прокурора, яка також вважала рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та дослідивши посилання, що наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з вимогами п. 5 ч. 1 ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими, в тому числі, є обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Також у відповідності до ч. 2 ст. 459 КПК України нововиявленими обставинами визнаються штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом;
Обов'язковою умовою розгляду кримінального провадження за нововиявленими обставинами є те, що обставини, які наводяться як підстава для поновлення цього провадження, повинні бути абсолютно новими, раніше невідомими слідчим органам і суду, такими, що у матеріалах кримінального провадження не висвітлені і потребують окремого розслідування.
Проте, представник потерпілого - адвокат ОСОБА_10 не навів жодних підстав, передбачених ч. 2 ст. 459 КПК України, з яких вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2013 року щодо ОСОБА_7 підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.
Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2013 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 7 жовтня 2013 року, апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_11 задоволено частково, вирок змінено в частині вирішення цивільного позову.
Як вбачається зі змісту заяви потерпілого ОСОБА_9 до суду першої інстанції про перегляд вироку щодо ОСОБА_16 , єдиною обставиною для перегляду вироку за нововиявленими обставинами, він зазначив незгоду з кваліфікацією дій ОСОБА_16 за ст. 128 КК України як на досудовому слідстві та і в суді під час розгляду кримінального провадження. Наведена заявником обставина була відома як суду, так і представнику потерпілого, який брав участь в судових засіданнях.
Вказані в заяві обставини ні самі по собі, ні разом з іншими обставинами, встановленими судом, не доводять неправильність вироку суду та безпосередньо не впливають на висновок суду, який зроблений з урахуванням усіх досліджених у судовому засіданні доказів, а тому наведені в заяві підстави фактично зводяться до переоцінки доказів, які вже неодноразово досліджувались судовими інстанціями та яким дана належна оцінка, у зв'язку з чим зазначені обставини не можуть вважатися нововиявленими та бути підставою для перегляду вказаного судового рішення.
З огляду на вказане, доводи, викладені в заяві ОСОБА_9 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, є безпідставними, оскільки заявник повторно посилається на ті ж самі обставини, які вже неодноразово перевірялися судовими інстанціями.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні заяви потерпілого ОСОБА_9 про перегляд вироку Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2013 року відносно ОСОБА_7 за нововиявленими обставинами.
Істотних порушень норм кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування або зміни судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Оскільки судом першої інстанції рішення постановлено з дотриманням вимог ст.ст. 459 - 467 КПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2016 року, якою залишено без задоволення заяву потерпілого ОСОБА_9 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2013 року відносно ОСОБА_7 залишити - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня її оголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4